Рішення

від 14.08.2014 по справі 914/2125/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2014 р. Справа № 914/2125/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінструмент-Львів», м.Львів

до відповідача: Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова», м.Буськ Львівської області

про стягнення 19846,86грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Платонова Г.М. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінструмент-Львів», м.Львів до Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова», м.Буськ Львівської області про стягнення 19846,86грн., з яких 15233,12грн. основного боргу, 3090,43грн. пені, 1523,31грн. штрафу.

Ухвалою суду від 18.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2014р. Ухвалою суду від 02.07.2014р. розгляд справи відкладено на 04.08.2014р. у зв'язку з неявкою сторін. Ухвалою суду від 04.08.2014р. розгляд справи відкладено на 14.08.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

ТзОВ «Промінструмент-Львів» подано клопотання (вх.№4022/14 від 14.08.2014р.) в якому зазначено, що СП ТзОВ «Олнова» сплачено в червні та липні 2014р. 6000,00грн., тому сума боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 9233,12грн. основного боргу, 3560,26грн. пені та 923,31грн. штрафу, всього на суму 13716,69грн. В судовому засіданні 14.08.2014р. представник позивача вказане клопотання підтримав.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, до прийняття рішення по справі позивач вправі зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, зазначене клопотання прийнято судом, подальший розгляд спарви відбувається з його врахуванням.

Представник позивача в судове засідання 14.08.2014р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№34702/14 від 12.08.2014р., вх.№35171/14 від 14.08.2014р., вх.№35172/14 від 14.08.2014р.), позов, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№4022/14 від 14.08.2014р.), підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в січні 2012 року між позивачем та відповідачем - СП ТзОВ «Олнова» укладено договір поставки, на виконання якого ТзОВ «Промінструмент-Львів» протягом вересня-листопада 2012 року поставлено відповідачу товар на суму 19663,44грн., який останнім оплачено частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість, яка на момент вирішення спору по суті становить 9233,12грн. Окрім суми основного боргу до стягнення заявлено також 3560,26грн. пені та 923,31грн. штрафу. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 14.08.2014р. повторно не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав, поважності причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не пояснив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання сторонами не подано.

У відповідності до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінструмент-Львів» (продавець за договором, позивач по справі) та Спільним українсько-німецьким підприємством «Олнова» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №434 від 01.01.2012р., за яким продавець зобов'язався в межах обговореного терміну постачати (передавати) товар у власність покупця, а покупець - прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору (п.1.1).

У відповідності до п.1.2 договору, найменування (асортимент), кількість і ціна товару узгоджуються і вказуються сторонами у відповідних накладних, які є невід'ємною частиною договору. Сторони досягли згоди, що накладні є документами, що підтверджують, з одного боку, виникнення зобов'язання покупця з оплати партії товару, і, з іншого боку, виконання зобов'язання продавця з передання партії товару покупцеві. Днем постачання товару (день передачі товару у власність покупця), згідно з п.1.4 договору, вважається дата підписання (оформлення сторонами) відповідної накладної.

На виконання умов договору ТзОВ «Промінструмент-Львів» протягом вересня-листопада 2012 року поставлено СП ТзОВ «Олнова» товару на суму 19663,44грн., що підтверджується видатковими накладними №ПР-0013273 від 11.09.2012р., №ПР-0014239 від 26.09.2012р., №ПР-0017937 від 27.11.2012р. та №ПР-0018153 від 29.11.2012р., підписаними повноважними представниками сторін. Копії зазначених документів та довіреностей, що видані відповідачем на отримання товару, знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.1 договору, вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в рахунку-фактурі. До матеріалів справи долучено копії рахунків-фактур №ПР-0005026 від 07.09.2012р., №ПР-0005889 від 26.09.2012р., №ПР-0007060 від 16.11.2012р. та №ПР-0007350 від 29.11.2012р. на загальну суму 19663,44грн., що відповідає вартості товару, поставленому згідно із зазначеними вище накладними.

Згідно з п.4.2 договору, розрахунки здійснюються в безготівковому порядку або в інший спосіб не заборонений чинним законодавством. Сторони у п.4.4 договору домовились, що поставка відбувається після попередньої оплати.

Однак, поставлений позивачем товар відповідачем оплачено лише частково в сумі 10430,32грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку ТзОВ «Промінструмент-Львів» від 16.11.2012р., 30.04.2013р., 08.11.2013р., 06.06.2014р., 26.06.2014р. та 22.07.2014р.

На підтвердження визнання відповідачем заборгованості, позивачем долучено до позовної заяви акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, підписаний повноважними представниками та скріплений їх печатками, за яким, станом на 31.12.2013р., заборгованість на користь ТзОВ «Промінструмент-Львів» становила 15233,12грн.

Позивач зазначає, що 20.05.2014р. на адресу СП ТзОВ «Олнова» скеровано вимогу про сплату заборгованості, яка, на момент підписання позовної заяви, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Зазначені вище обставини зумовили звернення ТзОВ «Промінструмент-Львів» до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 9233,12грн. основного боргу, 3560,26грн. пені та 923,31грн. штрафу.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на відсутність в матеріалах належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання СП ТзОВ «Олнова» взятих на себе за договором зобов'язань з оплати отриманого товару, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9233,12грн. основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.231 ГК України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6).

Як визначено ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договором, а саме п.6.3 встановлено, що за прострочення 30-денного терміну оплати покупець оплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми прийнятого, але не оплаченого товару.

Зважаючи на те, що станом на момент вирішення спору по суті розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 9233,12грн., а з аналізу п.1.2 договору вбачається, що зобов'язання із оплати товару виникає у покупця після підписання видаткових накладних, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення 923,31грн. штрафу обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.3 договору, за відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день, від суми заборгованості до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2,5 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що приписом ч.6 ст.232 ГК України, передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1304,57грн. за період з 20.10.2012р. по 30.05.2013р. При цьому, судом враховано визначену позивачем дату початку проведення нарахувань, дати окремих поставок товару, а також те, що кількість днів у 2012 році становила 366, а не 365 днів, як звично.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте суд, керуючись нормою ч.2 ст.49 ГПК України, якою передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, приходить до висновку про необхідність покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача в повному обсязі.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.7 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Львівська область, м.Буськ, вул.Івасюка, буд.5; код ЄДРПОУ 22421742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінструмент-Львів» (м.Львів, вул.Б.Хмельницького, буд.116; код ЄДРПОУ 31144599) 9233,12грн. основного боргу, 923,31грн. штрафу, 1304,57грн. пені та 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 19.08.2014р.

Суддя Щигельська О.І.