Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/12585/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12585/14 13.08.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», м.Харків, ЄДРПОУ 09807750

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд», м.Київ, ЄДРПОУ 34606858

про стягнення 74 409,07 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кочін Г.І. - гол. юр.конс.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», м.Харків звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд», м.Київ про стягнення кредитної заборгованості в сумі 49 728,52 грн., заборгованості по процентам в розмірі 20 109,99 грн., пені за порушення строків повернення кредитних коштів в сумі 3 775,22 грн. та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 795,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» умов договору №532440 від 28.05.2013р. про надання овердрафту в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у строки, які передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 13.08.2014р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на надав, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористався.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду спору. При цьому, господарським судом враховано наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03148, м.Київ, Святошинський район, вул.Картвелішвілі, буд.3-А, кв.15.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 30.07.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору свідчить реєстр поштових відправлень суду за 04.08.2014р.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому, судом враховано, що ухвалою від 30.07.2014р. явка сторін у судове засідання була визнана не обов'язковою.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» (позичальник) було укладено договір №532440 про надання овердрафту, у відповідності до п.1.1 якого банк надає позичальнику овердрафт за поточним рахунком останнього №26005053244000, що відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Укрсиббанк» МФО 351005, із сплатою процентів та інших платежів відповідно до умов договору.

У преамбулі договору №532440 від 28.05.2013р. визначено, що овердрафт - це короткостроковий кредит, який надається позичальнику понад залишок його коштів на поточному рахунку в банку в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміт овердрафту) шляхом здійснення платежів з поточного рахунку позичальника.

Ліміт овердрафту встановлюється на загальну суму 50 000 грн. Ліміт овердрафту розраховується банком самостійно. Зміна ліміту проводиться відповідно до внутрішніх процедур банку та умов угоди (п.1.1 договору №532440 від 28.05.2013р.).

За змістом п.10.3 спірного правочину договір діє з дати укладення і до 29.11.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №532440 від 28.05.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057 1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.3.2 спірного правочину банк зобов'язався надавати позичальнику овердрафт на його поточному рахунку або на іншому рахунку враховуючи умови договору.

У преамбулі до укладеного між сторонами правочину контрагенти визначили, що ліміт овердрафту - це гранично дозволена сума заборгованості позичальника перед банком за загальною сумою виданого овердрафту, який встановлений сторонами на рівні 50 000 грн.

У п.1.2 укладеного між сторонами правочину зазначено, що позичальник має можливість отримання овердрафту, починаючи з дня укладення договору та до 28.11.2013р. включно.

Позичальник проводить платежі зі свого рахунку в межах встановленого ліміту овердрафту згідно діючих на момент проведення операції тарифів банку. При дебетуванні банком поточного рахунку позичальника за відсутності або недостатності на ньому грошових коштів утворюється дебетове сальдо, при цьому, вважається, що банк надав позичальнику кредит на відповідну суму від дня та часу здійснення цього платежу (п.1.1 договору №532440 від 28.05.2013р.).

Як встановлено судом, 18.10.2013р. на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» в результаті списання грошових коштів утворилось дебетове сальдо в розмірі 49 745,72 грн., 23.09.2013р. сальдо зменшилось до 49 045,72 грн., 27.09.2013р. розмір наданого овердрафту збільшився до 49 724,72 грн., а станом на 30.09.2013р. за позичальником обліковувалось дебетове сальдо в сумі 49 823,72 грн. Вказані обставини підтверджуються представленою заявником до матеріалів справи банківською випискою з рахунку відповідача за період з 01.01.2010р. по 03.07.2014р.

Таким чином, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги умови договору №532440 від 28.05.2013р., господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання овердрафту у межах ліміту 50 000 грн.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже вказувалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Заборгованість за овердрафтом повинна бути погашена позичальником протягом 30 календарних днів з дня отримання кожного окремого овердрафту. У випадку, якщо день погашення кожного окремого овердрафту випадає на вихідний, святковий, або неробочій день, днем погашення вважається робочий день, що передує вихідному, святковому, або неробочому дню, а у випадку закінчення строку дії договору, в останній робочій день, що передує дню закінчення терміну дії договору, в тому числі, якщо день закінчення строку правочину припадає на вихідний. Овердрафт вважається погашеним, якщо сума надходжень на поточний рахунок протягом 30 календарних днів, від дня надання овердрафту, була не менш ніж дебетовий залишок коштів на кінець останнього дня, що передує 30-ти денному періоду, а якщо на кінець останнього робочого дня, що передує дню закінчення строку дії договору, або при настанні терміну погашення овердрафта, згідно вимог договору, відсутній дебетовий залишок за поточним рахунком позичальника та відсутня заборгованість за овердрафтом на інших рахунках, на яких за умовами укладеного між сторонами правочину може враховуватись заборгованість за овердрафтом. Погашення заборгованості позичальника здійснюється протягом операційного дня з поточних надходжень коштів на рахунок позичальника або з будь-яких інших надходжень на інші рахунки, на яких може враховуватись заборгованість за овердрафтом (п.1.6 договору №532440 від 28.05.2013р.).

Пунктами 11.1, 11.2 спірного правочину сторони погодили можливість договірного списання банком з усіх рахунків позичальника в національній і іноземній валюті, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Укрсиббанк», нарахованих процентів, комісії, суми заборгованості за овердрафтом при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань в розмірах, визначених договором. При порушенні позичальником термінів виконання будь-якого із своїх зобов'язань за цим договором, зокрема, щодо повернення овердрафту, та/або сплати суми процентів за його користування, та/або комісії, суми штрафних санкцій, позичальник надає банку право, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого з перелічених зобов'язань, здійснювати на користь кредитора договірне списання коштів з будь-якого рахунку позичальника у національний чи іноземній валюті, відкритих станом на день укладання правочину та тих, що будуть відкриті у майбутньому.

Таким чином, враховуючи терміни повернення овердрафту, що визначені умовами договору №532440 від 28.05.2013р. та момент фактичного надання грошових коштів відповідачу, господарський суд встановив, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» обов'язку з повернення овердрафту настав.

Реалізуючи передбачене укладеним між сторонами правочином право банку на договірне списання заборгованості за овердрафтом з будь-яких рахунків позичальника, позивачем заборгованість в сумі 95,20 грн. було списано з іншого рахунку відповідача, що відкритий у заявника.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» своїх зобов'язань з повернення наданого овердрафту в повному обсязі не виконало, в результаті чого у позичальника утворилась заборгованість на суму 49 728,52 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача за період з 01.01.2010р. по 03.07.2014р.

Ухвалами від 25.06.2014р., 16.07.2014р., 30.07.2014р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання зобов'язань з повернення грошових коштів за договором №532440 від 28.05.2013р. Однак, вказаним учасником судового процесу вимоги ухвали суду виконано не було, витребуваних документів не представлено. Факт наявності заборгованості по тілу овердрафту у заявленому до стягнення розмірі не заперечено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» про стягнення основного боргу в сумі 49 728,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У пункті 1.3 договору №532440 від 28.05.2013р. контрагенти погодили, що за час фактичного користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 30% річних. За користування овердрафтом понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої заборгованості за овердрафтом з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого в договорі, до моменту повного погашення позичальником такої заборгованості. Проценти на відповідну суму овердрафту нараховуються та сплачуються за час фактичного користування позичальником грошовими коштами банку відповідно до умов договору.

Нарахування процентів здійснюється з моменту проведення платежу з поточного рахунку позичальника за рахунок грошових коштів банку, тобто з дня фактичного надання грошових коштів позичальнику до дня та години повернення позичальником їх у власність банку. Базою нарахування процентів є дебетове сальдо поточного рахунку позичальника, яке відслідковується банком погодинно. При цьому, розрахунок процентів здійснюється погодинно кожного дня, із періодичністю в одну годину по 24 годину включно, а кількість днів при нарахуванні процентів визначається за методом «факт/факт», який передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів в році (п.1.3.3 договору №532440 від 28.05.2013р.).

Наразі, за користування овердрафтом з 18.10.2013р. по 31.05.2014р. заявником нараховано проценти на загальну суму 20 109,99 грн., зокрема, за період з 18.10.2013р. по 18.10.2013р. на суму 40,95 грн., з 19.10.2013р. по 20.10.2013р. на суму 163,80 грн., з 21.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму 899,20 грн., з 01.11.2013р. по 30.11.2013р. на суму 2452,37 грн., з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. на суму 2534,11 грн., з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. на суму 2534,11 грн., з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. на суму 2 288,87 грн., з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. на суму 2534,11 грн., з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. на суму 2452,37 грн. та з 01.05.2014р. по 31.05.2014р. на суму 2534,11 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості зі сплати процентів за користування овердрафтом матеріали справи не містять.

Після проведення перевірки представленого заявником до матеріалів справи розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є вірним.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину та враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» в частині стягнення процентів за користування овердрафтом в розмірі 20 109,99 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені за порушення строків повернення овердрафту в сумі 3775,22 грн. та неустойки за прострочення сплати процентів за користування коштами банку в розмірі 795,34 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п.7.1 договору №532440 від 28.05.2013р. зазначено, що за порушення термінів будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених правочином, зокрема, термінів повернення овердрафту та/або сплати процентів, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Керуючись умовами укладеного між сторонами правочину та враховуючи порушення відповідачем строків повернення овердрафту та сплати процентів за користування кредитними коштами, заявником було нараховано пеню за прострочення терміну повернення тіла овердрафту в сумі 37775,22 грн., зокрема, за період з 12.12.2014р. по 14.04.2014р. на суму 2226,73 грн. та з 15.04.2014р. по 12.06.2014р. в розмірі 1548,49 грн. Одночасно, позивачем нараховано неустойку за порушення строків оплати процентів за користування овердрафтом в розмірі 795,34 грн., а саме, за період з 12.12.2013р. по 02.01.2014р. на суму 22,09 грн., з 03.01.2014р. по 31.01.2014р. в розмірі 54,79 грн., з 01.02.2014р. по 03.03.2014р. в сумі 86,94 грн., з 04.03.2014р. по 31.03.2014р. розмірі 104,15 грн., з 01.04.2014р. по 14.04.2014р. на суму 63,65 грн., з 15.04.2014р. по 01.05.2014р. на суму 112,95 грн., з 02.05.2014р. по 31.05.2014р. на суму 239,46 грн. та з 01.06.2014р. по 12.06.2014р. в розмірі 111,31 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом укладеного між сторонами правочину іншого строку нарахування штрафних санкцій не передбачено.

Таким чином, нарахування позивачем пені за строк більший, ніж за 6 місяців, суперечить діючому законодавству.

Після проведення судом власного розрахунку суми неустойки, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків повернення овердрафту в сумі 3282,08 грн. та за порушення строків оплати процентів за користування грошовими коштами банку в розмірі 795,34 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №532440 від 28.05.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що позичальником не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за їх користування, з огляду на допущенні під час нарахування штрафних санкцій помилки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» про стягнення кредитної заборгованості в сумі 49 728,52 грн., заборгованості по процентам в розмірі 20 109,99 грн., пені за порушення строків повернення кредитних коштів в сумі 3 775,22 грн. та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 795,34 грн. підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд», м.Київ про стягнення кредитної заборгованості в сумі 49 728,52 грн., заборгованості по процентам в розмірі 20 109,99 грн., пені за порушення строків повернення овердрафту в сумі 3 775,22 грн. та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 795,34 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд» (03148, м.Київ, Святошинський район, вул.Картвелішвілі, буд.3-А, кв.15 ЄДРПОУ 34606858) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (61001, Харківська область, м.Харків, Червонозаводський район, просп.Московський, буд.60, ЄДРПОУ 09807750) кредитну заборгованость в сумі 49 728,52 грн., заборгованость по процентам в розмірі 20 109,99 грн., пеню за порушення строків повернення овердрафту в сумі 3282,08 грн., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 795,34 грн., а також судовий збір в сумі 1814,89 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.08.2014р.

Суддя М.О.Любченко