Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/11918/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11918/14 13.08.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр», Дніпропетровська область, м.Павлоград, ЄДРПОУ 35527560

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ, ЄДРПОУ 19357489

про зобов'язання перерахувати грошові кошти в розмірі 23 187,78 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Перетятько С.М. - по дов.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 09.07.2014р. оголошувалась перерва до 18.07.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр», Дніпропетровська область, м.Павлоград звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ про зобов'язання перерахувати грошові кошти в сумі 23 187,78 грн. на рахунок позивача №26001194392 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк», МФО 320478, ідентифікаційний код юридичної особи №35527560.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» умов договору №7 від 14.10.2013р. про прийом грошової виручки в частині здійснення перерахування отриманих грошових коштів на рахунок позивача, що відкритий в іншій банківській установі.

Відповідач проти позовних вимог надав заперечив, з огляду на те, що позивач є кредитором банку, задоволення вимог якого відбувається виключно в процедурі ліквідації банку та не може бути вчинено поза її межами, що обумовлено прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В судові засідання 30.07.2014р. та 13.08.2014р. позивач не з'явився, представника не направив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача на теперішній час є: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Дніпровська, буд.172.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, зокрема, ухвалу від 30.07.2014р. про відкладення розгляду справи з метою повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр» про час та місце розгляду спору.

Направлена судом кореспонденція була вручена 07.08.2014р. вказаному учаснику судового процесу, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103030390265 від 07.08.2014р.

З огляду на неявку позивача в судове засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач у судові засідання 30.07.2014р. та 13.08.2014р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Одночасно, судом враховано, що ухвалою від 30.07.2014р. господарського суду міста Києва явка в засідання суду представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр» (клієнт) було укладено договір №7 про прийом грошової виручки, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручив, а банк зобов'язався приймати грошову виручку в касу банку від представника клієнта для подальшого зарахування її на рахунок №26001194392 в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 35527560.

Господарським судом встановлено, що згідно з п.6.1 спірної угоди, остання укладена на невизначений строк та набуває чинності з дня її підписання двома сторонами.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.1066-1076 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №7 від 14.10.2013р. про прийом грошової виручки як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За визначенням п.1.7 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ готівки - це документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

За змістом п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ч.1 ст.30 вказаного Закону України).

Пунктом 1.2 договору №7 від 14.10.2013р. про прийом грошової виручки передбачено, що прийом грошової виручки здійснюється на рахунок №29092191203003 в Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ЄДРПОУ 19357489, за заповненим клієнтом, відповідно до вимог чинного законодавства України, прибутковим документом (заява на переказ готівки).

Згідно з п.1.3 вказаного правочину грошова виручка перераховується з зазначеного у п.1.1 рахунку на поточний рахунок клієнта, що вказаний в п.1.2 договору. Кожний прийнятий платіж перераховується окремо за вирахуванням комісійної винагороди банку в розмірі 0,3% від прийнятих готівкових платежів щоденно в кінці операційного дня.

Відповідно до п.2.1.2 договору №7 від 14.10.2013р. про прийом грошової виручки банк зобов'язаний здійснювати приймання грошової виручки відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.

Як слідує з матеріалів справи, 19.02.2014р. та 20.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр» передало грошову виручку у касу банку на загальну суму 23 187,78 грн., що підтверджується квитанціями №19/33 від 19.02.2014р. на суму 2 630,85 грн., №27/52 від 20.02.2014р. на суму 6 519,40 грн. та №1 від 20.02.2014р. на суму 14 037,53 грн.

З представлених Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» документів слідує, що вказані вище грошові кошти не були зараховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр», відкритий в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 35527560 та перебувають на транзитному рахунку №29021177201001 у відділенні №1 м.Верхньодніпровськ та на рахунку №29092191203003 в Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №КР440/2579 від 20.02.2014р., №КР441/2251 від 03.07.2014р., а також банківською випискою за період з 01.02.2014р. до 03.07.2014р.

За таких обставин, судом встановлено, що банк, прийнявши грошову виручку у позивача не здійснив перерахування останньої на інший рахунок клієнта у строки, встановлені договором №7 від 14.10.2013р. про прийом грошової виручки, чим порушив майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр» майном, яким у розумінні ст.ст.177, 190 Цивільного кодексу України є грошові кошти.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У відповідності до ч.1 ст.1074 Цивільного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України №2258-VI від 18.05.2010р., №2677-VI від 04.11.2010р.) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом , а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено відсутність обмежень прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр», як клієнта банку, розпоряджатися грошовими коштами.

Як встановлено судом, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №9 від 28.02.2014р. «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», відповідно до якого на підставі Постанови №107 від 28.02.2014р. Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», керуючись п.2 ч.5 ст.12 та ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» з ринку та запровадити в останньому тимчасову адміністрацію з 03.03.2014р. до 02.06.2014р.

Постановою №339 від 10.06.2014р. Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк».

На підставі вказаної вище постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №45 від 11.06.2014р. про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та Національного банку України (http://www.bank.gov.ua), а тому в розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою і не потребує доказуванню.

За таких обставин, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача була відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою даного Закону України є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що слід розуміти під ліквідацією банку, а саме процедуру припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.46 вказаного нормативно-правового акту з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Тобто, з дня прийняття рішення про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідача, банківська діяльність останнього, пов'язана, зокрема, з операціями щодо зарахування та перерахування грошових коштів, завершується.

Відтак, здійснення Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» банківських операцій, пов'язаних з веденням рахунку клієнта, після відкликання банківської ліцензії на підставі Постанови №339 від 10.06.2014р. Правління Національного банку України та розпочатої за рішенням №45 від 11.06.2014р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури ліквідації відповідача є неможливим та таким, що не відповідає приписам п.2 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до ч.3 даної статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом тридцяти днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кредитори мають право заявити уповноваженій особі вказаного Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Тобто, чинним законодавством України передбачено, що задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, встановленому спеціальним Законом порядку з дотриманням принципу черговості, передбаченого ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр» про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» перерахувати грошові кошти у сумі 23 187,78 грн. на рахунок позивача №26001194392 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк», МФО 320478, код 35527560 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел-Сервіс-Центр», Дніпропетровська область, м.Павлоград про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», м.Київ перерахувати грошові у сумі 23 187,78 грн. на рахунок позивача №26001194392 в Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк», МФО 320478, код 35527560.

У судовому засіданні 13.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.08.2014р.

Суддя Любченко М.О.