Постанова

від 22.05.2009 по справі 51/33-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

51/33-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2009 р.                                                           Справа № 51/33-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Братовченко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 947Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.09 по справі № 51/33-09

за позовом ТОВ "Торгове обладнання", м. Вишгород

до  ТОВ фірма "Арко", м. Харків

про стягнення 7887,91 грн.  -

встановила:

В лютому 2009 р. позивач - ТОВ "Торгове обладнання", м. Вишгород звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ТОВ фірма "АРКО", м. Харків 7329,00 грн. заборгованості, 432,41 грн. інфляційних; 126,50 грн. річних, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11520,00 грн. витрат на послуги адвоката мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару та ін.

Рішенням господарського суду Харківської області від  16.03.09 р. (суддя Шарко Л.В.) по справі № 51/33-09 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 7329,00 грн. заборгованості, 432,41 грн. інфляційних; 126,50 грн. річних, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11520,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару; що інфляційні та річні підлягають стягненню на підставі ст. 625 ЦК України; що позов в частині стягнення витрат по сплаті адвокатських послуг підлягає задоволенню на підставі ст. 44 ГПК України, оскільки факт понесення цих витрат позивачем та їх розмір підтверджується залученими до матеріалів справи документами та матеріалами та ін.

Відповідач з рішенням в частині стягнення витрат по сплаті адвокатських послуг не погоджується, вважає рішення в цій частині незаконним та не обґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в даній частині скасувати, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення в оскаржуваній частині не звернув уваги на той факт, що договір на надання адвокатських послуг, на підставі якого позивач просив стягнути відповідні витрати, на момент звернення до суду вже втратив чинність. Крім того, відповідач також зазначає, що не всі витрати по сплаті адвокатських послуг, які були стягнуті за рішенням суду, відносяться до витрат, які поніс позивач при розгляді даної справи, а самі заявлені до стягнення витрати надто великі в порівнянні з заборгованістю, яку просив стягнути позивач при зверненні до суду та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що розмір понесених ним витрат на послуги адвоката підтверджується матеріалами справи, і стягнення їх судом в визначеній сумі не суперечить вимогам чинного законодавства України та ін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, на підставі рахунку-фактури № Т-00031 від 08.01.2008 року, позивач 16.01.2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 19269 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом видатковою накладною № Т-0071 від 16.01.2008 року та довіреністю серії ЯНЦ № 289115 від 16.01.2008 року на представника, який отримав товар від імені відповідача отримання товару.

До поставки товару, 14.01.2008 року та 15.01.2008 року відповідачем було здійснено передоплату за товар в сумі 5000 грн.

В зв'язку з несплатою решти заборгованості за товар позивач 19.06.2008 р. направив на адресу відповідача лист № 69 від 18.06.2008 року з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 14269,00 грн.

Відповідач частково виконав вимоги позивача, а саме 02.07.2008 року та 08.07.2008 року сплатив заборгованість на загальну суму 2700 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, проведеного між сторонами 01.11.2008 р. відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем в сумі 11569 грн.

17.12.2008 року відповідач направив позивачу листа, в якому просив зарахувати оплати по рахунку-фактурі № Т/05655 від 31.10.2006 року (448 грн.) та рахунку-фактурі № Т-06194 від 18.09.2007 року (3792 грн.) в рахунок оплати рахунку-фактури № Т-00031 від 08.01.2008 року. Позивач погодився та задовольнив прохання відповідача.

Проте, решти заборгованості в сумі 7329 грн. за отриманий за накладною № Т-0071 від 16.01.2008 року товар відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних.

Разом з тим, при подачі позову позивачем були заявлені до стягнення витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 11520 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару; що інфляційні та річні підлягають стягненню на підставі ст. 625 ЦК України; що позов в частині стягнення витрат по сплаті адвокатських послуг підлягає задоволенню на підставі ст. 44 ГПК України, оскільки факт понесення цих витрат позивачем та їх розмір підтверджується залученими до матеріалів справи документами та матеріалами та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд безпідставно дійшов висновку щодо розміру витрат на адвокатські послуги, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення підлягає зміні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК  України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що поставка товару за накладною № Т-0071 від 16.01.08 р. мала позадоговірний характер, і позивач на підставі ст. 530 ЦК України надсилав на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості (лист вих. № 69 від 18.06.08 р. а.с. 16-17), яка проте останнім в повному обсязі виконана не була, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 7329 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування судом інфляційних та річних за порушення відповідачем грошового зобов'язання, судова колегія також погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 432,41 грн. інфляційних нарахувань та 126,50 грн. річних.

Разом з тим, суд першої інстанції зробив безпідставний та необґрунтований висновок про розмір та підстави витрат на послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ст. 49 цього ж кодексу передбачено, що судові витрати при задоволенні позову підлягають покладенню на відповідача.

При цьому, розмір відшкодування названих витрат не повинен бути не співрозмірним, тобто явно  завищеним. За таких  обставин  суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Разом з тим, при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних  послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, тривалість розгляду і  складність  справи  тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (тлумачення за роз'ясненням президії Вищого  арбітражного суду України  від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського  процесуального кодексу України").

Як свідчать матеріали справи, сума адвокатських послуг яка була стягнута за рішенням суду не співрозмірна з сумою заборгованості, оскільки занадто велика  та навіть перевищує саму суму заборгованості, яку позивач просив стягнути з відповідача, що в будь-якому випадку зумовлює необхідність її зменшення судом апеляційної інстанції, через порушення господарським судом при винесенні рішення встановлених нормами ЦК України, ГПК України, Закону України „Про адвокатуру” принципів розумності та співрозмірності витрат на послуги адвоката, які підлягають стягнення з відповідача, та ігнорування судом відповідних приписів та роз'яснень ВСУ та ВГСУ.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до протоколу № 13 від 15.12.08 р. та рахунку № 05 від 29.12.08 р. (а.с. 51-52) вартість наданих адвокатських послуг щодо представництва інтересів позивача в господарському суді по даній справі та надання йому відповідних послуг, зазначених у згаданих документах, складає 1500 грн.; що надання послуг саме адвокатом підтверджується копією адвокатського свідоцтва; що реальність та необхідність понесення витрат у згаданій сумі підтверджується матеріалами справи і дана сума є співрозмірною з сумою задоволених позовних вимог, згадана сума вартості адвокатських послуг оскаржуваним за рішенням господарського суду була стягнута правомірно.

Однак, беручи до уваги те, що, позивач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів того, що послуги зазначені в п. 2 зазначеного рахунку (юридичні послуги за грудень 2008 згідно з договором № 01/08 від 08.01.08 р. та протоколу № 12 від 01.12.08 р.) мають відношення до даної справи, а також враховуючи встановлені законом принципи розумності та співрозмірності витрат на послуги адвоката, рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 10020 грн. підлягає скасуванню а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що договір № 01/08 від 08.01.08 р., на підставі якого надавалися адвокатські послуги, на момент звернення до суду вже втратив чинність, оскільки відповідно до положень п. 7.1. цього договору, сторони після припинення дії договору зобов'язані виконати всі свої зобов'язання що виникли в період дії договору. При цьому, сторони за договором про надання адвокатських послуг своїми конклюдентними діями підтвердили, що зобов'язання щодо надання юридичних послуг які стосуються даної справи виникло у адвоката саме в період дії договору.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської  області від 16.03.09 р. по справі № 51/33-09 змінити.

В частині стягнення 10020 грн. витрат на послуги адвоката рішення скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Комсомольська, 5, а/с 69, р/р 2600701247 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ, МФО 300647, код 33191589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Арко" (61200, м. Харків, м. Конституції, 1,7 під., З пов., р/р 26004290770000 в ХФ АКІБ "УкрСиббанк" ХРУ, МФО 351641; р/р 26004507285000 в ФЗАТ "ПУМБ" в м. Харкові, МФО 350385; р/р 2600101300459 ХФ ТОВ "Укрпромбанк" м. Харків, МФО 350586, код 21213438) 51 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 25.05.09 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.