Рішення

від 09.06.2009 по справі 22/147/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/147/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.09                                                                          Справа №  22/147/09

   Скиданова Ю.О.за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інжбудінвест”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 18)

До відповідача приватного підприємства “Спецбудкомплект-плюс”, (69063, м. Запоріжжя, вул. Леніна, 24)

Про стягнення 20933,24грн.  

                                                                                             Суддя  Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача – Севастьянов Р.Ю., дов. № 06/01 від 06.04.09 р., Діденко Є.В., дов. № 06/02 від 06.04.09 р.

Від відповідача –Лабенський А.М., дов. № 8 від 26.05.09 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення 20933,24 грн. за Договором доручення № 0153_01/2 від 27.07.2007р. які складаються з: 15000,00 грн. –основного боргу, 5220,00 грн. –втрат від інфляції, 713,24 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 22/147/09, судове засідання  призначено на 01.06.2009р.

          У судове засідання 01.06.2009 р. представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою від 16.04.2009 р. документи, необхідні для розгляду справи, суду не надав.

З метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України судом прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи до 09.06.2009 р.

У судовому засіданні 09.06.2009 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників позивача та відповідача.

Позивач у судовому засіданні надав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. основного боргу, 6 180,00 грн. втрат від інфляції, 747,12 грн. 3 % річних.

Заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, приймається та задовольняється судом.

У судовому засіданні 09.06.2009 р. розглядаються збільшені позовні вимоги.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог та на підставі договору, просить позов задовольнити з наступних підстав: 27 липня 2007 року між ТОВ «Інжбудінвест»та ПП «Спецбудкомплект-плюс»було укладено договір доручення № 0153_01/2. За умовами даного договору позивач (за договором - Повірений) виконує роботи та юридичні дії по збору вихідних даних для проектування, погодження проектної документації для забудови кварталу у складі житлових комплексів та багатофункціонального громадського центру по вул. Перемоги в м. Запоріжжі, а відповідач (за договором - Довіритель) зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Згідно п. 4.1 договору, винагорода позивача становить 15 000,00 грн. Відповідно до умов договору доручення, позивач виконав і здав, а відповідач прийняв роботи шляхом двостороннього підписання акта прийому виконаних робіт від 27 вересня 2007 року на суму 15 000 грн. 00 коп. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором доручення № 0153_01/2 від 27.07.2007 року належним чином і в повному обсязі, що підтверджується підписаними обома сторонами актом прийому виконаних робіт. Відповідно до п. 4.3 договору доручення № 0153_01/2 від 27.07.2007 року, повірений приступає до виконання договору доручення з моменту отримання авансового платежу в розмірі 80 % від суми винагороди. Однак, відповідачем аванс передбачений п. 4.3 договору сплачений не був. Пунктом 4.4 договору передбачено, що залишкова вартість робіт оплачується повіреному протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акта прийму-передачі виконаних робіт за договором. Оскільки акт прийому виконаних робіт був підписаний сторонами 27 вересня 2007 року, останнім днем для належного виконання відповідачем свого зобов'язання було 04 жовтня 2007 р. Однак, протягом цього строку і на даний час заборгованість відповідача перед позивачем не сплачена

За клопотанням позивача та відповідача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Встановлено, що 27 липня 2007 року між ТОВ «Інжбудінвест»та ПП «Спецбудкомплект-плюс»було укладено договір доручення № 0153_01/2 (далі - Договір).

 Відповідно до п. 1.1 Договору довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання за винагороду, від імені і за дорученням за рахунок довірителя виконати роботи та юридичні дії по збору вихідних даних для проектування, погодження проектної документації для забудови кварталу у складі житлових комплексів та багатофункціонального громадського центру по вул. Перемоги в м. Запоріжжі.

Відповідно до п. 4.1 Договору за виконане доручення довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 15 000,00 грн. без ПДВ.

          Відповідно до п. 4.2 Договору виплата винагороди здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного, згідно виписаного повіреним рахунку.

          Відповідно до умов договору доручення, позивач виконав і здав, а відповідач прийняв роботи шляхом підписання двостороннього акта прийому виконаних робіт від 27 вересня 2007 року на суму 15 000 грн. 00 коп. (копія в матеріалах справи).

          Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Договором доручення № 0153_01/2 належним чином і в повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому виконаних робіт по договору доручення від 27.09.07 р.

          Відповідно до п. 4.3 Договору доручення повірений приступає до виконання Договору доручення з моменту отримання авансового платежу в розмірі 80 % від суми винагороди.

Відповідачем аванс передбачений п. 4.3 Договору сплачений не був.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що залишкова вартість робіт оплачується повіреному протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акта/актів прийому-передачі виконаних робіт за Договором.

Таким чином, оскільки аванс в розмірі 80 % відповідачем на користь позивача взагалі сплачений не був, то залишкова вартість робіт, передбачена п. 4.4 Договору становить розмір оплати в повному обсязі, передбаченому п. 4.1 Договору і протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту прийому виконаних робіт відповідач мав повністю розрахуватися з позивачем.

Акт прийому виконаних робіт був підписаний сторонами 27 вересня 2007 року, тобто останнім днем для належного виконання відповідачем свого зобов'язання було 04 жовтня 2007 р.

          Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав.

Заборгованість відповідача по Договору складає 15 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

          Позивачем було направлено на адресу відповідача листи про виконання умов договору № 25/1 від 22.07.08 р. та № 31/2 від 15.10.08 р. Однак, будь-якої відповіді на дані листи відповідач не надав, роботи не оплатив.

          03.03.09 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 5/1 про сплату боргу за договором доручення, яка залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

 Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

                     Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором доручення.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений  має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення,  якщо інше не  встановлено  договором  або законом.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у виконанні робіт, а обов'язки відповідача заключаються  в оплаті цих робіт.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення 15 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем  заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 747,12 грн. за період часу з 05.10.07 р. по 01.06.09 р.

          Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь  час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних, встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Також позивачем  заявлено вимогу про стягнення 6 180,00 грн. втрат від інфляції за період часу з жовтня 2007 р. по квітень 2009 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, господарський суд дійшов висновку, що він складений невірно.

Суд здійснивши розрахунок втрат від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача, з врахуванням вимог чинного законодавства, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині у сумі 6 050,29 коп.

Крім того, позивачем до стягнення заявлено витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2 100,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем та адвокатом Севастьяновим Р.Ю. було укладено договір про надання правової допомоги № 005 від 06.04.09 р. в сумі 2 100,00 грн. (копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 15.04.09 р. міститься в матеріалах справи). Зазначена сума включає вивчення наданих позивачем матеріалів, складання позовної заяви та підготовка доказів, представництво інтересів в суді.

Відповідно до п. 12 роз'яснень ВАС України № 02-5/78 від 04.03.1998р. вирішуючи   питання   про   розподіл   судових  витрат, господарський  суд  має  враховувати,  що   розмір   відшкодування названих  витрат, крім  державного  мита,   не  повинен  бути неспіврозмірним,  тобто явно завищеним.  За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи,  зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з  огляду  на  розумну  необхідність  судових витрат  для даної справи.

Таким чином, суд вимоги в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2 100,00 грн. задовольняє частково в сумі 1 500,00грн.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.  43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити частково.

          Стягнути з приватного підприємства “Спецбудкомплект-плюс”, (69063, м. Запоріжжя, вул. Леніна, 24, ЄДРПОУ 32607584, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інжбудінвест”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 18, ЄДРПОУ 33921228, р/р 26000035240500 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 747 (сімсот сорок сім) грн. 12 коп. 3 % річних, 6 050 (шість тисяч п'ятдесят) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 217 (двісті сімнадцять) грн. 97 коп. державного мита, 117 (сто сімнадцять) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

           В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

        Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.06.2009 р.

   Суддя                                                                                      Ю.О. Скиданова