Постанова

від 15.08.2014 по справі 803/1536/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 року Справа № 803/1536/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представників позивача Антонюк О.В., Венгріна С.В.,

представника відповідача Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Тигрес» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Тигрес» (ПП «Тигрес») звернулося в суд із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23 липня 2014 року за №0012781501, №0012771501 та №0012801501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 9 липня 2014 року №3163/15.1/32649980 про порушення підприємством вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено позитивне значення грудня 2013 року на суму 104 866 грн., завищено суму бюджетного відшкодування січня 2014 року на 63 285 грн. та завищено від'ємне значення січня 2014 року на суму 42 833 грн. по взаємовідносинах з приватним підприємством «Гранд Стройгефест» (ПП «Гранд Стройгефест») не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про безтоварність операцій по правочинах, укладених із даним контрагентом, оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, зазначає, що посилання відповідача на акт перевірки від 1 квітня 2014 року №1824/15-53-23-3/38644030, згідно якого до бази «Податковий облік» внесено запис про відсутність юридичної особи ПП «Гранд Стройгефест» за її місцезнаходженням, не може бути підставою для збільшення ПП «Тигрес» сум грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки позивач не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області (Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів) 23 липня 2014 року за №0012781501, №0012771501 та №0012801501.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 7 серпня 2014 року пред'явленні позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що в ході перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій між ПП «Тигрес» та ПП «Гранд Стройгефест», оскільки контрагент за юридичною адресою не знаходиться, а первинні документи складені ним не можуть братися до уваги як достовірні. Враховуючи вищевикладене вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, додатково пояснили щодо відсутності основних засобів у постачальника, котрі дозволили б йому здійснити постачання тканини на ПП «Тигрес», що згідно договірних умов та наявної первинної документації поставка тканини відбувалась силами третьої особи (перевізника), при цьому, сама тканина була вироблена у Китаї та доставлена виробником у місце призначення самостійно. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

ПП «Тигрес» зареєстроване як юридична особа, основний вид діяльності - виробництво ігор та іграшок, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що в період з 25 червня 2014 року по 2 липня 2014 року Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Тигрес» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 9 липня 2014 року за №3163/15.1/32649980.

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ПП «Тигрес» завищено суму податкового кредиту грудня 2013 року на суму 219 341 грн., що призвело до заниження позитивного значення грудня 2013 року на суму 104 866 грн.;

- абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Тигрес» завищено суму бюджетного відшкодування січня 2014 року на 63 285 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ПП «Тигрес» завищено суму податкового кредиту січня 2014 року на суму 42 833 грн., що призвело до завищення від'ємного значення січня 2014 року на суму 42 833 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав заперечення від 14 липня 2014 року на акт від 9 липня 2014 року за №3163/15.1/32649980 разом із первинними документами. Листом від 21 липня 2014 року №10060/10/0318-15-01 ГУ Міндоходів у Волинській області підтвердило висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 9 липня 2014 року за №3163/15.1/32649980.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі акту перевірки від 9 липня 2014 року за №3163/15.1/32649980 Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів винесено податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2014 року №0012801501 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 131 082 грн. 50 коп., в тому числі 104 866 грн. - за основним платежем та 26 216 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 липня 2014 року №0012771501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 63 285 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 821 грн. 25 коп.; від 23 липня 2014 року №0012781501 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 51 190 грн.

З акту перевірки від 9 липня 2014 року за №3163/15.1/32649980 вбачається, що ПП «Тигрес» включено до податкового кредиту грудня 2013 року передоплату за тканини ПП «Гранд Стройгефест» на суму ПДВ 219 341 грн. та до податкового кредиту січня 2014 року передоплату за тканини на суму ПДВ 42 833 грн. 33 коп.

Разом з тим, висновки перевірки базуються на акті перевірки від 1 квітня 2014 року №1824/15-53-23-3/38644030, яким встановлено що відповідно до інформації, що міститься у підсистемі «Реєстрація ПП» системи «Податковий блок» ПП «Гранд Стройгефест» відсутнє за місцезнаходженням. ПП «Гранд Стройгефест» в січні 2014 року мало фінансово-господарські взаємовідносини з значною кількістю контрагентів з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує наявності адміністративно-господарських ресурсів. Проте, підприємство не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, та постачання товарів.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, Податковий кодекс України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та ПП «Гранд Стройгефест» судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та задекларовано суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2013 року між ПП «Гранд Стройгефест» (продавець) та ПП «Тигрес» (покупець) укладено договір №3010, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця тканини, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах викладених у цьому договорі. Кількість, асортимент, якість, ціна та вартість окремої партії товару визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

ПП «Тигрес» здійснено передоплату за тканини згідно договору від 30 жовтня 2013 року №3010 у грудні 2013 року на загальну суму 1 316 047 грн. 26 коп., в тому числі ПДВ 219 341 грн. та у січні 2014 року на загальну суму 257 000 грн., в тому числі ПДВ 42 833 грн. 33 коп.

Реальність господарських операцій з ТзОВ «Гранд Стройгефест», показники яких ПП «Тигрес» відобразило у поданих деклараціях з ПДВ за грудень 2013 року та січень 2014 року підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною від 27 лютого 2014 року №3015, товарно-транспортною накладною від 27 лютого 2014 року №3015, податковими накладними від 27 листопада 2013 року, 27 грудня 2013 року та від 28 січня 2014 року, внутрішніми накладними на складське переміщення, номенклатурними специфікаціями на кінцевий виріб, який має бути виготовлений з даної тканини, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 4 березня 2014 року №14694.

В подальшому позивачем було реалізовано третім особам вироблену з поставленої тканини кінцеву продукцію.

На думку суду, всі первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового органу. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Даний факт узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі ««БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагентів ТзОВ «Гранд Стройгефест» чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством. Крім того, Європейський Суд з прав людини в рішенні також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту грудня 2013 року передоплату за тканини ТзОВ «Гранд Стройгефест» на суму ПДВ 219 341 грн. та до податкового кредиту січня 2014 року передоплату за тканини на суму ПДВ 42 833 грн. 33 коп. Разом з тим, відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер таких господарських операцій, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23 липня 2014 року за №0012781501, №0012771501 та №0012801501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Тигрес» (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, 25, код ЄДРПОУ 32649980) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк