Постанова

від 23.06.2009 по справі 16/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/25

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.06.2009                                                                                           № 16/25

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнське об"єднання "Громада"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2009

 у справі № 16/25 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Центральний Універмаг"

 до                                                   Всеукраїнське об"єднання "Громада"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 41609,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Центральний універмаг” про стягнення з відповідача 25.483,87 грн. основного боргу за договором оренди № 47-В від 28.10.2005 р., 1.845,42 грн. пені, 13.004 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, 1.275,59 грн. 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 16/25 від 17.02.2009 р. (далі – Рішення суду) позов задоволено частково, стягнуто з Всеукраїнського об'єднання “Громада” (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, офіс 350; код ЄДРПОУ 00062923) на користь Відкритого акціонерного товариства “Центральний універмаг” (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т К.Маркса, 52, код ЄДРПОУ 01558218) 25.483 (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн.  87 коп. основного боргу, 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 83 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2009 р. повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Відкритому акціонерному товариству "Центральний універмаг" у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий суд не застосував строк позовної давності та не взяв до уваги, що згідно з пунктом 3.4 Договору перший платіж мав би бути здійснений протягом 3-х днів після підписання Договору оренди, тобто - до 30.10.2005 р. включно. Але ВО "Громада" не сплатило платежу. Це означає, що підписаний Договір припинено на підставі пункту 9.3.9 Договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду і порушено апеляційне провадження у справі.

Представник скаржника у судовому засіданні 23.06.2009 р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2009 р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2005 р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством “Центральний універмаг” (як орендодавцем) та відповідачем - Всеукраїнським об'єднанням “Громада” (як орендарем) укладено договір № 47/В на оренду нерухомого майна, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у користування майно – площу будинку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 52, в розмірі 61,38 кв. м.

Відповідно до Акта приймання-передачі майна від 29.10.2005 р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування площу 61,38 кв. м, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 52.

На думку позивача, факт отримання відповідачем послуг за Договором підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2005 р., 20.11.2005 р., 31.12.2005 р.

Проте колегія суддів не приймає зазначені акти як належні докази, виходячи з такого. Вказані акти підписані не повноважною особою ВО „Громада” – першим заступником голови Філяком Ю.В., а представником Дніпропетровської обласної організації ВО „Громада” та скріплені печатками Дніпропетровської обласної організації ВО „Громада”. Водночас, як випливає з поданих відповідачем доказів, Дніпропетровська обласна організація ВО „Громада” є окремою юридичною особою, яку ніхто не уповноважував брати участь у виконанні договору № 47/В

Термін дії договору встановлений з 29.10.2005 р. по 01.04.2006 р. (п. 9.6).

Пунктом 3.1 передбачена орендна плата по договору, включаючи ПДВ 20 %, яка  здійснюється в гривнях в розмірі, який визначається за формулою – Р до = Р * N, де:

Р до – розмір орендної плати в гривнях на дату виставлення рахунку за договором;

Р = 5000 грн. (розмір орендної плати в гривнях на дату укладення договору),

N - коефіцієнт фінансово - економічного стану в Україні.

У пункті 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати розраховується орендодавцем щомісяця відповідно до п. 3.1 договору і вказується у наданому орендарю рахунку.

Пунктом 3.3 договору передбачається, що орендна плата сплачується орендарем за фактом виставлення рахунку орендодавцем в наступному порядку: щомісячно протягом перших двох днів розрахункового місяця. При цьому орендодавець виставляє рахунок на оплату не пізніше останнього робочого дня попереднього місяця.

Відповідно до п. 4.2.6 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату відповідно до Розділу 3 Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за період з 28.10.2005 р. по 01.04.2006 р. складає 25.483,87 грн.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказів здійснення відповідачем оплати суми 25.483,87  грн. ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано. При цьому відповідач не заперечує, що він не здійснив жодної помісячної проплати за договором оренди площі.

Пунктом п. 6.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочки за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нарахована  пеня у розмірі 1.845,42 грн. за період з 02.04.2006 р. по  02.10.2006 р., а також за порушення виконання грошових зобов'язань 1.275,00 грн. 59 коп. річних  та 13.004 грн. 43 коп. збитків від інфляції за період з  02.04.2006 р. по  02.12.2008 р.

Вимоги про стягнення пені за порушення термінів розрахунку у сумі 1.845,42 грн., 1.275 грн. 59 коп. річних та 13.004 грн. 43 коп. збитків від інфляції місцевим судом не задоволені з тих підстав, що доказів настання стоків оплати, а саме вручення позивачем відповідачеві рахунків відповідно до п. 3.3 договору, позивачем суду не надано, тому встановити, коли саме відбулось порушення зобов'язань, неможливо.

За таких обставин місцевий суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 25.483,87  грн. основного боргу, в решті  позовних вимог належить відмовити.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого основного боргу, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем неодноразово письмові заявлялись клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 24, 29).

Як визначено ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Згідно зі ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 267 ЦК України особа  заява  про  захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Термін дії договору встановлений з 29.10.2005 р. по 01.04.2006 р. (п. 9.6 Договору).

Позивач звернувся до суду з позовом 16.12.2008.

Таким чином, з урахуванням позовної давності, з відповідача підлягає стягненню орендна плата тільки за період  грудень 2005 року – березень 2006 року (4 місяці), сума якої складає 20.000,00 грн.

Скаржник також посилається на те, що згідно з пунктом 3.4. Договору перший платіж мав би бути здійснений протягом 3-х днів після підписання Договору оренди, тобто - до 30.10.2005 р. включно. Але ВО "Громада" не сплатило платежу. Це, на думку відповідача, означає, що підписаний Договір припинено на підставі пункту 9.3.9. Договору.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до пункту 9.3.9. Договору він вважається припиненим у випадку, якщо орендар не вніс орендну плату в повному обсязі протягом п'яти банківських днів з дати закінчення строку платежу.

Як зазналось вище доказів настання стоків оплати за договором, а саме вручення рахунків у відповідності до п. 3.3. договору, суду не надано.

Відтак, посилання апелянта на п. 9.3.9. Договору колегією суддів не приймаються.

При цьому колегії суддів не було надано доказів отримання відповідачем від позивача письмового повідомлення про припинення Договору оренди згідно з умовами п. п. 9.3.9, як те передбачено п. 9.3.10 Договору. А за відсутності письмового повідомлення Договір, як зазначено у п. 9.3.10, зберігає свою силу.

Колегія суддів бере до уваги і те, що відповідач не заперечує, що він не вчинив жодних дій на припинення чи розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 200,00 грн. грн. та 56,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тобто відповідно до розміру задоволених вимог.

При цьому колегією суддів встановлено, що сума державного мита, яка підлягала сплаті апелянтом до державного бюджету за подання апеляційної скарги, склала 208,05 грн. Апелянтом було сплачено лише 128,00 грн. грн. Тобто сума недоплати мита складає 80,05 грн., яка підлягає стягненню з апелянта у вказаному розмірі до державного бюджету.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені апелянтом при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені апелянтом, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для даної справи під час її нового розгляду в межах, визначених Вищим господарським судом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За вище встановлених обставин апеляційна скарга, з урахуванням заявлених в ній апеляційних вимог (скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у позові повністю) та з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/25 від 17.02.2009 р. підлягає зміні, а позов – задоволенню у вищевказаній частині.

Колегія суддів також відзначає, що не підлягає задоволенню заява апелянта, викладена в апеляційній скарзі, у якій скаржник просить винести ухвалу про зупинення виконання судового наказу, виданого на підставі рішення від 17.02.2009 р. Господарського суду міста Києва у справі № 16/25 - до розгляду цієї апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 121-1 ГПК України лише суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Суд апеляційної інстанції такими повноваженнями не наділений.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Всеукраїнського об'єднання „Громада” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/25 від 17.02.2009 р. змінити, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

„Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Всеукраїнського об'єднання “Громада” (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, офіс 350; код ЄДРПОУ 00062923) на користь Відкритого акціонерного товариства “Центральний універмаг” (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 52, код ЄДРПОУ 01558218) 20.000 (двадцять тисяч) грн. основного боргу, 200 (двісті) грн. державного мита та 56 (п'ятдесят шість) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В решті позову відмовити.”

3. Стягнути з Всеукраїнського об'єднання “Громада” (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, офіс 350; код ЄДРПОУ 00062923) до Державного  бюджету України (одержувач: УДК Шевченківського району м. Києва, ЄДРПОУ: 26077968, Банк одержувача: ГУДК у м. Києві, МФО: 820019, рахунок № 31110095700011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200, символ звітності банку: 095) державне мито у розмірі 80,05 грн.

4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 16/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді