Рішення

від 18.08.2014 по справі 904/5335/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.14 Справа № 904/5335/14 За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Комунального закладу "Навчально - виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад № 3 м. Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ,

про стягнення 111 882, 74 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Миткалик Є.В. - представник за дов. № 00010136 від 10.07.2014

від відповідача: Демянішина О.О. - представник за дов. № 02-18/279 від 18.08.2014

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Навчально - виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад № 3 м. Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 109275, 11 грн. та пені у сумі 2607, 63 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії № 341/56 від 17.12.2013 в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.08.2014.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, у судовому засіданні 18.08.2014 представник відповідача не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до т. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013 між комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним закладом "Навчально - виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад № 3 м. Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 341/56 на відпуск теплової енергії (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник продає споживачеві теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Згідно з п.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013 року, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник проводить відпуск т/е для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єктах споживача, згідно адрес: вул. Матросова, 35 - по приладу обліку.

Облік відпущено т/е проводиться за приладами обліку. Звітність обліку проводиться щомісячно 28 числа (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

Остаточний розрахунок споживача здійснюється до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Згідно до п. 5.2 договору всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання т/е, що виписує постачальник споживачу.

Двосторонній акт про постачання теплової енергії споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику у п'ятиденний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та за відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 146090, 44 грн. за грудень 2013 року.

Відповідач 30.12.2013 здійснив часткову оплату поставленої теплової енергії у розмірі 36815, 33 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку (арк. с. 21).

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленої теплової енергії у розмірі 109275, 11 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 27.01.2014 (арк. с. 20) та, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії за грудень 2013 року на суму 109275, 11 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2607, 63 грн. за період з 21.01.2014 по 28.03.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пені у розмірі 1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи винятковість випадку (відповідач є комунальним закладом призначеним для виконання завдань, пов'язаних з реалізацією прав громадян на здобуття загальної середньої та дошкільної освіти, форма фінансування якої є державний бюджет України) та беручи до уваги, що спірна теплова енергія постачається виключно для надання послуг з опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки, відповідач повністю фінансується з державного бюджету України згідно кошторису та враховуючи, що кошти на оплату штрафних санкцій та пені не передбачені кошторисом КЕМ м. Дніпропетровська, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 50 % від належної до стягнення, що буде становити суму 1303, 82 грн. пені.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 2238 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Навчально - виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад № 3 м. Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради (51938, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 35, код ЄДРПОУ 23371360) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168, код ЄДРПОУ 03342573) основний борг у розмірі 109275, 11 грн., пеню у сумі 1303, 82 грн. та 2238 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.08.2014

Суддя В.І. Ярошенко