Рішення

від 18.08.2014 по справі 914/2061/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2014 р. Справа № 914/2061/14

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Трускавецькурорт»», м. Трускавець

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік»», м. Трускавець

Про стягнення 65 074, 04 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Кузима М.Р. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Публічним акціонерним товариством «Трускавецькурорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік» про стягнення 65 074, 04грн.

В судовому засіданні 01.07.2014 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Судовий розгляд справ відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.

В судовому засіданні 18.08.2014 року представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 18.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

03.12.2012 року між Закритим акціонерним товариством лікувально - оздоровчим закладом «Трускавецькурорт» (надалі Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік» (надалі Орендар) було укладено договір оренди № 073-12.

Відповідно до 1.1 Договору, з метою підвищення ефективності використання майна Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування наступне нерухоме майно (надалі Майно) - нежитлове приміщення загальною площею 140,10 м.кв., вартістю 35 023,50 грн., розміщене у будівлі філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Допоміжні виробництва», на 1 поверсі, згідно з поверховим планом (Додаток 3), за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 20 для розміщення клубу спортивного покеру.

Орендарю 03.12.2012 року Орендодавцем згідно акту приймання-передачі, передано нерухоме майно, загальною площею 140,10 мІ, яке знаходиться за адресою - м. Трускавець, вул. Суховоля, 20.

Згідно п. 2.2 Договору, місячна плата за користування майном становить за період з 03.12.2012 року по 31.12.2014 року - гривневому еквіваленті 145,50 доларів США з врахуванням ПДВ, за період з 01.01.2013 року по 29.02.2013 року - гривневий еквівалент 727,50 доларів США з врахуванням ПДВ, за період з 01.01.2013 року по 31.10.2015 року - 1 455,00 доларів США з врахуванням ПДВ, за міжбанківським валютним курсом України долару США до гривні (купівля) на момент відкриття торгів першого робочого місяця (тобто місяця, за який сплачується Орендна плата).

Відповідно до п. п. 2.6, 2.7 Договору, Орендар сплачує плату за користування майном шляхом щомісячних перерахувань грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця з урахуванням умов, а саме: Орендар сплачує плату за користування майном та витрат на утримання майна щомісячно, шляхом перерахування відповідно суми коштів на поточний рахунок Орендодавця у строк, не пізніше 10 числа поточного місяця. Оплата здійснюється на підставі рахунків, виставлених Орендарем. Оплата витрат на утримання майна здійснюється в порядку визначеному п. 2.8 договору. Рахунки на сплату вищезазначених платежів передаються Орендодавцем Орендарю наручно або за допомогою факсимільного зв'язку не пізніше 5-го числа поточного місяця. Не отримання Орендарем рахунку від Орендодавця не звільняє його від обов'язку сплатити за користування майном та за витрати на утримання майна. Сторони домовились, що у разі відмови Орендаря від отримання рахунків з будь-яких причин рахунок вважатиметься таким, що отриманий Орендарем з дати його поштового відправлення рекомендованим листом, за реквізитами зазначеними в цьому договорі.

Однак, Орендар свої договірні зобов'язання в частині оплати за орендоване майно виконував не належно, чим заборгував Орендарю 64 006,70 грн.

20.09.2013 року Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія № 1690 про погашення заборгованості в сумі 35 252,31 грн. в триденний строк від дати отримання даної претензії. Дані вимоги Відповідачем не виконано.

Гарантійним листом від 08.10 (без зазначення року) поданим на адресу Позивача, Відповідач просив погодити графік сплати заборгованості та гарантував оплату орендної плати за грудень 2013 року у термін до 27.12.2013 року.

15.10.2013 року Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія № 1849 про погашення заборгованості в сумі 42 205,53 грн. в триденний строк від дати отримання даної претензії. Дані вимоги Відповідачем не виконано.

Однак, сплатив лише суму заборгованості у розмірі 7 000,00 грн.

Орендар 13.01.2014 року Орендодавцю згідно акту приймання-передачі повернуто нерухоме майно, загальною площею 140,10 мІ, яке знаходиться за адресою - м. Трускавець, вул. Суховоля, 20.

Станом на день розгляду справи загальна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору оренди № 073-12 становить 64 006,70 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та п. 2.4 договору позивачем нараховано пеню у розмірі 1 067,34 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.12.2012 року на виконання умов Договору оренди № 073-12 позивач передав відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 140,10 мІ, яке знаходиться за адресою - м. Трускавець, вул. Суховоля, 20, що підтверджується актом приймання - передачі, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін (долучено до матеріалів справи).

Пунктами 2.6, 2.7 Договору передбачено, що Орендар сплачує плату за користування майном та витрат на утримання майна щомісячно, шляхом перерахування відповідно суми коштів на поточний рахунок Орендодавця у строк, не пізніше 10 числа поточного місяця. Оплата здійснюється на підставі рахунків, виставлених Орендарем. Оплата витрат на утримання майна здійснюється в порядку визначеному п. 2.8 договору. Рахунки на сплату вищезазначених платежів передаються Орендодавцем Орендарю наручно або за допомогою факсимільного зв'язку не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 64 006,70 грн. орендної плати та витрат на утримання майна.

Позивач направляв претензії № 1690 від 20.09.2013 року та № 1849 від 15.10.2013 року про добровільну сплату Відповідача заборгованості, які залишені без виконання.

Орендар 13.01.2014 року Орендодавцю згідно акту приймання-передачі повернув об'єкт оренди, загальною площею 140,10 мІ, яке знаходиться за адресою - м. Трускавець, вул. Суховоля, 20, проте заборгованість з орендної плати та витрат на утримання майна не сплатив.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня на суму простроченого платежу, а відтак згідно проведеного судом перерахунку пеня за період 11.12.2013 року по 25.05.2014 року складає та підлягає до стягнення в розмірі 1 067,34 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів які б спростовували чи заперечували позовні вимоги суду не подав, а відтак суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Біласа, 1, код ЄДРПОУ 31198179) на Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» (82200, Львівська область, м. Трускавець, бульвар Юрія Дрогобича, 2, код ЄДРПОУ 30322940) - 64 006,70 грн. - основного боргу, 1 067,34 грн. - пені та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.08.2014 року.

Суддя Березяк Н.Є.