Рішення

від 18.08.2014 по справі 922/2837/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 922/2837/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія", м. Балаклія до Приватного підприємства "Автотранс-Т", м. Балаклія про стягнення 34858,82 грн. за участю представників сторін:

позивача - Яковлєвої Н.П. довіреність б/н від 02.06.14 р.;

відповідача - Радченко О.В. довіреність №2 від 11.08.14 р., Черненко О.А. довіреність №1 від 11.08.14 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача: Приватного підприємства "Автотранс-Т", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди основних засобів №1а від 01.01.2011 р., який укладений між позивачем та відповідачем, у розмірі 34 858,82 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно вказаного договору. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Представником відповідача через канцелярію господарського суду 13 серпня 2014 року надано клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 10 місяців, в якому відповідач повідомляє суд проте, що частково оплатив 2 000,00 грн.. та враховуючи скрутний стан підприємства відповідача, з метою уникнення паралізування роботи підприємства відповідача просить розстрочити виконання рішення суду. Відповідач зазначив, що рентабельність підприємства знизилась на 70 %, що підтверджується звітами за період з 2011 по 1 півріччя 2014 року, згідно останнього чистий дохід (виручка) від реалізації послуг складає 413 тис. грн., в той час коли попередні показники складають 539 тис.грн. Тенденція до зниження рентабельності підприємства та скорочення його оборотів зберігається. На балансі підприємства обліковуються основні засоби (необоротні активи) з урахуванням зносу вартістю 70 тис. грн. Також відповідач зазначив, що у нього відсутні грошові кошти на рахунку, відсутні транспортні засоби та земельні ділянки. В обґрунтування поданого клопотання відповідач надав копії балансів: на 01.01.12 р., 31.12.13 р., на 01.01.13 р., 08.08.2014 р., копії звітів про фінансові результати за 2011 р.-2013 р., 1 півріччя 2014 року, копії оборотно - сальдових відомостей по рахункам: №10, №13, №203, №207, №22, №201, копії банківських виписок по поточному рахунку ПП "Автотранс" на за період з 11.08.2014 р. по 12.08.14 р., копії довідок №369 від 23.07.2013 р. Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Балаклійського району, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Харківській області; копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №6687637 від 23.07.2013 р., наданої Реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області.

Представник позивача 13 серпня 2014 року повідомив про сплату відповідачем боргу перед позивачем у розмірі 2000,00 грн. та надав оригінал прибуткового касового ордеру №60 від 11.08.14 р. на суму 2000,00 грн., які долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13 серпня 2014 року оголошувалась перерва до 18 серпня 2014 року о 09:45.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про уточнення позовних вимог за вх.№28602, в якій позивач користуючись ст.22 ГПК України просить стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди основних засобів №1а від 01.01.2011 р. в розмірі 32 858,82 грн.; пеню за несвоєчасне виконання грошових коштів в розмірі 3 572,79 грн. та судовий збір у розмірі 1827 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки у заяві про уточнення позовних вимог позивач заявив додаткову вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 572,79 грн., що є зміною предмету позову, яка допускається до початку розгляду справи по суті, а розгляд даної справи по суті розпочато в попередньому судовому засіданні у суду відсутня процесуальна можливість для прийняття заяви позивача про уточнення позовних вимог, тому суд відмовляє у задоволенні заяви позивача та долучає подану заяву до матеріалів справи.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні підтримав подане клопотання про розстрочку виконання рішення у справі, та просив розстрочити виконання рішення строком на 10 місяців.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" (код ЄДРПОУ 32898172, далі по тексту - позивач) та приватним підприємством "Автотранс-Т" (код ЄДРПОУ 34329101, далі по тексту - відповідач) був укладений договір оренди основних засобів № 1а (далі по тексту - договір). В подальшому позивач та відповідач двічі продовжували строк дії договору відповідними додатковими угодами. Припинив свою дію Договір 30.10.2013 р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору позивач надав - в строкове платне користування відповідачу нерухоме майно. В свою чергу відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 300,00 грн. в місяць (пункт 5.1. Договору) та відшкодовувати витрати позивача на утримання приміщення, а саме - витрати на електроенергію та послуги зв'язку (пункт 5.4. договору). При цьому розмір витрат позивача на утримання приміщення, які щомісячно зобов'язаний був сплачувати відповідач, зазначався позивачем у відповідних актах здачі-прийняття робіт, в яких зазначалась вартість використаних відповідачем послуг зв'язку та експлуатаційних витрат за відповідний період.

В свою чергу відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за відпрацьованим, на користь позивача орендну плату, що передбачено пунктом 5.2. Договору. Пункт 5.4. Договору передбачав, що витрати Позивача на послуги зв'язку експлуатаційні витрати (електроенергія), відповідач повинен був сплачувати на користь позивача на протязі 5-ти робочих днів із дня отримання рахунку-фактури.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору відповідач у 2012-2013 роках вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, та як встановлено судом на момент подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за орендну плату складала 34 858,82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення господарським судом Харківської області провадження у даній справі відповідачем - Приватного підприємства "Автотранс-Т" було сплачено частину боргу перед позивачем у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №60 від 11.08.14 р., який міститься у матеріалах справи.

Отже, відповідач частково оплатив заборгованість перед позивачем на загальну суму 2000,00 грн.

Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Такої ж позиції притримується і Вищий господарський суд України, а саме у Постанові Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: п.4.4. абз. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищенаведене, та те, що між сторонами відсутній предмет спору у розмірі 2000,00 грн., провадження по справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача частини основного боргу у розмірі 2 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 32 858,82 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення у даній справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 32 858,82 грн. строком на 10 місяців з моменту набрання рішенням законної сили рівними частинами в розмірі 3 285,88 грн.

Присутній представник позивача проти клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення заперечував, вважав ії необґрунтованою та доводи викладені в ній надуманими відповідачем, пояснив, що заборгованість у відповідача виникла у 2012 році та протягом тривалого часу є не погашеною, тому просив у задоволенні заяви про розстрочення рішення відмовити.

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення у даній справі та матеріали справи, вважає ії необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця норма закону не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання судового рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, а фінансова криза носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін і не може бути віднесена до виключних обставин.

Такої ж позиції притримується і Вищий Господарський Суд України при розгляді касаційної скарги по справі №922/4131/13 на предмет надання відповідачу розстрочки виконання рішення (постанова від 12.03.2014 року).

Враховуючи те, що боржником не наведено переконливих доводів щодо наявності виняткових обставин у розумінні ст. 121 ГПК України, які б тягли за собою необхідність розстрочки виконання рішення суду, суд вважає за необхідне задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 10 місяців - відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Автотранс-Т" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Заміська, 1А, код ЄДРПОУ 34329101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Балаклія" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Заміська, 1А; код ЄДРПОУ 32898172) заборгованість по договору оренди основних засобів № 1а від 01.01.2011 р. в розмірі 32 858,82 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача частини основного боргу у розмірі 2 000,00 грн. - провадження припинити.

4. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 10 місяців - відмовити.

Повне рішення складено 21.08.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний