Рішення

від 22.06.2009 по справі 53/107-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/107-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р.                                                            Справа № 53/107-09

вх. № 3224/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився

позивача - Руденко О.Л., за дов.

 відповідача - Лук'янченко І.М. дов. № НФ-01-06/269 від 11.08.2008 року;

розглянувши справу за позовом  Військовий прокурор Полтавського гарнізону, м. Полтава  в особі ВЧ А0312 МОУ, с. Селищна-1  

до  СТГО "Південна залізниця" , м. Харків  

про стягнення 2139,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача зняті не за цільовим призначенням кошти в сумі 2139,60 грн.

Прокурор в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені прокурором позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує через пропуск строку позовної давності та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне.

Прокурор та позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 червня 2005 року між військовою частиною А0312 (далі Позивач) в особі командира військової частини А0312 Іванченко І.В. та Полтавською дирекцією залізничних перевезень, в особі начальника Дяченко О.С. (далі Відповідач), з метою забезпечення бойової готовності та повсякденної діяльності військової частини А0312, укладено договір № 17 про подачу та забирання вагонів. Термін дії цього договору до 01 серпня 2010 року включно.

4 липня 2008 року у військовій частині А0312 начальником військових сполучень Управління ВІСП на Південній залізниці полковником Жаровахіним В.О. проведено перевірку, про що був складений акт від 04.07,08 року № 960 ревізії обліку, зберігання, оформлення і законності використання військових-перевізних документів (далі ВПД) та витрачення коштів за статтею 0732 кошторису Міністерства Оборони України. В акті було встановлено, що згідно звітних даних Інформаційно-обчислювального центру Південної залізниці за 18 жовтня 2007 року при видачі вантажу був виявлений факт використання коштів по коду 21 - плата за затримку на транзитних залізницях з вини відправника/отримувача в сумі 2139.60 грн, зі ст. 0732 (КЕКВ) 1135 кошторису МОУ. Ці витрати статтею 0732 не передбачені, так як до неї відносяться витрати, які пов'язані тільки з військовим перевезенням вагонів.

Відповідно до вище означеного акту ревізії у військовій частині А0312 було проведено службове розслідування (від 24.09.08 року № 3215), яким встановлено, що вищевказана сума була знята з рахунку військової частини ДОЗ 12 по коду 21 (затримка на транзитній станції), перелік № 275 Тех ПД-2 від 18.10.07 року.

Таким чином, прокурор вважає, що з військової частини А0312, кошти в сумі 2139.60 грн. зі статті 0732 кошторису МОУ, були зняті залізницею не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги ст.ст. 7, 23, ЗО, 49, 51, Бюджетного кодексу України.

1 жовтня 2008 року за вих. № 1466 відповідачу було направлено претензію про повернення коштів, яка була відхилена з посиланням на ст.134 Статуту залізниці України.

Відповідно до п. «ж» ст. 134 Статуту залізниці України, претензії до залізниці можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії.

Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору перевезення вантажів, встановлені спеціальними нормами, про що йдеться у ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Спеціальним нормативним актом, який регулює особливості майнових взаємовідносин з перевезення є Статут залізниць України (ч.2 ст.1) (далі СЗУ).

За ст. 5 СЗУ на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезень, техумови навантаження і кріплення, Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти та інші нормативні документи. Ст.136 СЗУ регламентує, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 СЗУ, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Частина 3 ст.267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від того, чи дійсно права позивача порушені. Оскільки позовна давність належить до норм матеріального права господарський суд, встановивши, що строк давності пропущено відмовляє у задоволені позову.

Як встановлено судом під час розгляду справи  01.03.2001 р. сторони (залізниця та військова частина А-0312) уклали договір № 04047 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги», який є підставою для безготівкових розрахунків через розрахунковий центр залізниці здійснювати розрахунки за перевезення.

Завдяки вищевказаному договору (п.2.3.) відповідач відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Вищевказаний договір є типовим, оскільки затверджений «Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України» і розміщений у розділі 11, §2 «Правил розрахунків за перевезення вантажів» (ст.62 СЗУ), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 № 644 та зареєстрованих Мін'юстом України від 24.11.00 № 864/5085.

Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових і послуг.

Згідно п.2.6. Порядку розрахунків за перевезення (далі Порядок) розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

За п. 2.7. вищевказаного Порядку за звітну добу на кожного платника розрахунковий підрозділ залізниці складає перелік, який надається платнику через залізничну станцію. В даному випадку позивач отримував переліки на станції Селещина Півд. зал.(див. п.2.3. договору).

Позивач додав до позовної заяви перелік від 18.10.2007 № 275 ТехПД-2 з печаткою Полтавської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці, в якому відображено:

- банківські реквізити;

- вид розрахунку авансовий;

- номер особового рахунку: 7760690 та платник: В/ЧА-0312;

- дата видачі вантажу: 18.10.2007;

- код: 21 - додаткова провізна плата нарахована по прибутті (див. наказ від 05.02.97 № 36-Ц «Про введення в дію типового технологічного процесу роботи ТЕХПД»);

- номер документу: № 854575;

- станція 441305- Селещина (див. виписку з Тарифного керівництва №4).

Таким чином, позивач знав про списання з його особового рахунку № 7760690 суми 2139,60 (1783 грн. + ПДВ 20% - 356,60 грн.) 18.10.2007 р., що підтверджує вказаний представником позивача перелік № 275 і саме з вказаного часу міг звернутися до залізниці з претензією, якщо вважав, що його майнові права порушені. Але з претензією позивач звернувся 18.10.2008 року за № 1592 з причин не порушення майнових прав залізницею, а з причин проведення акту ревізії обліку, зберігання, оформлення і законності використання військових-перевізних документів (ВПД) та витрачання коштів за статтею 0732 кошторису МО України, який до вантажних перевезень відношення не має, тому на заявлену претензію залізниця відповіла правильно 04.11.2008 року № НФМ-08/05/0-100: «Підставою виникнення обставин, що спричиняють заявлення претензії є дата видачі багажу та перелік, а не акт перевірки».

Враховуючи викладене, суд вважає за потрібне в задоволенні позову відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення підписано 22.06.2009 року.

Суддя                                                                                            Прохоров С.А.