Рішення

від 17.06.2009 по справі 3/98/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/98/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.09                                                                                        Справа №  3/98/09

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Каро”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу згідно договору дистрибуції № 014/08 від 03.10.2008р. в сумі                  11 454,43 грн.

                                                    Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Лукічова К.В., начальник юридичного відділу, довіреність б/н від 24.02.2009р.

від відповідача: не з'явився.  

ТОВ “АТА” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Фірма “Каро” про стягнення боргу згідно договору дистрибуції № 014/08 від 03.10.2008р. в сумі 11 454,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані, ч. 2 ст. 651 ЦК України та ст. 12, 60  ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/98/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 20.05.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 20.05.2009р., у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладений на 17.06.2009р. о 12 год. 00 хв.

За згодою представника позивача у судовому засіданні 17.06.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 17.06.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві № 56/09 від 13.04.2009р. Просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором дистрибуції  № 014/08 від 03.10.2008р. в сумі 11 454,43 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 24.04.2009р., направлена відповідачу на юридичну адресу рекомендованим листом, повернулась до канцелярії господарського суду Запорізької області з відміткою пошти: “За зазначеною адресою не значиться”. В той же час, згідно рекомендованому повідомленню №5555205, копія ухвали про порушення провадження у справі від 24.04.2009р. вручена відповідачу 05.05.2009р. за фактичною адресою: 69063,                               м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, 3.

Копія ухвали від 20.05.2009р. про відкладення розгляду справи, яка була надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до господарського суду Запорізької області не повернулась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “АТА” (постачальник) та ТОВ “Фірма “Каро” (покупець) було укладено договір дистрибуції товару № 014/08 від 03.10.2008р., за якими Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність цукор пресований ТМ “АТА”, визначені останнім у замовленні, надалі Товар, а Покупець зобов'язується прийняти обумовлений Товар та оплачувати його в порядку і в строки передбачені Договором (п. 1.1. Договору).

Постачальником поставлено покупцеві товар на загальну суму 14 882,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № АТ-0003825 від 08.10.2008р. та                    № АТ-0004221 від 30.10.2008р.

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунок за кожну поставлену партію здійснюється протягом 30 календарних днів з дня отримання Товару. Днем отримання Товару є дата зазначена у накладних.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 4 400,00 грн.

Таким чином, станом на 13.01.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 10 482,40 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір дистрибуції товару № 014/08 від 03.10.2008р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (п. 4.2. Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 02/09 від 13.01.2009р., з вимогою сплатити вартість поставленого товару. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Підстави для припинення зобов'язання за договором дистрибуції товару                    № 014/08 від 03.10.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми боргу.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ТОВ “Фірма “Каро” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 482,40 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку оплати товару в сумі 972,03 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.2.1 договору № 014/08 від 03.10.2008р. передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожний день прострочки розрахунку за весь час прострочення.  

Пеня нарахована відповідачу за період з 07.11.2008р. по 13.04.2009р. від суми боргу в розмірі 2 872,00 грн. та з 29.11.2008р. по 13.04.2009р. від суми боргу в розмірі                      7 610, 40 грн. Розрахунок пені (міститься в позовній заяві), а також зроблений на вимогу суду (вих. №80/09 від 15.06.2009р.) здійсненний позивачем вірно і тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Каро” (69035,              м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 13, поточний рахунок 2600410326001 в АБ “Металург”                         м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 22160170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА” (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 20, р/р № 26008169989001 в філії “Приватбанк” м. Києва, МФО 320649, код за ЄДРПОУ 25589927) 10 482 (десять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 40 коп. основного боргу, 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн. 03 коп. пені, 114 (сто чотирнадцять) грн. 54 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя:                                                                     В.М.Соловйов

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку                           з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –22.06.2009р.