Рішення

від 12.08.2014 по справі 910/9734/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9734/14 12.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвибробіт" про стягнення 19 829,88 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Беліменко О.О. (дов. № 567 від 11.12.2013 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12 серпня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвібробіт" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 19 829,88 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/9734/14, розгляд справи призначено на 19.06.2014 року.

18.06.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов документ на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.05.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.07.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року справу № 910/9734/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/9734/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/9734/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з поверненням його з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/9734/14 до свого провадження.

У судовому засіданні 12.08.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/6730/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, оф. 61 на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвібробіт" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвібробіт" (бізнес-абонент) було укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № K.U.-5000 (надалі по тексту - "Договір").

Відповідно до пункту 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, оператор надає бізнес - абоненту на території України телекомунікаційні послуги бізнес-мережі (надалі по тексту - послуги), а замовник отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.

Під бізнес - мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес - абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 4.4. Договору не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес - абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

За змістом пункту 4.5 Договору у разі кредитної системи оплати бізнес - абонент повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше останнього числа місяця, наступного, що настає за розрахунковим шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.

Із матеріалів справи не вбачається заявлення будь-якою із сторін про своє небажання надалі продовжувати відносини, а тому строк дії Договору був продовжений на наступний рік на тих самих умовах.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 19 395,77 грн., що підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги, направленими на адресу відповідача за період з серпня по грудень 2013 року.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 19 395,77 грн. заборгованості за договором про надання послуг бізнес-мережі № K.U.-5000 від 23.05.2013 року, 149,56 грн. пені, 172,61 грн. інфляційних нарахувань та 111,94 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір № K.U.-5000 від 23.05.2013 року за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (рахунки за телекомунікаційні послуги за період з серпня по грудень 2013 року) вбачається, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 19 395,77 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 19 395,77 грн.

Доказів протилежного суду не надано.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, пук ту 4.5 Договору та рахунків, виставлених на оплату наданих послуг, грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше останнього числа місяця, наступного, що настає за розрахунковим шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвібробіт" в частині стягнення 19 395,77 грн. основного боргу за надані послуги, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвібробіт" 19 395,77 грн. основного боргу договором про надання послуг бізнес-мережі № K.U.-5000 від 23.05.2013 року, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 149,56 грн. пені, нарахованої за період з 21.09.2013 року по 31.01.2014 року, 172,61 грн. інфляційних нарахувань, та 111,94 грн. три проценти річних, нарахованих за період з 21.09.2013 року по 31.01.2014 року.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що у разі затримки оплати за надані послуги замовникам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. При неповній оплаті боргу бізнес-абонентам в першу чергу погашається сума пені.

Приймаючи до уваги вищенаведене, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 149,56 грн. пені, нарахованої за період з 21.09.2013 року по 31.01.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому у суду є підстави для застосування відповідальності за умовами Договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвібробіт" трьох процентів річних на загальну суму 111,94 грн. три проценти річних, нарахованих за період з 21.09.2013 року по 31.01.2014 року.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції, наданий позивачем, судом було виконано власний розрахунок, відповідно до якого позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 116,30 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача 19 395,77 грн. заборгованості за договором про надання послуг бізнес-мережі № K.U.-5000 від 23.05.2013 року, 149,56 грн. пені, 116,30 грн. інфляційних нарахувань та 111,94 грн. три проценти річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвібробіт" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, оф. 61, код ЄДРПОУ 37955769) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 01189910) 19 395, (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 77 коп. заборгованості, 149 (сто сорок дев'ять) грн. 56 коп. пені, 116 (сто шістнадцять) грн.. 30 коп. інфляційних нарахувань, 111 (сто одинадцять) грн. 94 коп. три проценти річних, 1 821 (одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн. 81 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк