Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/14089/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14089/14 30.07.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Ліцею №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва, м.Київ, ЄДРПОУ 01489291

про стягнення 1 431 512,34 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Іващенко О.В. - юр-т.

від відповідача: Кузьміна Т.І. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Ліцею №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва, м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 1 431 512,34 грн., у тому числі, основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 1 254 626,50 грн., трьох процентів річних у розмірі 38 815, 24 грн., інфляційних втрат у сумі 106 188,75 грн. та пені в розмірі 31 881,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти, внаслідок чого у Ліцея №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва утворилась заборгованість в сумі 1 254 626,50 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач у відзиві №233 від 21.07.2014р. та у судовому засіданні 30.07.2014р. проти наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» у розмірі 1 254 626,50 грн., яка виникла у період з 01.01.2013р. по 01.01.2014р., заперечень не надав. Проте, пояснив, що оскільки Ліцей №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва є бюджетною організацією, яка фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету у складі бюджету міста Києва, здійснення оплати можливе лише за наявності фінансування від головного розпорядника коштів, Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 05.03.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (учасник) та Ліцеєм №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва (замовник) укладено договір №1630639 про закупівлю товару (теплова енергія у гарячі воді/парі) за державні кошти, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого учасник зобов'язався поставити замовнику товар, зазначений в п.1.2 договору, а замовник прийняти, оплатити товар в порядку і строки згідно з цим договором. Найменування товару - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1). Товар за даним договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Відповідно до п.10.1 вказаного правочину останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячі воді/парі) за державні кошти як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами договору №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячі воді/парі) за державні кошти учасник зобов'язаний поставити теплову енергію у гарячій воді/парі на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до даного правочину у період його дії.

05.03.2013р. між позивачем та відповідачем укладено додатки №1 та №2 до договору №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячі воді/парі) за державні кошти, якими сторони погодили обсяги постачання теплової енергії замовнику та визначили тарифи на теплову енергію.

На виконання умов вказаної угоди позивачем за період з 01.01.2013р. до 01.01.2014р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 254 626,50 грн., на підтвердження чого суду було надано облікові картки (табуляграми) споживання теплової енергії: №6486 на суму 229 227,28 грн. (січень 2013 року), №6507 на суму 225 212,71 грн. (лютий 2013 року), №6600 на суму 202 980,48 грн. (березень 2013 року), №6622 на суму 138 153,89 грн. (квітень 2013 року), №6636 на суму 29 257,38 грн. (травень 2013 року), №6641 на суму 0,00 грн. (червень 2013 року), №6675 на суму, №6656 на суму 0,00 грн. (липень 2013 року), №6675 на суму 0,00 грн. (серпень 2013 року), №6703 на суму 569,48 грн. (вересень 2013 року), №6570 на суму 111 662,98 грн. (жовтень 2013 року), №6326 на суму 154 580,39 грн. (листопад 2013 року) та №6358 на суму 173 644,19 грн. (грудень 2013 року).

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з того, що доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідачем не наведено, за висновками суду, представлені позивачем облікові картки (табуляграми) споживання теплової енергії за період з 01.01.2013р. до 01.01.2014р. є належними доказами поставки теплової енергії у гарячій воді/парі відповідачу, а отже, і виконання позивачем своїх зобов'язань з за договором №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячі воді/парі) за державні кошти на загальну суму 1 254 288,78 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.4.2 договору укладеного між контрагентами правочину розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком №4.

Як слідує з матеріалів справи, між сторонами було підписано акти приймання-передавання за поставлену теплову енергію/теплоносії: №01/2013-1630639 за січень 2013 року на суму 229 227,28 грн., №02/2013-1630639 за лютий 2013 року на суму 225 212,71 грн., №03/2013-1630639 за березень 2013 року на суму 202 980,48 грн., №04/2013-1630639 за квітень 2013 року на суму 138 153,89 грн., №05-2013-1630639 за травень 2013 року на суму 29 257,38 грн., №09/2013-1630639 за вересень 2013 року на суму 569,48 грн., №10/2013-1630639 за жовтень 2013 року, №11/2013-1630639 за листопад 2013 року на суму 154 580,39 грн., №12/2013-1630639 за грудень 2013 року на суму 173 644,19 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги узгоджений сторонами в договорі №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти порядок, розмір та строки оплати теплової енергії, судом встановлено, що строк оплати товару за вказаними вище актами приймання-передавання відвантаженої теплової енергії на загальну суму 1 265 288,78 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які підтверджені з боку відповідача, Ліцей №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва свої зобов'язання зі сплати поставленої теплової енергії у встановлений договором строк в повному обсязі не виконав.

Як встановлено судом, відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару за договором №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти, а саме на суму 10 662,28 грн. Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів платіжними доручення: №24 від 18.05.2013р. на суму 5 000 грн., №15 від 22.04.2013р. на суму 5 662,28 грн. та банківськими виписками №35421002001517 від 18.05.2013р. та від 22.04.2014р. з рахунку Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Таким чином, вартість спожитої та неоплаченої теплової енергії за період з 01.01.2013р. до 01.01.2014р. складає 1 254 626,50 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Ліцею №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва в частині стягнення основного боргу в сумі 1 254 626,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення пені в розмірі 31 881,85 грн. підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У п.7.3 договору №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджеті кошти замовник сплачує учаснику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення терміну виконання зобов'язань.

За висновками суду, розрахунок пені є вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі, а саме у сумі 31 881,85 грн.

Керуючись приписами вказаних норм, позивач нарахував відповідачеві та пред'явив до стягнення пеню у сумі 31 881,85 грн., в тому розмірі: за грудень 2013 року нараховано 4 863,13 грн., за січень 2014 року нараховано 4 863,13 грн., за лютий 2014 року нараховано 4 392,50 грн., за березень 2014 року нараховано 4 863,13 грн., за квітень 2014 року нараховано 5 792,31 грн., за травень 2014 року нараховано 7 107,65 грн.

При цьому, щодо тверджень відповідача стосовно того, що заборгованість з оплати теплової енергії виникла через ненадходження коштів від головного розпорядника, Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наразі, норми чинного цивільного і господарського законодавства не містять винятків про зміну чи нівелювання відповідальності при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів.

В постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність бюджетної організації і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічну позицію наведено у постанові від 03.02.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/9231/13.

Враховуючи приписи чинного законодавства, позицію Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що наведені вище твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 106 188,75 грн.: за лютий 2013 року на суму - 299,23 грн., за березень 2013 року на суму 0,00 грн., за квітень 2013 року на суму 0,00 грн., за травень 2013 року на суму 789,91 грн., за червень 2013 року на суму 0,00 грн., за липень 2013 року на суму - 814,17 грн., за серпень 2013 року на суму - 5699,19 грн., за вересень 2013 року на суму 0,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 3 258,96 грн., за листопад 2013 року на суму 1 852,80 грн., за грудень 2013 року на суму 5 404,91 грн., за січень 2014 року на суму 2 509,25 грн., за лютий 2014 року на суму 7 527,76 грн., за березень 2014 року на суму 2 509,25 грн., за квітень 2014 року 41 402,67 грн. та за травень 2014 року 47 675,81 грн.

Наразі, судом було проведено перевірку наведеного заявником розрахунку та встановлено, що останній є вірними, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Одночасно, враховуючи порушення відповідачем порядку та строків оплати поставленої теплової енергії, позивачем також нараховано три відсотки річних в сумі 38 815,24 грн. за наступними періодами: січень 2013 року на суму 113,04 грн., лютий 2013 року на суму 1 045,83 грн., березень 2013 року на суму 1 675,07 грн., квітень 2013 року на суму 1 947,73 грн., травень 2013 року 2 074,46 грн., червень 2013 року на суму 2 007,54 грн., липень 2013 року на суму 2 074,46 грн., серпень 2013 року на суму 2 074,46 грн., вересень 2013 року на суму 2 008,95 грн., жовтень 2013 року на суму 2 360,42 грн., листопад 2013 року на суму 2 665,44 грн., грудень 2013 року на суму 3 196,72 грн., січень 2013 року на суму 3 196,72 грн., лютий 2014 року на суму 2 887,36 грн., березень 2014 року на суму 3 196,72 грн., квітень 2014 року на суму 3 093,60 грн. та травень 2014 року на суму 3 196,72 грн.

Проте, після проведення власного розрахунку, господарським судом встановлено, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у меншому розмірі, а саме в сумі 32 698,75 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №1630639 від 05.03.2013р. про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воду/пар) за державні кошти виконав належним чином, враховуючи, що замовник зобов'язання з оплати поставленого теплової енергії у повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Ліцею №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва про стягнення основного боргу в сумі 1 254 626,50 грн., пені в розмірі 31 881,85 грн., 3% річних в сумі 38 815,24 грн. та інфляційних втрат в розмірі 106 188,75 грн. підлягають задоволенню частково у викладених вище розмірах.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ до Ліцею №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва, м.Київ Київ про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 1 254 626,50 грн., трьох процентів річних в розмірі 38 815, 24 грн., інфляційних втрат в сумі 106 188,75 грн. та пені в розмірі 31 881,85 грн.

Стягнути з Ліцею №293 І-ІІІ ступеня Деснянського району м.Києва (02232, м.Київ, Деснянський район, вул.Милославська, буд.7, ЄДРПОУ 01489291) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, Печерський район, пл. Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 1 254 626,50 грн., три процент річних в розмірі 32 698,75 грн., інфляційні втрати в сумі 106 188,75 грн., пеню в розмірі 31 881,85 грн., а також судовий збір в сумі 28 507,92 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 30.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.08.2014р.

Суддя М.О.Любченко