Рішення

від 08.08.2014 по справі 910/14374/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/14374/14 08.08.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Лайн"

про стягнення 28 911 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мойсієнко О.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Лайн" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 24 732,78 грн., інфляційних у розмірі 3 510,04 грн. та трьох процентів річних у сумі 668,18 грн. відповідно до договору про виготовлення та поставку товару від 11.06.2012 № БС-67.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач надав суду пояснення в яких повідомив суд, що відповідач 01 серпня 2014 року сплатив 4 732,78 грн. основного боргу.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс", далі Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Лайн", далі Замовникь, було укладено договір про виготовлення та поставку товару № БС-67, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити Замовнику замовлений товар (бетонні суміші, будівельні розчини, залізобетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа Виконавця), по узгодженню сторін виконати його доставку, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних Виконавцем і прийнятих Замовником заявок протягом терміну дії Договору.

Згідно п. 7.5 Договору Замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату кожної замовленої партії за реквізитами, вказаних у рахунку-фактурі Виконавця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, але в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35 674,67 грн., що підтверджується накладною від 07.10.2013 № 12015 на суму 891,36 грн. та накладною від 16.10.2013 № 13157 на суму 34 783,31 грн. Товар було прийнято представником відповідача Маланчуком А.В. згідно довіреності від 01.10.2013 № 31.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача не надходило. Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг станом на 25.06.2014 у розмірі 24 732,78 грн., який позивач і намагається стягнути.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 668,18 грн. та інфляційні в розмірі 3 510,04 грн. за період з 01.10.2013 по 31.05.2014.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач направив відповідачу претензію від 30.04.2014 за вих. номером № 130 з проханням сплатити суму заборгованості за Договором, але відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив.

На виконання вимоги ухвали суду позивач надав акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.07.2014 становить 21 800 грн., акт підписаний двома сторонами, а саме з боку відповідача його представником за довіреністю Маланчуком А.В.

Позивач надав суду виписку по особовому рахунку за період з 01.08.2014 по 01.08.2014, яка свідчить про те, що відповідач перерахував на адресу позивача основну заборгованості в сумі 4 732,78 грн. згідно договору від 11.06.2012 № БС-67.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки перерахування основного боргу відбулося після звернення позивача з позовом, а тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 4 732,78 грн., слід припинити за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання, здійснив поставку товару, яка була прийнята відповідачем. Факт поставки товару підтверджується накладними від 07.10.2013 № 12015 на суму 891,36 грн. та від 16.10.2013 № 13157 на суму 34 783,31 грн. Відповідач доказів оплати товару в строки передбачені Договором суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20 000 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як мало місце прострочення оплати поставки за договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 668,18 грн. та інфляційних у сумі 3 510,04 грн. за весь період прострочення також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати, як це зазначено у частині другій статті 49 ГПК України, що кореспондується з вимогами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та приписами ст. 80 ГПК України. З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Лайн", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.08.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Лайн" щодо стягнення з останнього основного боргу в розмірі 4 732,78 грн. припинити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Лайн" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Лайн", 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 35207291, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс", 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32375528, основний борг у сумі 20 000 грн., три проценти річних у сумі 668,18 грн., інфляційні у сумі 3 510,04 грн. та судовий збір у розмірі 1 827 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 13.08.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко