Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/14414/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14414/14 06.08.14

За позовомПриватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» доТовариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОР» простягнення 79 279,96 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Комиш О.І. - представник за довіреністю; Глущенко Н.П. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» (надалі - ПП «Акрілат-Хімконтракт») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОР» (надалі - ТОВ «МІЛОР») про стягнення 79 279,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки №311012 від 31.10.2012 р. поставив відповідачу товар, а останній свого грошового зобов'язання з його оплати належним чином не виконав, в зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 53 558,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 782,09 грн., 3% річних у розмірі 937,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 889,39 грн., штраф у розмірі 14 111,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.08.2014р..

В судове засідання 06.08.2014р. представники позивача з'явились, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 06.08.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 17.07.2014 р., яка була надіслана за адресою вказаною в позовній заяві, а також повідомленням про вручення поштового відправлення №29109307 (04819901) згідно якого ухвала суду від 17.07.2014 р. отримана відповідачем 21.07.2014 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2012 р. між ПП «Акрілат-Хімконтракт» (продавець) та ТОВ «МІЛОР» (покупець) було укладено Договір поставки №311012 (надалі - «Договір»).

Згідно п 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) в асортименті та кількості згідно з специфікацією та/або рахунку-фактури до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар, що поставляється, оплачується покупцем за цінами і на умовах згідно з специфікацією (рахунку-фактури). Ціна включає в себе ПДВ 20% (п. 2.2 Договору).

Ціни на товар встановлюються в національній валюті України та погоджуються сторонами в «Специфікації» (Рахунку-фактурі) до цього договору (п. 2.3 Договору).

Загальною сумою договору є фактична сумарна вартість поставок, ухвалених покупцем (п. 2.5 Договору).

Згідно із п. 3.1 Договору покупець передає продавцю запит на постачання певного асортименту та кількості товару. На основі заявки продавець складає специфікацію та/або рахунок-фактуру із зазначенням ціни, кількості, графіка, умов поставки кожної партії, графіка оплати товару.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що доказом передачі партії товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії товару.

Датою фактичного відвантаження товару є дата оформлення видаткової накладної (п. 3.4 Договору).

Згідно із п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за умови відстрочки платежу з моменту передачі товару у власність покупця - 14 календарних днів.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться у відповідності з вимогами Інструкції п. 6 - за кількістю, п. 7 - за якістю «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю».

Термін дії цього договору встановлюється з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому разі до повного його виконання (п. 13.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору у період з 10.12.2013 р. по 19.12.2013 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 70 558,80 грн., що підтверджується наступними накладними: №55260 від 10.12.2013 р. на суму 34 070,40 грн., №55486 від 19.12.2013 р. на суму 36 488,40 грн., копії яких наявні у матеріалах справи. Вказані накладні містять підписи та відтиски печатки сторін.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 17 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких наявні у матеріалах справи.

Позивач у своїй позовній заяві вказує на існування за відповідачем заборгованості за поставлений згідно Договору та видаткових накладних товар у розмірі 53 558,80 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними, банківськими виписками з особового рахунку позивача) підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття, часткова його оплата відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 53 558,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 4.2 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.

У зв'язку із наявністю заборгованості позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№10-90 від 10.02.2014 р., №770 від 18.02.2014 р. та №1124 від 23.06.2014 р.) в яких просив погасити існуючу заборгованість.

Проте, відповідач відповіді на вказані претензії не надав, існуючої заборгованості не погасив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 53 558,80 грн. на підставі Договору поставки за переданий позивачем товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «МІЛОР» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 53 558,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 782,09 грн., 3% річних у розмірі 937,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 889,39 грн., штраф у розмірі 14 111,76 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець за кожен день прострочення сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за відповідною специфікацією та/або видатковою накладною.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, то вимога позивача про стягнення пені у розмірі 4 782,09 грн. нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнається судом обґрунтованою та задовольняється відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14 111,76 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 8.8 Договору у разі невиконання або неналежного виконання даного договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 20% від невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Враховуючи, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Договору, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14 111,76 грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних витрат, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 937,92 грн. та інфляційних витрат у розмірі 5 889,39 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ПП «Акрілат-Хімконтракт» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОР» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12; код ЄДРПОУ 34576967) на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3Г, код ЄДРПОУ 24744461) основний борг у розмірі 53 558 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 80 коп., пеню у розмірі 4 782 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 937 (дев'ятсот тридцять сім) грн.. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 889 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн.. 39 коп., штраф у розмірі 14 111 (чотирнадцять тисяч сто одинадцять) грн.. 76 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.08.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко