Рішення

від 14.08.2014 по справі 911/2232/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2014 р. Справа № 911/2232/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Кагарлик» Закрите акціонерне товариство «Міжнародна агропромислова корпорація» про Звернення стягнення на предмет застави

за участю представників сторін:

від позивача:Завалка В.Р. (довіреність №25/134 віл 11.12.2013); від відповідача: від третьої особи: не з'явився; не з'явився. секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

10.06.2014 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н, б/д (вх. №2371/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Кагарлик» (далі-відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство «Міжнародна агропромислова корпорація» (далі-третя особа) про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання третьою особою зобов'язань за договором про надання кредиту №69/05 від 20.07.2005, а саме щодо погашення заборгованості за кредитами.

На виконання умов за договором про надання кредиту №69/05 від 20.07.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір застави №5-02/39 від 29.12.2005, відповідно до якого забезпечується основне зобов'язання третьої особи за кредитним договором перед позивачем.

Постановою господарського суду м. Києва від 08.09.2011 у справі №15/457-б-43/406 третю особу по справі визнано банкрутом. В результаті чого позивач просить суд, звернути стягнення на предмет застави.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2014 порушено провадження по справі №911/2232/14 та призначено її до розгляду на 03.07.2014.

01.07.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н, б/д (вх. №12590/14) про доручення до матеріалів справи документів витребуваних ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2014

У судове засідання 03.07.2014 представники відповідача та третьої особи, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, вимоги ухвали суду від 10.06.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 03.07.2014 представник позивача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014 було продовжено строк вирішення спору у справі №911/2147/14 на п'ятнадцять днів - 12.08.2014 по 26.08.2014 та відкладено розгляд справи на 14.08.2014.

Представник позивача, у судовому засідання 14.08.2014, позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві .

У судове засідання 14.08.2014 представники відповідача та третьої особи, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, вимоги ухвал суду від 10.06.2014 та від 03.07.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 14.08.2014 господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва у справі №34/602 від 23.12.2009 встановлено, що 20.07.2008 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерного комерційного банку «Київ» та Закритим акціонерним товариством «Міжнародна агропромислова корпорація» укладено договір про надання кредиту №69/05 (далі -Договір №69/05), у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року №184 зі змінами та доповненнями Кредитор надає Позичальнику кредит на кредитування власних загальновиробничих витрат, пов'язаних з придбанням сільськогосподарської техніки на суму 3484017,20 грн., на строк з 20 липня 2005 року до 20 липня 2008 року зі сплатою 18% річних, при цьому: розмір плати за користування кредитом, яку сплачує Позичальник - 4% річних; розмір часткової плати за користування кредитом, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету - 14% річних. Строк повернення кредиту 20 липня 2008 року.

Також Рішенням господарського суду м. Києва у справі №34/602 від 23.12.2009, що між Публічним акціонерним товариством «Акціонерного комерційного банку «Київ» та Закритим акціонерним товариством «Міжнародна агропромислова корпорація» укладено натупні додаткові угоди.

Додатковою угодою до Договору № 1 від 17.08.2005 збільшено суму кредиту до 5394 600,54 грн.

Додатковою угодою №2 від 01.03.2007 до Договору №69/05 зменшено розмір процентної ставки до 17% річних при цьому, розмір плати за користування кредитом, яку повинен сплачувати відповідач - 8,5% річних; розмір часткової плати за користування кредитом, яка повинна відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету - 8,5% річних. Додатковою угодою №3 від 01.06.2007 до Договору №69/05 змінено розмір плати за користування кредитом, яку повинен сплачувати відповідач та яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету.

Додатковою угодою №4 від 18.07.2008 до Договору №69/05 пролонговано кредит до 11.12.2008 та збільшено розмір процентної ставки до 25% річних.

Цією ж додатковою угодою змінено номер позичкового рахунку для обліку заборгованості за кредитом з 21 липня 2008 року та передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за період фактичного користування фактичною сумою кредиту. Крім цього, вказаною додатковою угодою змінено реквізити та порядок сплати відповідачем процентів.

Додатковою угодою № 5 від 29.08.09 до Договору №69/05 передбачено, що відповідач зобов'язується нараховані проценти за користування кредитом перераховувати за період з 1 серпня 2008 року до 31 жовтня 2008 року не пізніше 10 листопада 2008 року, починаючи з 1 листопада 2008 року щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця.

Додатковою угодою № 6 від 10.11.2008 до Договору №69/05 передбачено, що відповідач зобов'язується нараховані проценти за користування кредитом перераховувати за період з 1 серпня 2008 року до 11 грудня 2008 року не пізніше 11 грудня 2008 року.

Додатковою угодою № 7 від 10.12.2008 до Договору №69/05 продовжено строк користування кредитом до 02.03.2009 включно та змінено порядок сплати відповідачем процентів за користування кредитом за період з 1 серпня 2008 року до 2 березня 2009 року не пізніше 2 березня 2009 року.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі №34/602 від 23.12.2009 встановлено, що відповідач в термін, визначений кредитним договором заборгованість по кредиту не сплатив. Крім того, з березня 2009 року станом на день розгляд справи в суді Товариство не сплачує проценти, підтвердженням цьому є розрахунок заборгованості по процентах та виписка по рахунка Позичальника.

Постановою господарського суду м. Києва у справі №15/457-б-43/406 від 08.09.2011 було визнано Закрите акціонере товариство «Міжнародна агропромислова корпорація» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 3 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільний або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, 29.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех-Кагарлик» (заставодавець за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (заставодержатель за договором, позивач у справі) було укладено договір застави №5-02/39 (далі-договір застави), відповідно до п.2.1.договору застави заставою за цим договором забезпечується основне зобов'язання позичальника за кредитним договором перед заставодержателем, тобто будь-які його вимоги, які заставодержатель може мати до позичальника (позичальник-Закрите акціонерне товариство «Міжнародна агропромислова корпорація») у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням ним основного зобов'язання.

Відповідно до п.2.2. договору застави заставодавець, як майновий поручитель в забезпечення зобов'язань позичальника перед заставодержателем за кредитним договором №69/05 від 20 липня 2005 року передає в заставу заставодержателю майно згідно переліку, що є додатком №1 до цього договору і є його складовою частиною та майно є власністю заставодавця згідно його бухгалтерської документації п2.3. договору застави).

Додаток до договору застави містить перелік майна для передачі під заставу, а саме машина для поливу Рейестар моделі Т61, обладнання для поливу в складі 3-ох одиниць високого тиску М-540 К В 6 N К, 3-ох одиниць сифонів повного набору DN 60(3 м), 60(3 м), 3-ох розприскувачів рідин TRIGON 101, 3-оходиниць валів відбору потужностей із з'єднуючими деталями, 3-ох одиниць куполів для очищення діаметром 240 мм, 3-ох одиниць клапанів присмоктуючої сторони для М 450 мм, 3-ох наборів з'єднання на вихідну сторону, 3-ох одиниць гнучкого шлангу діаметром 76 мм 5 м, жатка кукурудзяна до комбайну «Домінатор», ротаційний подрібнювач «Шульте», комплекс для сушіння та збереження зерна кукурудзи.

Пунктом 2.4. договору застави зазначено, що вартість заставленого майна сторони оцінюють у сумі 2 540 835,00 грн.

Згідно п.7.1 договору застави право звернення стягнення на майно для задоволення своїх вимог, що випливають з кредитного договору виникає у заставодержателя у випадку не виконання позичальником умов основого зобов'язання.

Згідно з приписами ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому (ст. 573 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з приписами статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 590 ЦК України).

За умовами ч. 1 ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, згідно з приписами статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України «Про заставу»).

Як передбачено ст. 20 того ж Закону, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про заставу», при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Частиною 1 ст. 574 ЦК України зазначено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Згідно положень частини 1 ст. 40 Закону України «Про заставу» предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Статтею 41 Закону України «Про заставу» визначено, що договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Враховуючи встановлений судом строк виконання всіх грошових зобов'язань, що настав 08.09.2011, у третьої особи виникла заборгованість перед позивачем по сплаті процентів за договором №69/05 від 20.07.2005 за період з 29.10.2009 по 07.09.2011.

При цьому слід зазначити, що спеціальним законом, яким визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно статті 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

До забезпечувальних обтяжень належать, зокрема, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору (стаття 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Статтею 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає, зокрема, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу.

Відповідно статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

Згідно з частиною 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про заставу» зазначено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога банку про звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог по договору про надання кредиту №69/05 від 20.07.2005 у сумі 365 798,26 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається повністю на відповідача.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація» (01023, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 16, ідентифікаційний код: 31925477) за договором про надання кредиту №69/05 від 20 липня 2005 року у сумі 365 798 (триста шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 26 коп. звернути стягнення на предмет застави за договором застави №5-02/39 від 29.12.2005 укладеним між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 16-22, ідентифікаційний код: 14371869) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех-Кагарлик» (09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Жовтнева, будинок 50, ідентифікаційний код: 31801784) на машину для поливу Рейестар моделі Т61 та на обладнання для поливу в складі трьох одиниць високого тиску М-540 К В 88 N К, трьох одиниць сифонів повного набору DN 60 (3 м), трьох одиниць спіральних присмоктуючи шлангів DN 60 (3 м), трьох одиниць розприскувачів рідин TRIGON 101, трьох одиниць валів відбору потужностей із з'єднуючими деталями, трьох одиниць куполів для очищення діаметром 240 мм, трьох одиниць клапанів присмоктуючої сторони для М 450 мм, трьох наборів з'єднання на вихідну сторону, трьох одиниць гнучкого шлангу діаметром 76 мм 5 м шляхом реалізації заставленого майна на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну реалізації заставного майна на рівні заставної вартості у сумі 2 540 835 (два мільйони п'ятсот сорок тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Кагарлик» 09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Жовтнева, будинок 50, ідентифікаційний код: 31801784) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 16-22, ідентифікаційний код: 14371869) 7 315 (сім тисяч триста п'ятнадцять) грн. 96 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 15.08.2014 року.