Рішення

від 21.08.2014 по справі 926/886/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа № 926/886/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Трак Салют»

до Приватного підприємства «Д-Транс»

про стягнення 7 441,01 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Козлова І. Е., директор.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Трак Салют» звернулось з позовом до Приватного підприємства «Д-Транс» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 7441,01 грн. за неналежне виконання умов укладеного сторонами договору транспортного експедирування вантажу автомобільним транспортом від 17.01.2014 № Д-20/П-14 щодо оплати отриманих послуг.

Відповідач розмір основної суми заборгованості, яка складає 6600 грн., не оспорює, однак позов не визнає з посиланням на неподання позивачем доказів в підтвердження доставки вантажу вантажоодержувачу, оригіналів необхідних для здійснення оплати документів та недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору.

В ході розгляду справи представник позивача позов підтримала у повному обсязі, а представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених відповідно у позовній заяві та у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про обгрунтованість позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другій статті 11 Цивільного кодексу України договори являються однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У частині першій статті 193 Господарського кодексу України прописано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 909 ЦК України).

Судом встановлено, що в січні 2014 року на підставі укладеного сторонами у справі договору від 17.01.2014 № Д-20/П-14 транспортного експедирування вантажу автомобільним транспортом (далі - договір) та заявки від того же числа до цього договору (далі - заявка) позивач за замовленням відповідача відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR від 18.01.2014 № 01 здійснив перевезення вантажу (запчастин та сільськогосподарської техніки) за маршрутом: м. Пшемишель (Польща) - м. Тольятті (Россія).

Частиною першою статті 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У пункті 6 заявки, яка є невід'ємною частиною договору, сторони визначили, що вартість перевозки склала 19183,00 грн., оплату якої відповідач зобов'язався здійснити шляхом перерахування коштів на рахунок позивача після розвантаження розмитнення автомобіля при умові наявності оригіналів заявки, договору, рахунка, акта, свідоцтва про реєстрацію.

В порушення умов заявки, замість 21.01.2014 вантаж був розвантажений 24.01.2014. Оригінали зазначених вище документів, як видно із поштового рекомендованого повідомлення від 12.02.2014, відповідач отримав 14.02.2014, а оплату отриманих послуг він здійснив частково в березні 2014 року, перерахувавши позивачеві лише 12583,00 грн., внаслідок чого сума заборгованості, яка не заперечується відповідачем, на день розгляду справи дійсно складає 6600,00 грн.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1956, згода на обов'язковість якій надана Верховною Радою України 01.08.2006 (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 10 ЦК України є частиною національного цивільного законодавства України, встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Наведене свідчить про те, що визначальним моментом для здійснення розрахунків між замовником та перевізником є факт здійснення останнім перевезення вантажу.

Відповідно до частини першої статті 13 Конвенції, якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19 (тобто в узгоджений термін), одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Частина перша статті 30 Конвенції дозволяє одержувачу вантажу належним чином зробити перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня одержання вантажу та його перевірки щодо втрати або пошкоджень вантажу. При цьому, якщо така заява не зроблена, факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.

Як вже було зазначено вище та підтверджується товарно-транспортною накладною, вантаж був доставлений позивачем за місцем призначення та розміщений на склад тимчасового зберігання Самарської митниці 24.01.2014 без будь-яких зауважень та застережень перевізнику.

У контексті викладеного та з урахуванням того, що жодних записів про відмову від прийняття вантажу, будь-яких втрат або пошкодження чи затримки доставки вантажу протягом встановленого строку від вантажоодержувача зроблено не було, суд прийшов до висновку, що відсутність у товарно-транспортній накладній штампу вантажоодержувача з урахуванням фактичних обставин справи не дозволяє зробити висновок про невиконання або неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Безпідставним визнається судом також і заперечення відповідача щодо ненадання позивачем оригіналів названих в заявці документів та неприйняття позивачем заходів відносно досудового врегулювання спору.

Зокрема, надіслання відповідачеві зазначених документів підтверджується згаданим вище поштовим повідомленням та неодноразовим скеруванням претензій, від отримання яких, як свідчать відмітки пошти, відповідач відмовлявся. Більше того, з матеріалів справи (наказу на відрядження, посвідчення про відрядження, залізничних проїзних документів, заяви керівника ТОВ «Авто Трак Салют» від 19.03.2014 до Садгірського РВ УМВС України у Чернівецькій області) вбачається, що відповідач всіляко відхилявся й від досудового врегулювання спору.

Разом з тим, дії відповідача про погашення ним 2/3 вартості перевозки достеменно свідчать про визнання ним основної суми заборгованості.

Відповідно до частини другій статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В пункті 6.3 договору сторони передбачили, що при недотриманні термінів оплати, вказаних у заявці, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день порушення строків оплати. Заявлена позивачем пеня в розмірі 109,84 грн. повністю відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За приписом частини другій статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ані договором, ані законом інший розмір процентів не встановлений.

Тому інфляційні збитки позивача за прострочку виконання ним своїх грошових зобов'язань за договором та три проценти річних від прострочений суми позивачем заявлені правомірно та їх розмір складає відповідно 640,90 грн. та 90,27 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, умовам договору та законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2 .Стягнути з Приватного підприємства «Д-Транс» (58025, м. Чернівці, вул. М. Тореза, 70-Д, к.4, ідентифікаційний код 33540160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Трак Салют» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2-Б, ідентифікаційний код 38569974) заборгованість в сумі 6600,00 грн., пені в сумі 109,84 грн., інфляційних збитків в сумі 640,90 грн., 3% річних в сумі 90,27 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Суддя А. Паскарь