Рішення

від 02.07.2009 по справі 38/137пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/137пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.07.09 р.                                                                                                       Справа № 38/137пд                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Техпроммаш” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 32644631)

до відповідача приватного підприємства „Ломофер” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34778182)

про визнання недійсним договору купівлі–продажу № 04/01–08/1 від 04.01.2008 р.

за участю представників сторін:

від позивача: Туболев О.В. – директор згідно наказу № 25-ок 01.04.2008 р., Ангелін І.І. за довіреністю б/н від 10.04.2009 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Техпроммаш” м. Горлівка до приватного підприємства „Ломофер” м. Донецьк про визнання недійсним договору купівлі–продажу № 04/01–08/1 від 04.01.2008 р.

Ухвалою суду від 05.05.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 38/137пд, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 14.05.2009 року справа № 38/137пд передана для розгляду судді Богатирю К.В.

У порушення вимог ухвал суду від 05.05.2009 р., 20.05.2009 р. відповідач в судове засідання 20.05.2009 р., 02.07.2009 р. не з'явився, витребувані документи до суду не надіслав.         

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача та відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/2104 від 08.05.2009 р., з якої вбачається, що ПП „Ломофер”, ідентифікаційний код 34778182, зареєстровано за адресою: 83086, м. Донецьк, вул. Артема, 41. Саме за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представниками позивача було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт № 962/23–4/32644631 від 07.04.2009 р. про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Техпроммаш” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., складений Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області, з якого вбачається наступне:

04.01.2008 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 04/01–08/1, згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити на адресу позивача гірниче–шахтне обладнання та матеріали, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар згідно виставлених рахунків, накладних та додатків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Транспортування товару здійснювалося за рахунок покупця. Строк дії договору встановлений до 31.12.2008 р. Завірена позивачем копія договору додана до позову.

На виконання договору купівлі–продажу відповідач за видатковими накладними поставив позивачу гірниче–шахтне обладнання та матеріали на загальну суму 3789463,07 грн. Позивач за отримані товарно–матеріальні цінності здійснив розрахунки у формі взаємозаліку згідно видаткових накладних на суму 2289463,07 грн. та у вексельній формі на суму 1500000,00 грн.

Вказаним актом Горлівської ОДПІ встановлено, що у відповідача відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. У зв'язку з цим позивач вважає, що згідно ст. 203, 215 Цивільного кодексу України вчинений між сторонами правочин є нікчемним.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі–продажу № 04/01–08/1 від 04.01.2008 р., укладеного між ним та відповідачем.

Проаналізувавши чинне законодавство, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи, а саме з акту планової перевірки Горлівської ОДПІ, вбачається, що на виконання спірного договору купівлі–продажу № 04/01–08/1 від 04.01.2008 р. відповідач поставив товар, а позивач прийняв його та розрахувався належним чином та в повному об'ємі. Зазначене свідчить, що сторони фактично погодились з сумою договору, об'ємом і вартістю купівлі-продажу товару та належним чином виконали свої зобов'язання згідно умов укладеного договору.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Спірний договір укладався: від імені ПП “Ломофер” директором Покинтелиця М.М., який діяв на підставі Статуту; від імені ТОВ “Техпроммаш” директором Глущенко А.М., яка діяла на підставі Статуту. Договір скріплений підписами постачальника та покупця.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуются вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не надав до суду будь–яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір купівлі–продажу № 04/01–08/1 від 04.01.2008 р. суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь–якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для договорів купівлі–продажу; не спрямованість будь–якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Підстави для визнання правочину недійсним встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначаються ст. 203 ЦК України. Перелік підстав при цьому є вичерпним. Відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів в переліку вказаних підстав відсутні, тому не можуть бути підставами для визнання договору недійсним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 02.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

               Суддя