Рішення

від 29.05.2009 по справі 25/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.09                                                                                           Справа№ 25/117

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»(м.Нововолинськ)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт»(м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 6 707,04 грн.

суддя:   Пазичев В.М.   

                                                                                секретар: Башак І.Є.

Представники:

позивача: Курляк Ю.О.-представник, довіреність від06.04.2009 року

відповідача:не з'явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»(м.Нововолинськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт»(м.Львів) про стягнення стягнення заборгованості в сумі 6 707,04 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 07.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 15.05.2009 року. У зв'язку з відсутністю представника відповідача, ухвалою суду від 15.05.2009 року розгляд справи відкладено до 21.05.2009 року. Ухвалою від 21.05.2009 року розгляд справи відкладено до 29.05.2009 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимоги ухвали суду  про порушення провадження у справі від 07.05.2009 року, про відкладення від 15.05.2009 року, від 21.05.2009 року  в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.05.2009 року за вх.№10936 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6 172,54 грн.

29.05.2009 року за вх.№10942 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6 097,00 грн.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимоги ухвали суду  про порушення провадження у справі від 07.05.2009 року, про відкладення від 15.05.2009 року, від 21.05.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення № 4280417 від 13.05.2009 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

В жовтні та грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»(надалі –позивач) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт»(надалі –відповідач) товари на загальну суму 7 276, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Крім того, за твердженням позивача, останнім були виконані роботи (діагностика двигуна), вартістю 240,00 грн., що підтверджується актом №ОУ-0000173 здачі-прийняття робіт від 28.10.2008 року.

Одночасно з видатковими накладними та актом здачі-приймання робіт відповідачу були надані рахунки на оплату отриманого товару та виконаних робіт.

Проте, як стверджує позивач, відповідач не провів оплату за вищевказані послуги.

19.03.2009 року відповідачу було надіслано претензію за вих.№18/2-09 з вимогою оплатити позивачу заборгованість.

26.03.2009 року відповідач провів часткову оплату в розмірі 500,00 грн.

Таким чином, станом на 06.04.2009 року заборгованість відповідача, враховуючи переплату та часткову оплату заборгованості, складає 5 487,00 грн.

Однак, 29.05.2009 року за вх.№10942 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5 487,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов”язання належним чином не виконав, докази, що підтверджують погашення боргу не подав.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 6 097,00 грн.

На час розгляду справи відповідач  не подав докази погашення  боргу,  відзив на позовну заяву не представив, проти позовних вимог, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив,  явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»(м.Нововолинськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт»(м.Львів) в частині стягнення заборгованості в розмірі 5 487,00 грн. є обґрунтованим та підлягає  задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №621 від 07.04.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита, та №622 від 07.04.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, в зв”язку з потребою судового врегулювання даного спору, для повного та всебічного обґрунтування своїх позовних вимог та керуючись наданим ч.1 ст. 59 Конституції України правом на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» змушене було залучити до участі у справі повноважного представника для підготовки позовної заяви та представлення інтересів підприємства у суді, у зв»язку з чим 16.03.2009 року було укладено договір  №10/2009 із Приватним підприємством «Юридична фірма «СФІНКС» про надання юридичних послуг на ведення господарської справи.

Позивачем представлено суду розрахунок оплати витрат, пов»язаних з розглядом справи, згідно якого витрати, пов»язані із наданням юридичних послуг становлять 610,00 грн., сплату яких позивач просить суд покласти на відповідача, відповідно до уточнення позовних вимог від 29.05.2009 року за вх.№10942.

Як доказ оплати витрат, пов»язаних з представництвом інтересів позивача у суді, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт»подав платіжне доручення №627 від 13.04.2009 року на суму 610,00 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України, до судових витрат відносяться витрати, пов”язані з оплатою послуг адвоката.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -    

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» (79017, м.Львів, вул..Тарнавського,74А, код ЄДРПОУ 33753008, п/р 2600301096492 в ПЛФ ВАТ «Кредо банк», МФО 325365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»(45400, Волинська обл., м.Нововолинськ, вул..Шахтарська,47; п/р 26001054300232 в Філії КБ «Приватбанк»«ВОЛ.ГОЛ.РЕГ.УПР», МФО 303440, код ЄДРПОУ 33211369) - борг у розмірі 5 487 (п»ять тисяч чотириста вісімдесят сім)  грн. 00 коп., а також судові витрати, пов”язані із сплатою державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., а також витрати на оплату юридичних послуг в розмірі 610 (шістсот десять) грн. 00 коп.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя