Постанова

від 15.06.2009 по справі 4/037-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/037-09

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

15.06.09 р.                                                                                          № 4/037-09          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Жук Г. А.

                                                  Мазур Л. М.

при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,

за участю:

від позивача: Петриченко А.П. –представник за дов. №13/06 від 12.06.2009 року,

Распопов В.М. –керівник, протокол №1 від 14.02.2007 року,

від відповідача: Гарнага П.А. –представник за дов. №39/7-317 від 28.07.2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2009 року,

у справі                    №4/037-09 (суддя Щоткін О.В.),

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»,

                              с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського

                              Київської області,

до                              Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»,

                              м. Славутич Київської області,

про                              стягнення 851 036,62 грн., -

встановив:

04.02.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»(відповідач) про стягнення 851 036,62 грн. (а.с. 4-7).

Рішенням господарського суду Київської області від 09.04.2009 року у справі №4/037-09 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»про стягнення 851 036,62 грн. задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»747 700,00 грн. основного боргу, 32 519,93 грн. пені, 39 629,45 грн. інфляційних втрат, 4 064,99 грн. 3% річних, 8 239,14 грн. державного мита та 114,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 89-91).

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар та факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару, керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України та умовами укладеного між сторонами договору, врахувавши факт часткової сплати відповідачем заборгованості після звернення позивача до суду із позовом у даній справі, задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.04.2009 року у справі №4/037-09 в частині стягнення 32 519,93 грн. пені, 39 629,45 грн. інфляційних втрат і 4 064,99 грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким звільнити Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у даній справі того, що неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем є наслідком зменшення обсягів бюджетного фінансування наприкінці 2008 року та в 2009 році, оскільки сам відповідач є юридичною особою з цільовим бюджетним фінансуванням, створеною державним органом виконавчої влади. Зазначене відповідач вважає підставами для звільнення його від штрафних санкцій. На підтвердження наведеного до апеляційної скарги відповідачем додано інформацію про наявність відкритих асигнувань по рахунку відповідача, лист відповідача №358/01 від 03.02.2009 року до заступника Секретаря Ради національної безпеки та оборони України, лист відповідача №420/01 від 06.02.2009 року до Прем'єр-міністра України та рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи №41/2 від 04.03.2009 року «Про стан справ на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження та місті Славутич».

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що додані відповідачем до матеріалів апеляційної скарги додаткові документи на підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливості їх надання суду першої інстанції. Також, на переконання позивача, місцевий господарський суд не був зобов'язаний зменшувати розмір штрафних санкцій в порядку ст. 223 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року у справі №4/037-09 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2009 року у справі №4/037-09 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній сказі. Просив суд апеляційної інстанції зменшити розмір штрафних санкцій на підставі складного фінансового становища підприємства відповідача у зв'язку з тим, що підприємство відповідача є державним підприємством та фінансується з Державного бюджету України. Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

26.08.2008 року між відповідачем (покупець) та позивачем (постачальник) було укладено договір №08-2055-2 (договір, а.с. 12-16), згідно умов якого позивач зобов'язувався поставити і передати у власність відповідачеві певний товар, а відповідач зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору за рахунок коштів державного бюджету (п. 1.1. договору).

Предметом постачання «Насоси та компресори повітряні (ДК 016-97-29.12.3.) згідно переліку, наведеному в п. 1.2. договору.

Вартість договору складає 1 380 000,00 грн. (п. 2.1. договору).

Згідно накладної №46244Ми від 21.10.2008 року на підставі укладеного між сторонами договору позивачем передано відповідачеві товар на загальну суму 582 300,00 грн. (а.с. 17). Факт отримання вказаного товару підтверджується підписом представника відповідача Ганжі О.М. у вказаній накладній, якого уповноважено довіреністю №136 від 21.10.2008 року (а.с. 20).

Пунктом 2.3. договору встановлено: порядок оплати –банківське платіжне доручення на розрахунковий рахунок позивача після постачання товару у термін 20 банківських днів.

Відповідачем здійснено оплату товару згідно накладної №46244Ми від 21.10.2008 року в повному обсязі, а саме 582 300,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №U1772404 від 04.11.2008 року та №U1772407 від 04.11.2008 року (а.с. 19).

Пунктом 4.1. сторонами встановлено, що товар постачається у повному обсязі до 31.10.2008 року.

Згідно накладної №46248Ми від 05.11.2008 року на підставі укладеного між сторонами договору позивачем передано відповідачеві товар на загальну суму 797 700,00 грн. (а.с. 18). Факт отримання вказаного товару підтверджується підписом представника відповідача Гавриленка В.А., уповноваженого довіреністю №148 від 05.11.2008 року (а.с. 21).

17.12.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією №46 (а.с. 22-23), в якій викладено вимогу про погашення заборгованості в сумі 797 700,00 грн. до 24.12.2008 року.

У своїй відповіді №8872/03/14-321 від 26.12.2008 року відповідач повідомляв позивача про те, що у нього склалося скрутне становище відносно сплати кредиторської заборгованості, що відповідач вживає усіх заходів щодо виправлення вказаної ситуації та що при першому надходженні коштів з державного бюджету він гарантує оплату заборгованості перед позивачем (а.с. 24).

Частиною 2 п. 9.2. договору сторонами передбачено: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідач не сплатив за отриманий від позивача товар та прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Після звернення позивача до суду з позовом у даній справі, відповідачем здійснено перерахунок позивачеві грошових коштів у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №U273139 від 02.03.2009 року (а.с. 82).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пункт 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами договір та положення наведеної статті дійшла до висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами при укладенні договору №08-2055-2 від 26.08.2008 року, за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладенні договору поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи, а саме накладними №46248Ми від 05.11.2008 року та №46248Ми від 05.11.2008 року підтверджується, що позивачем передано відповідачеві товару на загальну суму 1 380 000,00 грн.

Відповідач розрахувався з позивачем до моменту звернення останнього до суду за отриманий товар лише частково шляхом перерахування грошових коштів у загальній сумі 582 300,00 грн. згідно платіжних доручень №U1772404 від 04.11.2008 року і №U1772407 від 04.11.2008 року, а після звернення позивача до суду перерахував позивачеві 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №U273139 від 02.03.2009 року. Отже, місцевим господарським судом правильно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 747 700,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 747 700,00 грн. боргу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції вірно встановлено належне виконання зобов'язання позивачем щодо поставки товару відповідачу та факт порушення відповідачем строку оплати, визначеного п. 2.3. укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 9.2. договору сторонами передбачено: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Тобто, сторонами передбачено забезпечення виконання зобов'язань за договором шляхом нарахування пені. При цьому сторони встановили, що пеня повинна нараховуватись у розмірі 0,1% на прострочену суму за кожен день прострочки.

Однак, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, нарахованої за ставкою 0,1% від простроченої суми за період з 03.12.2008 року по 02.02.2009 року включно, перевищує розмір пені, в разі її нарахування за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, оскільки така ставка за розрахунковий період становила 0,0656% (за період грудня 2008 року –лютого 2009 року середня облікова ставка НБУ становила 12%, 12%х2=24% - подвійна облікова ставка, 24% / 366 = 0,0656% - відсоткова ставка для визначення пені за один день прострочення виконання грошового зобов'язання).

Але з розрахунку пені, який наведено позивачем в позовній заяві, вбачається, що такий розрахунок здійснювався на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а тому не суперечить чинному законодавству України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок, що міститься в матеріалах справи, встановила, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, в розмірі 32 519,93 грн. є обґрунтованою та арифметично вірною.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочки відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, поданий позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду встановлено його арифметичну правильність, а висновки господарського суду Київської області про стягнення з відповідача на користь позивача 39 629,45 грн. інфляційних витрат та 4 064,99 грн. 3% річних законними та обґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що поставка товару згідно накладної №46248Ми від 05.11.2008 року на загальну суму 797 700,00 грн. (а.с. 18) здійснена поза межами терміну дії договору, передбаченого п. 4.1. договору, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідач видав довіреність №148 від 05.11.2008 року (а.с. 21) на отримання товару за вказаною накладною від позивача, чим підтвердив свою згоду на поставку товару поза межами терміну дії договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 2.1. договору вартість договору складає 1 380 000,00 грн. та загальна вартість поставленого товару дорівнює 1 380 000,00 грн. (582 300,00 грн. + 797 700,00 грн.), тобто позивачем передано відповідачеві товару саме в тій кількості та тієї вартості, які погоджено сторонами в договорі.

Посилання відповідача на неврахування місцевим господарським судом того, що неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем є наслідком зменшення обсягів бюджетного фінансування наприкінці 2008 року та в 2009 році, оскільки сам відповідач є юридичною особою з цільовим бюджетним фінансуванням, що, на переконання відповідача, є підставами для звільнення його від штрафних санкцій, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним між сторонами договором шляхом нездійснення розрахунків за отриманий від позивача товар. Тому, застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених як чинним законодавством України, так і умовами укладено між сторонами договору, є правомірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що неможливість відповідача розрахуватись за отриманий від позивача товар у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування підприємства відповідача не звільняє останнього від обов'язку сплатити заборгованість та від відповідальності за порушення зобов'язання.

Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Київської області від 09.04.2009 року у справі №4/037-09 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З аналізу наведеної статті можна дійти до висновку про те, що підставою для зменшення розміру неустойки судом має бути явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'язання, під якою слід розуміти ступінь виконання зобов'язання боржником; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання, часткова сплата неустойки в добровільному порядку; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, господарський суд повинен враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що причиною несвоєчасної оплати відповідачем за отриманий від позивача товар є відсутність належного фінансування підприємства відповідача з Державного бюджету України, оскільки останній є державним підприємством і отримує бюджетні грошові кошти. Тобто, саме відсутність фінансування відповідача державою є наслідком часткового невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за укладеним між ними договором в частині сплати повної вартості отриманого товару.

Підтвердженням зазначеного є довідка відповідача №39-7/116 від 17.03.2009 року (а.с. 84) та додаток до листа Управління державного казначейства у м. Славутич №2-05/220 від 30.03.2009 року (додано до матеріалів апеляційної скарги).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що в діях відповідача щодо несплати повної вартості отриманого від позивача товару відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком відсутності фінансування підприємства відповідача державою.

Крім цього, відповідач все ж таки частково виконав зобов'язання щодо оплати отриманого товару, сплативши позивачеві 582 300,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №U1772404 від 04.11.2008 року та №U1772407 від 04.11.2008 року. При цьому, відповідач продовжував розраховуватись з позивачем під час розгляду справи у суді, перерахувавши йому 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №U273139 від 02.03.2009 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги лист відповідача №358/01 від 03.02.2009 року до заступника Секретаря Ради національної безпеки та оборони України та лист відповідача №420/01 від 06.02.2009 року до Прем'єр-міністра України та рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи №41/2 від 04.03.2009 року «Про стан справ на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження та місті Славутич», в яких відповідач зазначав про відсутність фінансування з державного бюджету в необхідному обсязі.

З наведено можна дійти до висновку про те, що відповідачем здійснювались необхідні дії та заходи, направлені на отримання коштів з Державного бюджету України для погашення своєї кредиторської заборгованості, в тому числі і перед позивачем.

Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що відповідач визнає в повному обсязі заборгованість перед позивачем та вказує про можливість її погашення в 4 кварталі 2009 року.

Відповідно до умов ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зменшує пеню, нараховану на заборгованість відповідача перед позивачем та яка становить 32 519,93 грн., до 3 251,99 грн., тобто в десять разів.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, є підставою для зміни рішення господарського суду Київської області від 09.04.2009 року у справі №4/037-09.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2009 року у справі №4/037-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»про стягнення 851 036,62 грн. задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 09.04.2009 року у справі №4/037-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»про стягнення 851 036,62 грн. змінити.

3.          Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 09.04.2009 року у справі №4/037-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»про стягнення 851 036,62 грн. викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

 2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»(07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 1, код 14310862) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»(08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 4, код 34902832) 747 700,00 грн. основного боргу, 3 251,99 грн. пені, 39 629,45 інфляційних втрат, 4 064,99 грн. 3% річних, 7 946,46 грн. державного мита та 110,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Інжинірінг»(08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 4, код 34902832) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»(07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 1, код 14310862) 273,16 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Доручити господарському суду Київської області видати відповідні виконавчі документи.

6.          Справу №4/037-09 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Жук Г. А.

                                                                                                    Мазур Л. М.

Дата відправки  19.06.09