Постанова

від 21.08.2014 по справі 904/9520/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 904/9520/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівКролевець О.А., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Креатор" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у справі№ 904/9520/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомкомунального підприємства "Трамвай" доприватного підприємства "Креатор" простягнення 5 458, 65 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року комунальне підприємство "Трамвай" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Креатор" про стягнення 5458, 65 грн., з яких: 1 083, 50 грн. - сума основного боргу та 4 375, 15 грн. - сума збитків у вигляді додаткових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем в квітні та травні 2013 року послуг по наданню площі бортів трамвайних вагонів для розміщення реклами за укладеним між сторонами договором № 26/12 від 23.11.2012, а також зобов'язань по зняттю реклами з транспортного засобу та приведенню трамвайного вагону в належний зовнішній вигляд, передбачених п.п. 2.4.5, 2.4.6. договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено. Стягнуто з ПП "Креатор" на користь КП "Трамвай" 1083,50 грн. основного боргу, 4 375,15 грн. коштів, витрачених на зняття реклами з трамвайного вагону у зв'язку із закінченням терміну дії договору та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 (колегія суддів у складі: Дармін М.О. - головуючий, Подобєд І.М., Чус О.В.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Креатор" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 - без змін.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог. При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач довів факт виконання ним умов укладеного з відповідачем договору № 26/12 від 23.11.2012 в частині надання площі бортів трамвайного вагону № 2004 для розміщення реклами, що не заперечується і відповідачем, а також обставини виїзду трамвайного вагону на маршрути міста протягом квітня-травня 2013 року, що, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про донесення змісту реклами невизначеному колу осіб в процесі руху транспорту по маршруту. Натомість, за висновком судів, відповідач не надав доказів оплати наданих позивачем в квітні та травні 2013 року послуг, а також доказів, які б свідчили про виконання ним договірних зобов'язань по зняттю реклами з трамвайного вагону та приведенню його в належний зовнішній вигляд. Крім того, суди не взяли до уваги твердження відповідача про підроблення позивачем тексту договору в частині внесення до нього пунктів, які передбачають обов'язок відповідача по зняттю за власний рахунок реклами з трамвайного вагону та приведенню його в належний вигляд, оскільки такі твердження не доведені належним доказами, факт проведення досудового слідства за ознаками підробки договору не має преюдиційного значення при розгляді даної справи в розумінні ст. 35 ГПК України, а наданий позивачем текст договору є типовим для аналогічних договорів, укладених як з відповідачем, так і з іншими суб'єктами господарювання.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Креатор" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 23.11.2012 між комунальним підприємством "Трамвай" (виконавець, позивач) та приватним підприємством "Креатор" (замовник, відповідач) укладено договір на послуги по наданню площі бортів трамвайних вагонів для розміщення реклами № 26/12 (далі за текстом - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику площу бортів трамвайного вагону № 2004 для розміщення реклами згідно макетів, а замовник зобов'язався своєчасно оплачувати надану послугу згідно умов цього договору.

Відповідно до пп.пп. 2.4.4. - 2.4.6. п. 2.4. договору замовник зобов'язався за власний рахунок нанести рекламу на трамвайний вагон, площа бортів якого надається для розміщення реклами, зняти рекламу з транспортного засобу та після зняття реклами привести транспортний засіб в належний зовнішній вигляд (відновити пофарбовану поверхню вагону згідно технічного паспорту).

Договір набирає чинності з 23.11.2012 і діє до 23.05.2013 За взаємною згодою сторін даний договір може бути пролонгований шляхом підписання додаткової угоди (п. 6.1. договору).

Однак, позивач в листі № 446/02 від 21.05.2013 відмовив відповідачу в пролонгації договору, а відтак, згідно п. 6.1. договору він припинив свою дію 23.05.2013.

На виконання умов договору замовник на площу бортів трамвайного вагону № 2004 наніс рекламу, яка була розміщена протягом всього терміну дії договору, в тому числі, і у період з квітня по травень 2013 року, про що свідчить довідка позивача про відпрацьовані вагоно-години трамвайного вагону № 2004, відповідно до якої трамвайним вагоном № 2004 у березні 2013 року відпрацьовано 435 вагоно-годин, в квітні 2013 року - 487 вагоно-годин та в травні відповідно 529 вагоно-годин. (а.с. 217).

Згідно з п.п. 3.1., 3.3. договору оплата послуг за цим договором здійснюється на підставі акту приймання виконаних робіт і рахунку, виставленого виконавцем, і складає 613, 30 грн. щомісячно. Замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

У відповідності до умов договору позивач за надані протягом квітня-травня 2013 року послуги по розміщенню реклами склав акти прийому виконаних робіт від 30.04.2013 на суму 613, 30 грн. та від 23.05.2013 на суму 470, 20 грн., а також рахунки-фактури №СФ-0000277 від 29.04.2013, №СФ-0000299 від 22.05.2013 на загальну суму 1083,50 грн., які були направлені відповідачу.

Однак, відповідач акти приймання виконаних робіт від 30.04.2013 та від 23.05.2013 не підписав, рахунки-фактури №СФ-0000277 від 29.04.2013, №СФ-0000299 від 22.05.2013 не оплатив, а також не виконав передбачені пп.пп. 2.4.5., 2.4.6. обов'язки зі зняття реклами з трамвайного вагону та приведення його в належний зовнішній вигляд, внаслідок чого позивач за власний рахунок здійснив зняття зовнішньої реклами та відновлення зовнішньої поверхні трамвайного вагону № 2004. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за надані позивачем в квітні - травні 2013 року послуги з розміщення реклами на бортах трамвайного вагону № 2004 в сумі 1 083,50 грн. та збитків у вигляді додаткових витрат на зняття реклами і відновлення зовнішньої поверхні бортів вагону в сумі 4375,15 грн.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.п. 3.1., 3.3. договору оплата послуг за цим договором здійснюється на підставі акту приймання виконаних робіт і рахунку, виставленого виконавцем, і складає 613, 30 грн. щомісячно. Замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач складені позивачем у відповідності до умов договору акти прийому виконаних робіт (наданих послуг по розміщенню реклами) за квітень-травень 2013 року не підписав, виставлені позивачем рахунки-фактури №СФ-0000277 від 29.04.2013, №СФ-0000299 від 22.05.2013 на загальну суму 1083,50 грн. не оплатив. При цьому, відповідач посилається на відсутність у нього підстав для оплати зазначених рахунків з огляду на те, що позивач в квітні-травні 2013 року не надавав передбачені договором послуги з розповсюдження реклами, розміщеної на бортах трамвайного вагону № 2004, оскільки останній фактично був відсутній на маршруті міста.

Однак, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували зазначені твердження відповідача про невиконання позивачем умов договору № 26/12 від 23.11.2012 протягом квітня-жовтня 2013 року.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, нанесена позивачем на площу бортів трамвайного вагону № 2004 року реклама була розміщена на бортах вагону № 2004 протягом всього терміну дії договору з 23.11.2012 по 23.05.2013, в тому числі, і у період з квітня по травень 2013 року, що не заперечується і відповідачем. Згідно довідки позивача про відпрацьовані вагоно-години трамвайного вагону № 2004, останнім у березні 2013 року відпрацьовано 435 вагоно-годин, в квітні 2013 року - 487 вагоно-годин та в травні відповідно 529 вагоно-годин, що, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, підтверджує виїзд трамвайного вагону № 2004 на маршрути міста протягом квітня - травня 2013 року, свідчить про донесення змісту реклами невизначеному колу осіб в процесі руху транспорту по маршруту та спростовує доводи відповідача про зворотне.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України та ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати наданих позивачем в квітні-травні 2013 року послуг у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 1 083,50 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим правильно задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача 1083, 50 грн. основного боргу.

Крім того, відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до пп.пп. 2.4.5., 2.4.6. п. 2.4. договору замовник зобов'язався за власний рахунок зняти рекламу з транспортного засобу та після зняття реклами привести транспортний засіб в належний зовнішній вигляд (відновити пофарбовану поверхню вагону згідно технічного паспорту).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем передбачених підпунктами 2.4.5., 2.4.6. п. 2.4. договору обов'язків як на момент закінчення терміну дії договору, так і після звернення до нього позивача з листом від 07.06.2013 щодо виконання договірних зобов'язань, що свідчить про їх порушення відповідачем.

При цьому, твердження відповідача про підроблення позивачем тексту договору в частині внесення до нього пунктів, які передбачають обов'язок відповідача знімати за власний рахунок рекламу з трамвайного вагону та приводити його в належний зовнішній вигляд, є безпідставними, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, такі твердження не доведені належним доказами, факт проведення досудового слідства за ознаками підробки договору не має преюдиційного значення при розгляді даної справи в розумінні ст. 35 ГПК України, а наданий позивачем текст договору є типовим для аналогічних договорів, укладених як з відповідачем, так і з іншими суб'єктами господарювання.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Як встановлено судами попередніх інстанцій по закінченню терміну дії договору позивач за власний рахунок здійснив зняття реклами з бортів трамвайного вагону № 2004 та відновлення зовнішньої поверхні бортів вагону, у зв'язку з чим поніс витрати на суму 4375,15 грн., які є збитками позивача в розумінні ч. 1 ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовні вимог про стягнення з відповідача 4 375,15 грн. коштів, витрачених на зняття реклами з трамвайного вагону, оскільки відповідач за порушення господарського зобов'язання, що виявилось у невиконанні умов договору в частині зняття за власний рахунок реклами з транспортного засобу та відновлення зовнішньої поверхні його бортів на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним правопорушення у вигляді відшкодування завданих його протиправними діями збитків.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам закону, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Креатор" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у справі № 904/9520/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді О. Кролевець

В. Саранюк