Постанова

від 30.06.2009 по справі 14/160-08-5323

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/160-08-5323

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" червня 2009 р. Справа № 14/160-08-5323

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Стогній С.Ю.

за участю представників:

від ТОВ „ДЕЛЬТА ГРУП” - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „Гефест” - не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест”

на рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2009р.

по справі № 14/160-08-5323

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЕЛЬТА ГРУП”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест”

про стягнення 406 005,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) „ДЕЛЬТА ГРУП” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” заборгованість у сумі 406 005,99 грн., яка складається: з основного боргу з врахуванням індексу інфляції у сумі - 362 919,46 грн., 3% річних у сумі –4 787,39 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення у сумі –38 299,14 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги ТОВ „ДЕЛЬТА ГРУП” обґрунтовано із посиланням на невиконання відповідачем умов договору № 07/06/07 від 07.06.2007р. про надання вантажопідйомного баштового крану щодо своєчасності сплати вартості робіт.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2008р. (суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги задоволено частково, з ТОВ „Гефест” стягнуто 132 134,69 грн. основного боргу, 30 784,77 грн. інфляційних, 4 787,39 грн. 3% річних, 38 299,14 грн. пені та судові витрати.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий господарський суд послався на платіжне доручення №344 від 14.04.2009р., згідно якого відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 200 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ „Гефест” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення місцевого господарського суду, просить його скасувати частково, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у сумі 30 784,77 грн., 3% річних у сумі 4 787,39 грн. та пені у сумі 38 299,14 грн., а в решті - рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт стверджує, що місцевий господарський суд необґрунтовано визнав розрахунок штрафних санкцій (станом на 13.03.2009р.) правильним, так як при його здійсненні не було враховано ч.6 ст. 323 ГК України, відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також апелянт зазначає, що розрахунок суми пені є неправильним, так як період прострочення сплати грошових коштів у сумі 105 498,10 грн. наступив 14.07.2008р., а тому період нарахування пені на цю суму закінчується 14.01.2009р. і становить 185 днів, а не 224 дня, як зазначив позивач, з яким погодився місцевий господарський суд.

Крім того апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, безпідставно не скористався наданим йому ч.3 ст. 83 ГПК України правом зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягала стягненню з відповідача та безпідставно не врахував той факт, що у процесі розгляду даного спору, відповідач сплатив на користь позивача 200 000,00 грн., що на його думку є значною частиною предмету позовних вимог, а також факт настання світової фінансової кризи, яка особливо позначилася на будівельних компаніях, до переліку яких відноситься і відповідач.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2007р. між ТОВ „ДЕЛЬТА ГРУП” (Виконавець) та ТОВ „Гефест” (Замовник) укладено договір № 07/06/07 про надання вантажопідйомного баштового крану (далі –договір № 07/06/07) у користування.

Відповідно до п.2.1 договору № 07/06/07 Виконавець зобов'язався надати Замовнику вантажопідйомний баштовий кран LIEBHERR-HANYANG 154 НС, 1997 р. в., заводський номер НYМ1108-154НС-327, вантажопідйомністю 8 тонн (далі - кран) для виробництва будівельних робіт, а Замовник прийняв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати позивачу вартість даних робіт в порядку і на умовах встановлених договором.

Пунктом 3.2.15 договору № 07/06/07 встановлено, що Замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі оплачувати послуги Виконавця, в тому числі вартість робіт з перевезення, монтажу, кріплення, нарощування й демонтажу крана у відповідності з умовами договору та калькуляціями (кошторисами).

Згідно п.4.1. договору № 07/06/07, розрахунки між сторонами здійснюються за узгодженими цінами за виконані роботи, які визначені договором.

Оплата фактично наданих послуг здійснюється Замовником протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунків на оплату робіт за договором, які є невід'ємною частиною договору (п. 4.9. договору).

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання вимог п. 3.2.2. договору № 07/06/07 відповідач передав, а позивач прийняв площадку для монтажу крану за адресою: м. Одеса, вул. Красних Зорь, 2.

В свою чергу позивач, на виконання умов п.2.1. договору № 07/06/07 надав відповідачу вантажопідйомний баштовий кран, що підтверджується рапортами за періоди: з 01.10.2008р. по 31.10.2008р., з 01.09.2008р. по 30.09.2008р., з 01.08.2008р. по 31.08.2008р., з 01.06.2008р. по 30.06.2008р.(а.с.18-21) та актами прийому-передачі виконаних робіт за червень 2008р., серпень 2008р., вересень 2008р. та жовтень 2008р. (а.с.26-29).

У зв'язку з виконанням зобов'язань, взятих відповідно до умов договору № 07/06/07, позивач виставив відповідачу рахунки за експлуатацію крана, а саме: рахунок-фактуру № СФ-0000103 від 08.07.2008р. на суму 105 498,10 грн. (а.с.22), рахунок-фактуру № СФ-0000137 від 05.09.2008р. на суму 98 553,32 грн. (а.с.23), рахунок-фактуру № СФ-0000154 від 07.10.2008р. на суму 88 932,56 грн. (а.с.24) та рахунок-фактуру № СФ-0000168 від 07.11.2008р. на суму 39 150,71 грн. (а.с.25).

Відповідач виставлені йому рахунки не оплатив, про що свідчить акт звіряння взаємних рахунків від 02.02.2009р. (а.с.58), згідно якого станом на 21.01.2009р. заборгованість ТОВ „Гефест” перед між ТОВ „ДЕЛЬТА ГРУП” за договором №07/06/07 від 07.07.2007р. становить 332 134,69 грн.

12.11.2008р. позивач надіслав відповідачу претензією №281, яку відповідач залишив без відповіді.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано і правомірно дійшов висновку про наявність, на день звернення позивача із позовом, основного боргу відповідача за договором № 07/06/07 про надання вантажопідйомного баштового крану від 07.07.2007р. у сумі 332 134,69 грн. (105 498,10 грн. + 98 553,32 грн. + 88 932,56 грн. + 39 150,71 грн. = 332 134,69 грн.).

14.04.2009р. відповідач сплатив частину боргу у сумі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №334 (а.с.90), а тому апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з ТОВ „Гефест” 132 134,69 грн. основного боргу (332 134,69 грн. - 200 000,00 грн. = 132 134,69 грн.).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина шоста статті 232 ГК України обмежує нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якщо інше не встановлено законом або договором) шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що договором №07/06/07 не передбачено іншого періоду нарахування штрафних санкцій порівняно з ч.6 ст.232 ГК України, місцевий господарський суд помилково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 14.07.2008р. (день, що настав за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання згідно ч.2 п.4.5 договору №07/06/07) по 13.03.2009р., що становить 224 дня, у сумі 15 538,57 грн., так як цей період становить вісім місяців, замість передбачених ч.6 ст. 232 ГК України –шести.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Цим Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

Пеня є тривалою неустойкою яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного в строк зобов'язання. Сторони п. 5.6 договору № 07/06/07 передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за кожен день прострочення. Національним банком України затверджується річна облікова ставка, тому встановлений розмір ставки множиться на подвійну, поділяється на кількість днів у року і таким чином розраховується ставка за один день прострочення. Кількість днів прострочення впливає на загальну суму пені.

Отже, розрахунок суми пені відбувається за формулою:

Пеня = С х 2ОСД х Д : 100, де

С –сума заборгованості за період

2ОСД –подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення

Д –кількість днів прострочення

Ставка НБУ за період з 14.07.2008р. по 14.01.2009р. складала 12%, а тому 12% х 2 = 24%, тобто 24% - це подвійна облікова ставка НБУ.

24% : 365 (кількість днів у 2008 році) = 0,065753, тобто 0,065753 - це ставка НБУ в день.

105 498,10 грн. (сума заборгованості за період) х 0,065753 (ставка НБУ в день) х 185 (кількість днів прострочення) : 100 = 12 833,19 грн.

Таким чином, розмір пені за період 14.07.2008р. по 14.01.2009р. становить 12 833,19 грн.

Решта розрахунку суми пені за період з 13.09.2008р. по 13.03.2009р. (182 дня) у сумі 11 794,00 грн., за період з 14.10.2008р. по 13.03.2009р. (151 день) у сумі 8 829,91 грн. та за період з 21.12.2008р. по 13.03.2009р. (83 дня) у сумі 2 136,66 грн. відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим, відповідні позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Підсумовуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 35 593,76 грн. (12 833,19 грн. + 11 794,00 грн. + 8 829,91 грн. + 2 136,66 грн.).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що умовами договору №07/06/07 не встановлено іншого розміру процентів, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розмір штрафних санкцій повинно бути зменшено у зв'язку із сплатою останнім частини боргу під час розгляду спору в суді першої інстанції, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Посилання апелянта на світову фінансову кризу, як на підставу поважності причин невиконання ним своїх договірних зобов'язань, апеляційним судом також до уваги не приймаються, у зв'язку з наступним.

У відповідності до п.1 ст. 617 ГПК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ч.2 п.1 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічне положення міститься також в ст. 218 ГК України.

У відповідності до ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України в підтвердження своїх доводів та заперечень не було надано суду будь-яких доказів щодо знаходження підприємства у важкому фінансовому стані, який утворився внаслідок фінансово-економічної кризи в економіці України, який вплинув на договірні зобов'язання між сторонами по справі.

Виходячи з викладеного, оскаржене судове рішення в частині стягнення суми пені підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції, в зазначеній частині, приписам чинного законодавства, решту судового рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2009р. по справі № 14/160-08-5323 –змінити, виклавши його у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЕЛЬТА ГРУП” основний борг у сумі - 132 134,69 грн., інфляційні у сумі - 30 784,77 грн., 3% річних у сумі - 4 787,39 грн. та пеню у сумі - 35 593,76 грн.

Доручити господарському суд Одеської області видати відповідні накази.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

          Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                              В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 06.07.2009р.