Рішення

від 18.08.2014 по справі 910/13552/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/13552/14 18.08.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до про Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук стягнення 158 959,06 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В.- представник за довіреністю;

від відповідача: Іванчук Л.А.- представник за довіреністю.

У судовому засіданні 18.08.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук про стягнення 158 959,06 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких: 144 771,92 грн. основного боргу, інфляційна складова - 7135,50 грн., 7051,64грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №690352 від 01.05.2003 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу, суму нарахованих 3 % річних, інфляцію, пеню у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2014 порушено провадження у справі №910/13552/14, розгляд справи призначено на 30.07.2014.

Відповідач 22.07.2014р. надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив що Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук є неприбутковою установою і фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, оскільки фінансування не здійснюється, не має можливості виконати юридичні зобов'язання передбачені договором.

Ухвалою від 30.07.2014, в порядку ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.08.2014.

У судовому засіданні призначеному на 18.08.2014р. представники сторін з'явились, позивач підтримує заявлені позовні вимоги, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 18.08.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.05.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є ПАТ "Київенерго", енергопостачальна організація за договором) та Спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук (абонент за договором) укладено договір №690352 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.

В додатку №3 до Договору, сторони погодили, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал./ грн.) без врахування ПДВ: для опалення - 57,50 грн. (98,9%), 80,00грн. (1,1%), для гарячого водопостачання - 57,50 грн. (100%), для вентиляції - 57,50грн. (100%). Крім того, сторони погодили, що можливе змінення тарифів в період дії Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2012 між сторонами укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №690352, за умовами якого, послуги за цим договором передбачають поставку теплової енергії замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пару. Ціна договору становить 825 833,33 грн., крім того ПДВ - 165 166,67 грн.

Порядок оплати сторони погодили у розділі 4 Договору.

Відповідно до п.10.1 цього Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 та відповідно до п. 10.2 цього Договору, згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього Договору з 01.01.2012.

Згідно додатку №4 до договору №690352 від 01.05.2003 плата вноситься на рахунок позивача не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому:

Відповідно до п.4 додатку №1 до спірного договору, дата зняття «Абонентом» показників приладу обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ №6 - не пізніше 28 числі. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Надання позивачем послуг відповідачу за період з 01.09.2012 по 01.01.2013 підтверджується матеріалами справи (облікові картки (табуляграми) відомостями обліку споживання теплової енергії),

Відповідно до статей 11, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору становить 144 771,92 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню в частині 144 771,92 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 7135,50 грн. інфляційні, 7051,64 грн. - 3% річних.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7051,64 грн. та інфляційних в сумі 7135,50 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Спеціалізованої школи I-III ступенів №202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук Деснянського району м. Києва (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 22-А, код 03875354) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м.Київ, площа Івана Франка, 5, код 00131305) суму основного боргу - 144 771,92 грн. (сто сорок чотири тисячі сімсот сімдесят одна гривня 92 коп.), 3 % річних - 7 051,64 грн. (сім тисяч п'ятдесят одна гривня 64 коп.), інфляційні втрати - 7 135,50 грн. (сім тисяч сто тридцять п'ять гривень 50 коп.) та 3 179,18 грн. (три тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 18 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного

тексту рішення: 21.08.2014.

Суддя М.Є. Літвінова