Рішення

від 19.08.2014 по справі 917/1557/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2014 р. Справа №917/1557/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтинент", вул.Зигіна,29, Полтава, Полтавська область,36014

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", вул. Київська,4, корп. В, с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область,37044

про стягнення 1 055 928,74 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Бугаєнко А.А., дов. б/н від 04.08.2014 року

Попенко А.Я., дов. б/н від 04.08.2014 року

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 19.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 1 055 928,74 грн. за договором поставки №0411-03 від 04.11.2013 року з яких: 700 640,51 грн. - сума попередньої оплати, 355 288,23 грн. - штрафні санкції.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 04.08.2014 року про порушення провадження у справі не виконав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

18.08.2014 року від позивача до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити ТОВ "ЯРОМИР-АГРО" здійснювати дії, щодо відчуження с/г продукції, що знаходиться в тому числі на складах товариства, а також накласти арешт на майно (належне на праві власності Товариства) та грошові кошти на відповідних рахунках (відомі рахунки: №26006016850001 в Філії "ЦРУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300937).

В судовому засіданні представники позивача озвучили письмову заяву про залишення без розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 22 ГПК України передбачено право сторін заявляти клопотання. Суд заяву позивача про залишення без розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову задовольняє.

Також представники позивача в судовому засіданні озвучили письмову заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 640,51 гривень боргу, в іншій частині позовних вимог на задоволенні позову наполягають.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

04.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтинент" (покупець, позивач) було укладено договір поставки № 0411-03 (арк. с. 9-10).

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- постачальник зобов'язався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1. договору);

- оплата кожної партії товару здійснюється на умовах передоплати за умови отримання всіх документів передбачених п. 3.4. договору (п.4.3. договору);

- поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується в видаткових накладних або специфікаціях, підписаних покупцем. Постачальник зобов'язався поставити товар в термін до 31.12.2013 року (п.3.1. та п. 3.2. договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 р., а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання (9.1. договору).

27.12.2013 року між сторонами було підписано додаток №1 до договору поставки №0411-03 , в якому сторони погодили наступне: Пункт 6.3.1. пункту 6.3. розділу 6 договору поставки замінити словами "у разі прострочення здійснення поставки товару відповідно до пункту 3.2. розділу 3 постачальник зобов'язується сплатити покупцю штрафні санкції у сумі 45% (сорок п'ять) від вартості не поставленого товару".

Матеріали справи свідчать, що позивач платіжним дорученням № 384 від 20.12.2013 р. (оригінал якого було оглянуто судом в судовому засіданні) (арк. с. 15) виконав взяті на себе зобов'язання щодо попередньої оплати за договором поставки №0411-03, сплативши відповідачу 700 000,00 грн.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару позивач звернувся до останнього з претензією від 03.04.2014 р. вих. №4, у якій вимагав повернення грошових коштів в сумі 700 640,51 грн. та штрафу 45% від вартості непоставленого товару в сумі 355288,23 грн. Дана претензія отримана відповідачем згідно вхідного штаму 25.04.2014 року (арк. с. 16).

За даними позивача на момент пред'явлення позову до суду відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару не здійснив, сплачену позивачем попередню оплату в сумі 700 640,51 грн. не повернув.

19.08.2014 року від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 640,51 гривень попередньої оплати.

Заява позивача не протирічить чинному законодавству, не порушує чиїх не будь прав та законних інтересів, тому відмова від позову може бути прийнята судом.

Судом перевірені повноваження особи, яка підписала відмову від позову. Суд роз'яснив позивачу процесуальні наслідки його дії, а саме - у випадку припинення провадження у справі в зв'язку із відмовою від позову повторне звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, провадження в частині стягнення 640,51 грн. попередньої оплати підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спір, що виник між сторонами, стосується неналежного виконання відповідачем (постачальником) умов договору в частині здійснення ним обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару на умовах даного договору.

На підставі аналізу положень чинного законодавства та умов договору судом встановлено, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором поставки, перерахувавши відповідачеві 700 000,00 грн. попередньої оплати вартості товару, що підтверджується копією платіжного доручення № 384 від 20.12.2013 р. (арк. с. 15) та не спростовано відповідачем. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором поставки та приписів ст. 663 Цивільного кодексу України не поставив товар у визначені договором поставки строки.

Крім того, матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін за період з 04.11.2013 року по 01.04.2014 року ( арк. с. 14), за яким сума боргу відповідача на той час становила 1055 928,00 грн. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, беручи до уваги не повернення відповідачем суми перерахованої попередньої оплати, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 700 000,00 грн. перерахованої попередньої оплати підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).

За приписами п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 6.3.1 договору поставки (в редакції додатку №1 до договору поставки) сторони узгодили, що у разі прострочення здійснення поставки товару відповідно до пункту 3.2. розділу 3 постачальник зобов'язується сплатити покупцю штрафні санкції у сумі 45% (сорок п'ять) від вартості не поставленого товару.

На підставі вище викладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача 355 288,23 грн. 45% штрафу від вартості не поставленого товару.

З наданого позивачем розрахунку ( розрахунок в тексті позовної заяви) вбачається, що позивачем розраховано 45 % штрафу з суми боргу 700 640,51 грн. Оскільки позивач в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 640,51 грн. від позову відмовився і дана відмова прийнята судом, то сума з якої необхідно розраховувати 45% штрафу складає 700 000,00 грн.

Здійснивши перерахунок 45% штрафу, судом було встановлено, що позивачем також було невірно проведено сам розрахунок, і за даними суду задоволенню підлягає 45% штрафу від вартості не поставленого товару в сумі 315 000,00 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 700 000 грн. - сума основного боргу та 315 000 грн.. штрафу обґрунтовані, відповідачем не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 22,33,43,49,75,78, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 640,51 грн. попередньої оплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (вул. Київська,4, корп. В, с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область,37044, п/р 26006016850001 в Філії "ЦРУ "АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300937, ідентифікаційний код 33582194)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтинент" (вул.Зигіна,29, м. Полтава, Полтавська область,36014, п/р 26003054616828 в ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401, ідентифікаційний код 38502642) 700 000,00 грн. боргу, 315 000,00 грн. -45% штрафу від вартості не поставленого товару, 20 312,32 грн. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Видати наказ із набранням цим рішення законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2014 р.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією