Рішення

від 15.08.2014 по справі 915/774/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 року Справа № 915/774/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Пірон О.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Єрошкін В.В., за посвідченням

від позивача: Орлова О.В., за довіреністю від 16.10.2013р. №2284/02.02.01-22/01/14/13

від відповідача: Ротар В.Г., директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Прокурора Ленінського району міста Миколаєва (54034, м. Миколаїв, вул. Південна, 52) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 14854» (54028, м. Миколаїв, вул. Енгельса, 47, код ЄДРПОУ 03117895)

про: внесення змін до договору оренди землі, -

Суть спору: Прокурор Ленінського району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 14854» про внесення змін до договору оренди землі від 09.09.2005р., зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 27.09.2005р. за №3545, шляхом викладення частини 1 пункту 4.2 розділу 4 договору в такій редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку (46054 кв.м) встановлюється у трикратному розмірі земельного податку, який становить 386825,97 грн.».

Позовні вимоги мотивовані законодавчою зміною розміру плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та необхідністю внесення в зв'язку з цим відповідних змін до укладеного між сторонами договору оренди землі.

19.06.2014р. за вх.№11167/14 та 07.07.2014р. за вх.№12382/14 прокурором надано до суду письмові пояснення та додаткові документи.

07.07.2014р. за вх.№12428/14 та за вх.№12429/14 від відповідача надійшли відзив на позов, в якому відповідач просив суд припинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, додаткові пояснення та клопотання про залучення в якості позивача у справі Миколаївської міської ради.

У судовому засіданні 07.07.2014р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості позивача у справі Миколаївської міської ради, оскільки господарсько-процесуальним законодавством не передбачено можливості в процесі розгляду справи залучити до участі у справі позивача. Окрім того, Миколаївська міська рада і так вже є позивачем у справі, оскільки саме вона визначена прокурором в якості позивача при зверненні до господарського суду з позовною заявою, яка прийнята до розгляду та розглядається судом.

Ухвалою суду від 07.07.2014р. задоволено клопотання прокурора та сторін та продовжено строк розгляду справи до 19.08.2014р.

У судовому засіданні 07.07.2014р. оголошувалась перерва до 12.08.2014р. о 16:00.

У судовому засіданні 12.08.2014р. оголошувалась перерва до 15.08.2014р. о 12:00.

15.08.2014р. за вх.№14940/14 та за вх.№14931/14 від прокурора та позивача надійшли письмові пояснення.

У судових засіданнях прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши прокурора та представників сторін, господарський суд встановив:

09.09.2005р. між Миколаївською міською радою (Орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 14854», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 14854» (Орендар, відповідач) на підставі рішення Миколаївської міської ради від 20.05.2005р. за №33/34 укладений договір оренди, який зареєстровано в реєстрі за №2349 та в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 27.09.2005р. за №3545, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель та споруд по вулиці Енгельса, 47 (сорок сім) в місті Миколаєві /Ленінський район/.

Відповідно до п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 46054 /сорок шість тисяч п'ятдесят чотири/ кв.м, у тому числі 3908 кв.м. від капітальною забудовою, 5830 кв.м. під спорудами, 36316 кв.м. під проїздами, проходами, без права передачі її в суборенду.

Згідно з п.3.1 договору договір діє на протязі 20 /двадцять/ років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 4.2 договору передбачено розмір орендної плати: річна орендна плата за земельну ділянку (46054 кв.м) встановлюється у розмірі 1,1% (одного цілого та одного десятого) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (46054 кв.м.) складає 6950469 (шість мільйонів дев'ятсот п'ятдесят тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 70 коп.

За п.4.3 договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

У відповідності до п.4.6 договору умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді договору про зміни, що буде невід'ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченого.

Згідно з п/п «з» п.9.4 договору Орендар зобов'язаний додержувати вимоги, встановлені ст. 24 та ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди та Земельного кодексу України.

Законом України від 03.06.2008р. №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 21 Закону України «Про оренду землі»: частини четверту та п'яту статті 21 викладено у такій редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку , що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині».

У зв'язку з вищенаведеними змінами в законодавстві позивачем надсилались відповідачу пропозиції щодо внесення змін до укладеного між ними договору оренди землі з проектом відповідного договору про зміни, у відповідь на які у листах №10 від 20.02.2014р. та №5 від 27.05.2014р. відповідач заперечив проти внесення змін до договору.

Посилаючись на невідповідність вимогам законодавства умов договору оренди землі від 09.09.2005р., який зареєстровано в реєстрі за №2349 та в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 27.09.2005р. за №3545, в частині визначення розміру орендної плати та ухилення відповідача від внесення до вказаного договору відповідних змін, прокурор Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

У відзиві на позов відповідач просив суд припинити провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що є рішення господарського суду Миколаївської області від 25.10.2011р. у справі №5016/2765/2011(12/166), яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, із посиланням при цьому на те, що позовні вимоги суперечать вимогам ст. 288 Податкового кодексу України, Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч.ч. 4,5 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

За вимогами ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки .

У відповідності до ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та наявні матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог та внесення змін до договору оренди землі від 09.09.2005р. шляхом викладення частини 1 пункту 4.2 розділу 4 договору в такій редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку (46054 кв.м) встановлюється у трикратному розмірі земельного податку , який становить 386825,97 грн.», оскільки на момент звернення прокурора до суду та на даний час в чинній редакції ст. 288 Податкового кодексу України (із урахуванням змін до нього, внесених Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні») визначений розмір орендної плати річною сумою платежу не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки .

Своїм процесуальним правом на зміну предмету позову до початку розгляду господарським судом справи по суті ані прокурор, ані позивач не скористались.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, прокурором та позивачем всупереч ст.ст. 32-33 ГПК України не доведені ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, з огляду на що у задоволенні позову Прокурора Ленінського району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради слід відмовити.

При цьому не приймаються до уваги суду посилання відповідача на необхідність припинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.10.2011р. у справі №5016/2765/2011(12/166) відмовлено у задоволенні позову Миколаївської міської ради до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 14854» (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 14854») про внесення змін до договору оренди землі від 09.09.2005р., зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 27.09.2005р. за №3545, шляхом викладення пункту 4.2 розділу 4 договору у наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку (46054 кв.м) встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки».

Натомість предметом спору у даній справі є внесення змін до договору оренди землі від 09.09.2005р., зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 27.09.2005р. за №3545, шляхом викладення частини 1 пункту 4.2 розділу 4 договору в такій редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку (46054 кв.м) встановлюється у трикратному розмірі земельного податку , який становить 386825,97 грн.».

Таким чином, виходячи з матеріалів справи судом встановлено, що предмети позову у даній справі та у справі №5016/2765/2011(12/166) є різними, а тому відсутні підстави для припинення провадження у даній справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Прокурора Ленінського району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради відмовити.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, банк отримувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, рахунок №31218206783002, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Миколаївської області) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 20 серпня 2014 року.

Суддя Ю.С. Бритавська