Рішення

від 14.08.2014 по справі 915/989/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  14 серпня 2014 року                                                                                   Справа №  915/989/14   за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТЕК” /вул. Металістів, 16, м. Київ, 03057/ до відповідача: Споживчого товариства “ДІАМЕД” /бульвар Бузький, 18, оф. 203, м. Миколаїв, 54015; фактична адреса: вул. Григоровича-Барського, 5, м. Київ, 03134/ про стягнення 7856,86 грн. Суддя Бездоля Д.О. ПРЕДСТАВНИКИ: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився CУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 7435,60 грн. основного боргу, 348,92 грн. пені та 72,34 грн. 3% річних.            Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, переданого йому позивачем за договором купівлі-продажу від 01.01.2012 № 236, укладеним між сторонами. Ухвалою суду від 04.07.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 14.08.2014 о 10 год. 30 хв. 21.07.2014 позивач подав до суду заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача, яке було задоволено судом у судовому засіданні 14.08.2014. Відповідач свого представника в судове засідання 14.08.2014 не направив, вимоги ухвали суду від 04.07.2014 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, суд - ВСТАНОВИВ: 01.01.2012 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 236 (далі – договір), за яким позивач зобов'язався передавати належний йому товар у власність відповідача, а останній, в свою чергу, - приймати цей товар та сплатити за нього на умовах договору. Згідно з п.п. 1.4., 1.5. договору: - кожна поставка товару в рамках дії цього договору узгоджується сторонами шляхом оформлення видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору; - загальна сума даного договору визначається вартістю видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору: - підтвердженням виконання замовлення позивачем є підписання видаткової накладної представником відповідача при прийманні-передачі товару; - право власності на товар переходить до відповідача у момент передачі товару. Згідно з п.п. 4.1., 4.3., 4.4. договору: - ціна товару визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній; - сторони визначили, що за даним договором можливий один із наступних порядок розрахунків: попередня оплата; відпуск товару проводиться на умовах відстрочки оплати, при цьому термін між відпуском товару і його оплатою не повинен перевищувати 30 календарних днів; - відповідач проводить розрахунок за товар, отриманий на умовах відстрочки оплати в строк, обумовлений у видатковій накладній. Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору: - за порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.3. цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання; - за несвоєчасну оплату отриманого товару, відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно з п.п. 9.1., 9.2. договору: - договір укладено у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, який набуває чинності від дати його підписання сторонами і діє один рік до 31 грудня 2012 р.; - термін дії договору вважається подовженим на той же строк, якщо будь-яка з сторін у письмовій формі за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомила іншу сторону про припинення дії договору. Сторонами не подано суду доказів закінчення строку дії договору. На виконання умов договору, позивач протягом періоду з 26.11.2013 по 30.01.2014 передав відповідачу у власність товар на загальну суму 7435,60 грн., що підтверджується накладною від 26.11.2013 № М-03213 зі строком оплати до 26.12.2013, накладною від 13.12.2013 № М-03362 зі строком оплати до 12.01.2014, накладною від 24.12.2013 № М-03449 зі строком оплати до 23.01.2014, накладною від 30.01.2014 № М-00160 зі строком оплати до 01.03.2014, податковими накладними від 26.11.2013 № 4004, від 13.12.2013 № 4190, від 24.12.2013 № 4322, від 30.01.2014 № 3984, довіреностями від 26.11.2013 № 3740, від 13.12.2013 № 3890, від 24.12.2013 № 3995 та від 30.01.2014 № 0079, поясненнями позивача та жодним чином не спростовується відповідачем. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вказаного товару у термін, вказаний у накладних, не виконав, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем. Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 7435,60 грн. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 7435,60 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню господарським судом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 72,34 грн., розрахованих по кожній накладній окремо з часу прострочення по 14.05.2014, також підлягає повному задоволенню судом. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.           Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.           Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За цих підстав, господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 335,42 грн. з підстав допущення позивачем при розрахунку пені помилки в кількості днів прострочення по накладній від 30.01.2014 № 00160. Пеня розрахована за період з часу прострочення по кожній накладній окремо по 14.05.2014. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду позивачем. Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.           Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Споживчого товариства “ДІАМЕД” (бульвар Бузький, 18, оф. 203, м. Миколаїв, 54015, вул. Григоровича-Барського, 5, м. Київ, 03134, код 30176704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТЕК” (вул. Металістів, 16, м. Київ, 03057, код 23153491) 7435 (сім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 60 коп. основного боргу, 335 (триста тридцять п'ять) грн. 42 коп. пені, 72 (сімдесят дві) грн. 34 коп. 3% річних та 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 86 коп. судового збору. 3. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Повний текст рішення складено 19.08.2014. Суддя                                                                                                                               Д.О.Бездоля