Рішення

від 17.06.2009 по справі 28/213/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/213/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.09                                                                                        Справа №  28/213/09

Суддя   Яцун О.В.

За позовом: Приватного підприємства Торговельно-промислової компанії «Південзвармет», м.Запоріжжя

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Токмацький ковальсько-штампувальний завод», Запорізька область, м.Токмак

                                                                                                 Суддя    О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Дєрябіна Ю.В. –представник на підставі довіреності №14-05/2 від 14.05.2009р.

від відповідача: Симоненко В.В. –представник на підставі довіреності №10 від 17.04.2009р.

12.01.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ВАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод»11200грн.01коп. основного боргу за поставлений товар на підставі договору №486  від 09.07.2007р., 112грн. штрафу, 1556,80грн. інфляційних втрат та 203,86грн. 3% річних, 14406грн.01коп. на підставі видаткової накладної № РН-0326001 від 26.03.2008р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2009р. порушено провадження у справі №28/213/09, судове засідання призначено на 17.06.09р.

За клопотанням представників сторін справа розглядалась без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача проти наявності заборгованості не заперечує.

Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до норм ст. 85 ГПК України представникам сторін за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені  законом або договором терміни.

Як свідчать надані до суду документи, 09.07.2007р. між ПП ТПК «Південзвармет»(постачальник) та ВАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод»(покупець) було укладено договір, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупцю товар, який зазначений у додатку –специфікації до договору, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що найменування товару, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару зазначаються у додатку-специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, які виставляються постачальником.

Згідно з п.5.3 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

09.07.2007р. сторони підписали специфікацію до договору, якою встановили, що постачальник поставляє покупцю товар на загальну суму 11200,01грн., а покупець в свою чергу протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару здійснює перерахування грошових коштів у сумі –11200,01грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме передача відповідачу товару   у відповідності до специфікації підтверджується довіреністю НБІ №208787 від 21.05.2008р. та, видатковою накладною №РН-0521001 від 21.05.2008р.

Відповідно до п.3.1.2 Специфікації договору №486 оплата здійснюється протягом 20 днів з дня поставки товару.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийому чи прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

Також, 26.03.2008р. на підставі видаткової накладної №РН-0326001 та довіреності серії ЯОС №959576 від 19.03.2008р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 14406грн.01коп.

На оплату отриманого товару позивачем був виставлений рахунок-фактура №СФ-0326001 від 26.03.2008р.

Факт отримання товару на суму 14406грн.01коп. представник відповідача не заперечує.

Як було з'ясовано в ході розгляду справи поставка товару на суму 14406грн.01коп. відбулася  не в рамках договору №486 від 09.07.2007р.

Таким чином, судом застосовуються норми ст. 11, 202 ЦК України.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Отже між сторонами виникли  правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач в свою чергу оплатити отриманий товар.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є  дія  особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на його адресу 17.04.2009р. була направлена вимога №0417001 від 17.04.2009р. з проханням погасити суму заборгованості за отриманий товар за видатковими накладними.

Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, на момент розгляду справи, борг за поставлений товар складає 25606грн.02коп.

Факт наявності заборгованості у розмірі 39408грн.10коп. підтверджується матеріалами справи.

Глава  50  ЦК  України  передбачає  підстави  та  умови  припинення зобов'язання.  Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 25606грн.02коп. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем оплати за поставлений товар на підставі договору №486, позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу у розмірі 112грн.00коп.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної  законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до умов 7.5 сторони узгодили, що за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує штраф у розмірі 1% від суми простроченої оплати.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення пред'явлена сума штрафу у розмірі 112грн.00коп. (накладна №РН-052101 від 21.05.2008р. на суму 11200грн.01коп.).

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Вимоги про стягнення штрафу в сумі 112рн.00коп. заявлені позивачем обґрунтовано і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1556грн.80коп. та 203грн.86коп. 3% річних.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Відповідно до розрахунку позивача сума інфляційних втрат за період прострочення з червня 2008р. по квітень 2009р. складає 1556грн.80коп., сума річних за період прострочення з 11.06.2008р. по 14.05.2009р. складає 203грн.86коп.

В той же час, як було з'ясовано в ході розгляду справи, позивачем при здійснені розрахунку була допущена арифметична помилка в сумі 3% річних, на підставі чого позивачем заявлена менша сума 3% річних.

Клопотань про збільшення розміру 3% річних від позивача не надходило.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Враховуючи, що наданий розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних  слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати відносяться на  відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст.44, 49,,82-85 ГПК України, ст.11,509,526,611,625 ЦК України, ст. ст.  175, 193 ГК України суд,

                                                   ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Токмацький ковальсько-штампувальний завод»(71709, Запорізька область, м.Токмак, вул. Куйбишева, 59, п/р 26002020567980 у ФБ «Фінанси та кредит»у Запорізькій області, МФО 313731, код ЄДРПОУ 00231584) на користь Приватного підприємства Торговельно-промислової компанії «Південзвармет»(пошт.адреса: 69096, м.Запоріжжя, вул.. Гребельна, 5; юр.адреса: 69006, м.Запоріжжя, вул. Трегубенка, б.10, кв.13, п/р 26005070000730 у ЗФ АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 30241799) 25606(двадцять п'ять тисяч шістсот шість)грн. 02коп. основного боргу, 112(сто дванадцять)грн.00коп. штрафу, 1556(одна тисяча п'ятсот п'ятдесят шість)грн. 80коп. інфляційних втрат, 203(двісті три)грн.86коп. 3% річних, 274(двісті сімдесят чотири)грн. 79коп. державного мита та 312(триста дванадцять)грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                                О.В. Яцун

Рішення підписано: 19 червня 2009р.