Постанова

від 23.06.2009 по справі 4/76-пн-09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/76-пн-09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.06.09                                                                                               Справа №4/76-пн-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі:   Лолі Н.О.

за участю представників:

від позивача:  Васільєв Д.Є. (довіреність без номеру від 18.06.2009 р.);

від відповідача:  не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської міської ради, м. Херсон,

на рішення господарського суду Херсонської області від 07.04.2009 р. у справі № 4/76-ПН-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузевого торгового дому «Камелот-Сервіс», м. Херсон,

до відповідача: Херсонської міської ради, м. Херсон,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від  22.06.2009 р. № 1319 справу № 4/76-ПН-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –  Федоров І.О. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за його згодою колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.   

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.04.2009 р. у справі № 4/76-ПН-09 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволено. Визнано за ТОВ Міжгалузевим торговим домом «Камелот-Сервіс» право власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 1367 кв.м., яке розташоване в м. Херсоні по вул. Чорноморській, 6.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача права власності на майно, але позивач не може реалізувати своє право у повній мірі через втрату правовстановлюючих документів, які засвідчують його право власності. Позивач звертався до відповідача з листом № 14 від 02.02.2009 р., яким просив видати свідоцтво на право власності на майно, але його звернення залишено без задоволення. У зв'язку з цим суд на підставі ст. 392 ЦК України задовольнив позовні вимоги про визнання права власності на майно.

Відповідач (Херсонська міська рада) з рішенням суду не погодилася, звернулася з  апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.  

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачем не надано жодних доказів того, що на час звернення до суду з позовом саме Херсонська міська рада своїми діями або бездіяльністю порушувала або оспорювала право позивача на спірне приміщення.

В судове засідання позивач свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Позивач (ТОВ Міжгалузевий торговий дім «Камелот-Сервіс») у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, посилаючись на те, що стаття 392 ЦК України надає власнику майна право пред'явити позов про визнання його права власності у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і, враховуючи те, що згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вважає, що розгляд апеляційної скарги можливий без присутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Міжгалузевий торговий дім «Камелот-Сервіс» звернулося до господарського суду з позовом до Херсонської міської ради про визнання права власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 1367 кв.м., розташованого за адресою: вул. Черноморська, 6.

У якості підстави позову позивач вказує, що є власником нежитлового приміщення на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 5 від 24.07.2007 р., укладеного з ТОВ «База Постачзбутторг, ЛТД», та акту прийому-передачі нежитлового приміщення № 5 від 24.07.2003 р. Право власності позивача на нежитлове приміщення зареєстровано у реєстрі прав власності на нерухоме майно. Позивач вказує, що втратив правовстановлюючий документ на нежитлове приміщення, тому листом від 02.02.2009 р. № 14 звернувся до Херсонської міської ради з проханням видати свідоцтво про право власності на дане приміщення. У зв'язку з неотриманням відповіді на дане звернення позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. ст. 317, 319, 392 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою  особою, а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Враховуючи наведене, судовий захист порушеного права позивача може бути здійснений лише в разі звернення з позовом до особи, яка це право порушує, не визнає або оспорює. Тобто саме особа, що порушує право, яке підлягає захисту, має бути відповідачем у такій справі, і задоволенню підлягає лише той позов, що заявлений до особи, яка порушує відповідне право.

Позивач звернувся з позовом про визнання права власності до Херсонської міської ради.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження порушення або оспорювання прав позивача з боку Херсонської міської ради, про що також зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

Позивач не обґрунтував чому саме Херсонська міська рада має бути відповідачем у даній справі та не спростував доводів відповідача про відсутність спору між сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спір про право між сторонами відсутній.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що станом на 16.06.2009 р. в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно позивач значиться власником нежитлового приміщення на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 5 від 24.07.2007 р., укладеного з ТОВ «База Постачзбутторг, ЛТД», та відповідного акту прийому-передачі.

Таким чином, вимоги позивача про визнання права власності фактично зводяться до встановлення судом факту права власності на підставі поданих позивачем доказів. Однак згідно ст. 12 ГПК України до підвідомчості господарським судів не відноситься розгляд справ про встановлення фактів.

У зв'язку з цим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову про визнання права власності.

Рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.  49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради, м. Херсон, задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.04.2009 р. у справі № 4/76-ПН-09 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузевого торгового дому «Камелот-Сервіс», м. Херсон, на користь Херсонської міської ради, м. Херсон, 42 грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу відповідного наказу з указівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

 Мойсеєнко Т. В.