Рішення

від 19.08.2014 по справі 922/2703/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р.Справа № 922/2703/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" м.Донецьк до Державного підприємства "Південна Залізниця" м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Нестеренко І.О.,дов.№ 654 від 05.05.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" заборгованість за Договором на виконання будівельно-монтажних робіт "П/Е-13865/НЮ від 18.04.2013 року у розмірі 2 416 094,20 грн., а також пеню в розмірі 105 607,01 грн., інфляційні витрати в розмірі 268 309,16 грн. та 3% річних в розмірі 42 396,64 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 56648,14 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 липня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05 серпня 2014 року.

В судовому засіданні 05.08.2014року оголошено перерву до 19.08.2014року , з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.

Представник позивача через канцелярію господарського суду звернувся до суду з клопотанням (вх.№2703/14 від 01.07.2014р.) щодо об'єднання в одну справу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи " до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення заборгованості за договором №П/П -131660/НЮ від 02.10.2013р. та позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи " до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення заборгованості за договором "П/Е-13865/НЮ від 18.04.2013р.Гопсодарський суд розглянувши вищевказане клопотання вважає, за необхідне відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Згідно з абз. 1 п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Оскільки, дана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення заборгованості за договором №П/П -131660/НЮ від 02.10.2013р. та позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи " до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення заборгованості за договором "П/Е-13865/НЮ від 18.04.2013р., які просить об'єднати позивач, знаходяться у провадженні різних суддів, що вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутня процесуальна можливість здійснити об'єднання вказаних справ. За таких обставин, в задоволенні клопотання про об'єднання однорідних справ судом відмовлено.

Крім того представник позивача , через канцелярію господарського суду надав заяву про зменшення позовних вимог(вх.№28680 від 18.08.2014р.) в яких просить суд стягнути з відповідача 1 996 094,20грн. основного боргу, пеню в сумі 105 607,01грн., інфляційні витрати в сумі 268 309,16грн., 3% річних в сумі 42 396,64грн.

Відповідно до вимог передбачених частиною четвертою статті 22 ГПК позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає за необхідне прийняти вищевказану заяву позивача до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, як таку, що не суперечить інтересам сторін.

Представник відповідача ,через канцелярію господарського суду (вх.№27025 від 05.08.2014р.) надав відзив на позовну заяву в якому в якому визнає позовні вимоги частково, а саме: суму основного боргу 2 416 094,20грн., про те заперечує проти нарахування пені, 3% річних, та інфляційних нарахувань, також просить при винесенні рішення звернути увагу, що відповідач виконав основну частину зобов'язань за Договором, а також врахувати складне фінансове становище відповідача.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази, вислухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.

18 квітня 2013 року між сторонами, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" (далі позивач, підрядчик) та Державним підприємством "Південна залізниця" (далі відповідач, замовник) був укладений договір № П/Е-13865/НЮ на виконання підрядних робіт (надалі договір).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Підрядчик (позивач) зобов'язався виконати на свій ризик із частково із свого матеріалу і своїми силами та засобами будівельно - монтажні роботи по об*єкту «Впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на дільниці ка Полтава - Красноград - Харків - Лозова». Телемеханізація дільниці Красноград - Лозова - відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається Підряднику Замовником, Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботу, виконану Підрядником відповідно до договору.

Пунктом 1.2. Договору закріплено, що склад та обсяги робіт, що є предметом Договору визначаються на підставі проектно-кошторисної документації.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, договірна ціна робіт є динамічною та визначається на основі кошторису (Додаток № 1), який становить невід'ємну частину Договору і складає 6 299 979,60. з ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Порядок здійснення оплати за виконані роботи закріплений в пункті 4.1 Договору. Згідно даного пункту, розрахунки проводяться на підставі підписаних сторонами Актів приймання підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та виставлення Підряднику рахунку-фактури протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами зазначених документів.

Відповідно до п. 5.3 Договору, робота вважаться виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт Замовником або уповноваженою ним особою.

У відповідності до положень п. 6.2 Договору, Замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи; негайно повідомити Підрядника про виявлені недоліки в роботі.

Згідно п. 10.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Строк виконання робіт за Договором визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину Договору (Додаток № 2). Згідно вищевказаному Додатку кінцевим терміном виконання робіт сторонами узгоджено дату 31.12.2013року.

В процесі виконання Договору ціна Договору була зменшена сторонами, що передбачається нормами Договору (п.п. 3.1., 3.2., 6.1.). Зазначені зміни були закріплені у Додатковій угоді № 2 від 27.12.2013 року. У відповідності до даного документу договірна ціна робіт склала 5 494 969,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, свої договірні зобов'язання перед відповідачем позивач виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами Актами приймання виконаних робіт типової форми КБ-3 та КБ-2В: актом № 2 від 1 754 089,20грн. з ПДВ та актом № 4 від 31.10.2013 року на суму 924 103,20гр, №5 від 31.10.2013р. на суму 1 298 115,60грн., №6 від 29.11.2013р. на суму 631,20грн., №7 від 29.11.2013р. на суму 1 440 970,80грн. Всього позивачем було виконано робіт на загальну суму у розмірі 5 489 910,0 грн.

Також разом із Актами приймання виконаних робіт сторонами були підписані Довідки про вартість підрядних робіт.

До кожного підписаного Акту Підрядником на адресу Замовника були направлені рахунки-фактури на оплату підрядних робіт: рахунок-фактура № 34/10-13 від 28.10.2013 року на суму 1500,0 грн., рахунок-фактура № 40/10-13 від 31.10.2013 року, на суму 160 520,40грн., рахунок-фактура № 41/10-13 від 31.10.2013 року на суму 1 298 115,60грн., рахунок-фактура № 53/11-13 від 29.11.2013 року на суму 72 631,20 грн., рахунок-фактура № 54/11-13 від 29.11.2013 року на суму 1 440 970,80 грн.,

Згідно платіжних доручень відповідачем в рамках виконання договірних зобов'язань на рахунок позивача були здійснені наступні перерахування: за платіжним дорученням № 204 від 09.12.2013 року - 63653,0,00 грн. з ПДВ, за платіжним дорученням № 205 від 09.12.2013 року - 350 450,00 грн. з ПДВ, за платіжним дорученням № 220 від 27.12.2014 року - 1 184 000,00 грн. з ПДВ, за платіжним дорученням № 9 від 09.01.2014 року - 1 298 115, 60грн. з ПДВ., за платіжним дорученням № 10 від 09.01.2014 року - 155 985,80 грн. з ПДВ., за платіжним дорученням № 11 від 09.01.2014 року - 21 611,0грн. з ПДВ.,

Таким чином, згідно вищевказаним документам відповідач сплатив позивачу за виконані роботи суму в загальному розмірі 3 073 815,80 грн.

24 березня 2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 14/30-2014 з вимогою сплатити всю існуючу заборгованість за Договором, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт , здійснив, частково , неоплаченими залишились роботи з урахуванням зменшених позовних в сумі 1 996 094,20грн.,що підтверджується актом звірки від 01.08.2014року підписаними обома сторонами та скріпленими печатками обох сторін.

Суд вважає за необхідне зазначити також, що у відповідності до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Відповідач у відзиві на позовну заяву(вх.№27025 від 05.08.2014р.) позовні вимоги визнав в сумі основного боргу 1 996 094,20грн., що, на думку суду, не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх законних прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору підряду оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядчикові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та визнані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 996 094,20грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 105 607,01грн. та даючи правову оцінку вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 7.5. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня відповідає вимогам чинного законодавства, нарахована в межах 6-ти місяців, в зв'язку з чим, суд враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі105 607,01 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 42 396,64грн. та інфляційних втрат у розмірі 268 309,16 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 42 396,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 268 309,16 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 625, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 854 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609, р/р 2600109281701, 2600509281301 в Харківській філії акціонерного банку "Експрес-Банк" м. Харків, МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22, код ЄДРПОУ 23783619, р/р 26009000029308 в Акціонерному банку "Південний" в м. Донецьк, МФО 328209) -1 996 094,20грн. основного боргу,пеню в сумі 105 607,01грн., інфляційні витрати в сумі 268 309,16грн., 3% річних в сумі 42 396,64грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 48248,14грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк