Рішення

від 18.08.2014 по справі 922/2566/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 922/2566/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метроплекс", м. Харків до ПП "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Ростовська З.І., за довіреністю № 47/14 від 11.07.2014 року, Найдьонова О.Г., договір про надання правової допомоги № 5 від 08.05.2014 року.

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метроплекс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації", м. Харків про стягнення 124360,87 грн. (заява про уточнення позовних вимог вх. № 23837). Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 02/08-13 від 29.08.2013 року щодо поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 липня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.07.2014 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 23837) разом із документами для долучення до матеріалів справи. В своїй заяві про уточення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 02/08-13 від 29.08.2013 року у розмірі 91000,00 грн., штрафні санкції у вигляді 3% річних, що складає 1114,44 грн., збитки від інфляції в розмірі 9919,00 грн., пеню в сумі 22327,43 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2487,22 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.08.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.08.2014 року представник позивача надав заяву (вх. № 28457) про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 87298,92 грн., 3% річних в сумі 1366,79 грн., інфляційні витрати в сумі 10632,20 грн., пеню в сумі 10632,20 грн. та судовий збір в сумі 2508,02 грн.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.08.2014 року представник позивача надав заяву (пояснення) щодо стягнення коштів, в якій зазначає що кошти за своєю правовою природою є попередньою оплатою.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 18.08.2014 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Присутній в судовому засіданні 18 серпня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 липня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

29.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метроплекс» (позивач) та Приватним підприємством «Промислова українсько - національна компанія транспортування та реалізації» (відповідач) було укладено договір поставки № 02/08-13, у відповідності до умов якого відповідач зобов»язується поставити та передати у власність позивачу, а позивач прийняти та оплатити продукцію, найменування, кількість та ціни якої вказуються в специфікації, яка є невід»ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна визначається даним договором і приймається в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору.

Відповідно до п. 4.3 договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу одержувача, яка вказана в рознарядці позивача.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата продукції, що поставляється за даним договором, проводиться позивачем на умовах 100% попередньої оплати, шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2013 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок на попередню оплату № 32 на суму 110952,00 грн.

Позивачем в якості передплати за продукцію було перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 110952,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 50).

Відповідач в свою чергу здійснив часткову поставку продукції позивачу на суму 3090,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 54 від 19.12.2013 року (а.с. 19).

Також, як свідчать матеріали справи, відповідачем були частково повернуті позивачу грошові кошти за непостачання товару в сумі 16862,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача 27.12.2013 року на суму 12862,00 грн. та 13.02.2013 року на суму 4000,00 грн. (а.с. 50-52).

12.05.2014 року позивачем була направлена на адресу відповідача претензія за вих. № 22/14 (а.с. 22) з проханням у семиденний строк перерахувати грошові кошти в сумі 91000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором № 02/08-13 від 29.08.2013 року на розрахунковий рахунок позивача.

Дана претензія була отримана відповідачем 19.05.2014 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Як свідчать матеріали справи, 18.07.2014 року відповідачем було здійснено поставку товару відповідачу на суму 3701,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № 20 від 18.07.2014 року.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав, свої зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі не виконав, грошові кошти, сплачені позивачем, в якості попередньої оплати в сумі 87298,92 грн. не повернув, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що договір № 02/08-13 від 29.08.2013 року, укладений між сторонами по справі, за своєю природою є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме випискою з банківського рахунку позивача на суму 110952,00, враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 87298,92 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 26102,60 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3 договору відповідач за несвоєчасну передачу товару сплачує позивачу пеню в грошовому виразі у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, але не більше 5% від загальної вартості недопоставленого товару.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14 передбачено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу викладеного вбачається, що нарахування пені здійснюється за порушення грошового зобов'язання.

Як вбачається з п. 8.3 договору, сторони передбачили сплату штрафних санкцій, а саме пені за несвоєчасну передачу товару, що не вважається грошовим зобов"язанням у розумінні до ст. 549 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 26102,60 грн., а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1366,79 грн. 3% річних та 10632,20 грн. збитків від інфляції, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, суд не вбачає підстав для застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми трьох процентів річних та збитків від інфляції, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за договором № 02/08-13 від 29.08.2013 року, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-4213539-2012.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача розміру 3% річних в сумі 1366,79 грн. та 10632,20 грн. збитків від інфляції, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. У зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 1745,99 грн. судові витрати у розмірі 582,69 грн. покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 655, 693 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Промислова Українсько - національна компанія транспортування і реалізації» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92-А, корп. Б, офіс 1010, р/р 26005149610300 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35349878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метроплекс» (61183, м. Харків, вул. Дружби Народів, буд. 263, кв. 12, р/р 26004060384770 в ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 351533, код ЄДРПОУ 37367726) 87298,92 грн. суми попередньої оплати та 1745,99 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 26102,60 грн. пені, 1366,79 3 % річних та 10632,20 грн. збитків від інфляції - відмовити.

Повне рішення складено 21.08.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля