Рішення

від 07.08.2014 по справі 922/2617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2014 р.Справа № 922/2617/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кормо-Тех", м. Харків, до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро", м. Донецьк, 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрінвест-В", м. Харків, про стягнення 100150,23 грн. за участю представників:

позивача - Федоров Д.Р. (дов.),

1-відповідача - не з'явився,

2-відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Кормо-Тех", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, ТОВ "Константа - Агро" та ТОВ "Юридична фірма "Юрінвест-В", в якій просить суд стягнути з 1-відповідача заборгованість за договором поставки № 13/118 від 28.10.2013 р. у сумі 72500,00 грн., 3% річних у сумі 2111,67 грн., інфляційні втрати в сумі 13988,00 грн., пеню в сумі 10050,56 грн., та стягнути з 2-відповідача заборгованість за договором поставки № 13/118 від 28.10.2013 р. на підставі договору поруки № 14-2701 від 27.01.2014 р. в сумі 1500,00,00 грн. Позивач просить також покласти на 1-відповідача судові витрати.

16.07.2014р. позивач через канцелярію суду надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказує, що 1-відповідачем частково здійснена оплата заборгованості, у зв'язку з чим просить стягнути з 1-відповідача заборгованість за договором поставки № 13/118 від 28.10.2013 року в розмірі 60000,00 грн., 3% річних у сумі 2111,67 грн., інфляційні втрати в сумі 13988,00 грн., пеню в сумі 10050,56 грн., а також судові витрати.

Крім того в даній заяві позивач відмовляється від позовних вимог щодо 2-відповідача.

Подана заява прийнята судом до розгляду, при цьому зазначено, що питання щодо відмови позивача від частини позовних вимог буде вирішено при прийнятті рішення у справі.

07.08.2014р. представник позивача надав заяву про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з ТОВ "Константа-Агро" заборгованість за договором поставки № 13/118 від 28.10.2013 р. у сумі 41500,00 грн., 3% річних у сумі 2111,67 грн., інфляційні втрати в сумі 13988,00 грн., пеню в сумі 10050,56 грн., та стягнути з 2-відповідача заборгованість за договором поставки № 13/118 від 28.10.2013 р. на підставі договору поруки № 14-2701 від 27.01.2014 р. в сумі 1500,00,00 грн.

Згідно положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана заява є заявою про зменшення позовних вимог, при цьому позивач просить не розглядати подану раніше заяву в частині відмови від позовних вимог до 2-відповідача.

Подана заява відповідає вимогам ГПК України та приймається до розгляду, розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

1-відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду.

Від 1-відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю виїзду представника до судового засідання через проведення бойових дій у Донецькій області. 1- відповідач також надіслав клопотання, в якому вказує, що здійснює часткове погашення існуючої заборгованості, просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, обґрунтовуючи клопотання важким фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши клопотання 1-відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що згідно положень статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Частиною 1 ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Таким чином, враховуючи, що двомісячний строк розгляду справи спливає, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений, про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що відповідач фактично визнає позов в частині сплати основної заборгованості, надіслав клопотання про зменшення суми штрафних санкцій з додатковими документами, тобто фактично зміг реалізувати своє право на подачу доказів та відзиву на позов, враховуючи те, що кінцевий строк проведення бойових дій в Донецькій області не встановлений, суд відмовляє в задоволенні клопотання 1-відповідача про відкладення розгляду справи.

2-відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги згідно заяви від 07.08.2014р.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.10.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кормо-Тех" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро" (1-відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 13/118 (Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець, відповідно, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк поставки, строк оплати узгоджуються сторонами в Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємними частинами.

20.12.2013р. сторонами підписана Специфікація № 3 до Договору, в якій сторони погодили поставку товару - монокальційфосфату кормового в кількості 40 тон на загальну суму 264000,00 грн. зі строком поставки в період з 21 по 27 грудня 2013р. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів після отримання товару.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000423 від 23.12.2013р. позивачем на адресу 1-відповідача здійснена поставка товару - монокальційфосфату кормового в кількості 20 тон на загальну суму 132000,00 грн., позивачем також здійснена поставка товару відповідно до видаткової накладної № РН-0000441 від 24.12.2013р. в кількості 20 тон на загальну суму 132000,00 грн.

Отримання товару здійснено повноважним представником 1-відповідача на підставі довіреності на отримання ТМЦ № 58/12 від 23.12.2013р.

За товар, отриманий по видатковій накладній № РН-0000423 від 23.12.2013р. 1-відповідач повинен був розрахуватись по 22.01.2014р. включно, а по видатковій накладній № РН-0000441 від 24.12.2013р. по 23.01.2014р. включно.

1-відповідач частково оплатив отриманий товар з порушенням строків такої оплати.

До матеріалів справи надані копії платіжних доручень за період з 26.03.2014р. по 04.08.2014р. про сплату 1-відповідачем за отриманий товар загальної суми 221000,00 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість 1-відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 43000,00 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом також встановлено, що 27.01.2014р. між позивачем та ТОВ "Юридична фірма "Юрінвест-В" (поручитель, 2-відповідач) був укладений договір поруки № 14-2701, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Константа-Агро", що виникли з Договору поставки № 13/118 від 28.10.2013 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього Договору. В пункті 4.1 Договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником згідно основного договору в сумі, що дорівнює 1500,00 грн.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору поруки, при порушенні 1-відповідачем зобов'язання перед позивачем зо основним договором, 2-відповідач повинен виконати за 1-відповідача зобов'язання впродовж 30 днів, починаючи з дня отримання вимоги.

05 травня 2014 року на адресу ТОВ "Юридична фірма "Юрінвест-В" позивачем була направлена претензія за вих. № 0505/2 від 05 травня 2014 року, в якій позивач вказав на те, що 1-відповідачем не виконані зобов'язання за Договором № 13/118 від 28.10.2013р., у зв'язку з чим просив сплатити 1500,00 грн., тобто сплатити суму згідно договору поруки.

2-відповідач надав відповідь за вих. № 0515-14-2 від 15.05.2014р., в якій відмовився оплачувати 1500,00 грн. з посиланням на те, що за загальним правилом договір не застосовується до відносин, які виникли до його укладання, а отже у зв'язку з тим, що договір поруки було укладено 27.01.2014р., то він не може застосовуватись до зобов'язань, що виникли до моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Частиною 2 цієї статті передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як випливає зі ст. 553 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення, або навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виходячи з положень ст. 554 ЦК України, поручитель хоча і пов'язаний із боржником зобов'язальними відносинами, він виступає самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Зважаючи на відсутність в ЦК України спеціальних норм стосовно істотних умов договору поруки, слід застосовувати ч. 1 ст. 638 ЦК України, яка дозволяє зробити висновок про те, що договір поруки можна вважати укладеним при узгодженні умови про предмет, якщо жодною із сторін не заявлено вимогу про умови, щодо яких необхідно досягти згоди. В ньому мають бути зазначені предмет договору, основне зобов'язання, яке забезпечується порукою, порядок виконання зобов'язання, зміст та обсяг відповідальності поручителя, права й обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Суд зазначає, що порука може забезпечувати лише дійсну (фактично вже існуючу) вимогу, у договорі поруки обов'язково має бути посилання на основне забезпечуване (таке, що виникає на підставі договору купівлі-продажу, надання послуг, виконання робіт, кредитного договору тощо) зобов'язання третьої особи (боржника) перед кредитором із зазначенням особи боржника.

Договір поруки № 14-2701 від 27.01.2014р. укладений щодо дійсного зобов'язання відповідача, яке існувало на момент укладення договору поруки, що не суперечить вимогам чинного законодавства. При укладенні договору поруки № 14-2701 від 27.01.2014р. сторони досягли згоди щодо всіх суттєвих умов, а за таких обставин укладений договір поруки відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вже зазначалось судом, на час вирішення спору, заборгованість 1-відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 43000,00 грн.

Оскільки кредитор і поручитель перебувають у самостійних договірних відносинах останній несе самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. Отже, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивачем заявлені вимоги до 1-відповідача про стягнення основної заборгованості в сумі 41500,00 грн. та до 2-відповідача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 1500,00 грн., дані позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з 1-відповідача 3% річних у сумі 2111,67 грн., інфляційні втрати в сумі 13988,00 грн., пеню в сумі 10050,56 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок 3% річних, відповідно до якого нараховані річні складають 2111,67 грн., а також наданий розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким нарахування склало 13988,00 грн.

Дослідивши наданий розрахунок 3% річних, суд зазначає, що такий розрахунок зроблений станом на 17.06.2014р., нарахування зроблені по кожній поставці з урахуванням часткових оплат, що були здійснені відповідачем, та сум заборгованості, які існували в різні періоди. Наданий розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами. Судом перевірений наданий розрахунок та встановлено, що арифметично обчислення зроблені вірно.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 2111,67 грн.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат, який також зроблений з урахуванням часткових оплат, що були здійснені відповідачем, та сум заборгованості, які існували в різні періоди, суд зазначає наступне.

Згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд звертає увагу на те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем здійснені нарахування інфляційних втрат за періоди з 11.04.2014р. по 16.04.2014р. у сумі 3366,00 грн. та за період з 08.05.2014р. по 22.05.2014р. у сумі 3230,00 грн., що суперечить вищевикладеному порядку нарахування інфляційних втрат та такі нарахування зроблені необґрунтовано, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 6596,00 грн. В іншій частині нарахування інфляційних втрат зроблені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з 1-відповідача інфляційних втрат у сумі 7392,00 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення пені суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 13/118 від 28.10.2013р. у разі порушення покупцем терміну оплати за поставлений товар, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язань. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 10050,56 грн.

Дослідивши наданий розрахунок пені, суд зазначає, що такий розрахунок зроблений станом на 17.06.2014р., нарахування зроблені по кожній поставці з урахуванням часткових оплат, що були здійснені відповідачем, та сум заборгованості, які існували в різні періоди. Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами. Судом перевірений наданий розрахунок та встановлено, що арифметично обчислення зроблені вірно.

Відповідач просить зменшити стягувану суму пені, обґрунтовуючи своє клопотання важким фінансовим становищем підприємства.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В обґрунтування свого клопотання відповідач, зокрема, посилається на те, що на даний час всі обігові кошти підприємства направляються на погашення кредитних зобов'язань перед та АТ "Сбербанк Росії" за Договором про відкриття кредитної лінії № 17-Н/12/66/ЮО, при цьому контрагенти відповідача також не виконують свої зобов'язання по сплаті грошових коштів, згідно довідки від 04.08.2014р. № 04/08 дебіторська заборгованість ТОВ "Константа-Агро" станом на 04.08.2014р. за відвантажену продукцію складає 16542203,42 грн.

Суд приймає до уваги, що 1-відповідачем, незважаючи на важкий фінансовий стан підприємства, вживаються заходи по погашенню заборгованості перед позивачем.

Судом також приймається до уваги той факт, що Згідно Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та зберігання територіальної цілісності України" на території Донецької області була розпочата антитерористична операція.

На даний час антитерористична операція території Донецької області продовжується, рішення про її припинення не прийнято.

В результаті проведення на території Донецької області антитерористичної операції не стабільна робота фінансових закладів, у зв'язку з чим існують проблеми з перерахуванням грошових коштів суб'єктів господарювання усіх форм власності, тривають військові зіткнення, захват адміністративних будівель, реально існує загроза життю людей, а отже викладені обставини мають для 1-відповідача непередбачений, надзвичайний та невідворотній характер, які призвели до неможливості виконання 1-відповідачем своїх зобов'язань.

Суд вважає, що наявність вказаних обставин є достатньою підставою для зменшення розміру стягуваної пені на 50%. За таких обставин суд задовольняє клопотання відповідача частково та зменшує розмір стягуваної пені на 50% відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 5025,28 грн., в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 5025,28 грн. суд відмовляє.

Згідно з положеннями ст. 49 ГК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що даний спір виник внаслідок неправильних дій 1-відповідача, при цьому суд також враховує, що зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим задоволенням позову відповідачем після подання позову, а за таких обставин суд покладає судовий збір у відповідній частині на відповідача.

З врахуванням викладеного, судовий збір у сумі 65,96 грн. суд покладає на позивача, в іншій частині, а саме в сумі 1937,04 грн. - на 1-відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" (83086, місто Донецьк, вулиця Кобозева, будинок 12, код 30947526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кормо-Тех" (61052, місто Харків, вулиця Карла Маркса, будинок 13/15, квартира 2, код 38384407, р/р 26006601004944 в ПАТ "Промінвестбанк" м. Київ, МФО 300012) заборгованість за договором поставки № 13/118 від 28.10.2013р. у розмірі 41500,00 грн., 3% річних у розмірі 2111,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 7392,00 грн., пеню в розмірі 5025,28 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1937,04 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрінвест-В" (61001, місто Харків, проспект Московський, 51, код 37658612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кормо-Тех" (61052, місто Харків, вулиця Карла Маркса, будинок 13/15, квартира 2, код 38384407, р/р 26006601004944 в ПАТ "Промінвестбанк" м. Київ, МФО 300012) заборгованість за договором поставки № 13/118 від 28.10.2013р. на підставі договору поруки № 14-2701 від 27.01.2014 р. в сумі 1500,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 6596,00 грн., пені в сумі 5025,28 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.08.2014 р.

Суддя В.О. Яризько