Постанова

від 10.02.2014 по справі 1-218/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-218/11

Провадження №1/761/10/2014

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 лютого 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11

представників цивільного позивача ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14

захисника ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_15 заявив клопотання про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування у зв`язку з неправильністю, неповнотою та необ`єктивністю досудового слідства, порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі, порушенням права на захист ОСОБА_16 , які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. Так, клопотання обґрунтоване тим, що досудовим слідством не встановлено потерпілої особи, яку ввів в оману ОСОБА_16 , що є необхідною ознакою складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Крім того, згідно з п. 10.10. Статуту ТОВ «Нафта-Регіон», директор цього товариства, яким являвся ОСОБА_16 , мав право вирішувати питання, які стосувалися управління Дочірнього підприємства «Офіс-Центр», створеного за рішенням засновника ТОВ «Нафта-Регіон», як уповноважений представник засновника відповідно до п. 5.1. Статуту ДП «Офіс-Центр». Таким чином, ОСОБА_16 , маючи відповідні повноваження, підписав як представник засновника протоколи від 01 квітня та 07 вересня 2007 року з ТОВ «Український продюсерський центр» про оплату приміщень, які фактично займало останнє, а гарантом оплати виступало ЗАТ «Таврійські ігри». Відповідно до протоколів, ТОВ «Український продюсерський центр» мало сплачувати частину орендної плати на банківський рахунок ДП «Офіс-Центр», а частину орендної плати нараховувати або віддавати готівкою ОСОБА_16 . При цьому, ТОВ «Український продюсерський центр» сплачувало частину орендної плати на банківський рахунок ДП «Офіс-Центр» не тільки за протоколами, але й за договором оренди, укладеного 01 квітня 2007 року з ДП «Офіс-Центр». Разом з тим, готівкові кошти в сумі, яка дорівнювала сумі зазначеній в протоколах, ОСОБА_16 передавалися не орендарем ТОВ «Український продюсерський центр» і не гарантом ЗАТ «Таврійські ігри», а фізичною особою ОСОБА_17 , яка була ініціатором передачі ОСОБА_16 готівки, що підтвердила при допиті на досудовому слідстві. Зазначене свідчить про відсутність умислу у ОСОБА_16 на отримання готівки та заволодіння чужим майном шляхом обману. Більше того, обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього, однак ОСОБА_16 нікому не повідомляв неправдиві відомості, ні від кого не приховував будь-яких обставин, потерпілої особи у справі взагалі немає, оскільки він нікого не вводив в оману, а отримані готівкові кошти ОСОБА_16 вніс у касу ТОВ «Нафта-Регіон» не як погашення його зобов`язань за договором від 13 червня 2002 року, а як погашення, використаних на господарські потреби концерну ЗАТ МК «Содружество» суд працівників «Нафта-Регіон», ДП «Офіс-Центр» та інших осіб, за відповідними схемами, які давно застосовувалися у згаданому концерні, в який, зокрема, входили ТОВ «Нафта-Регіон» та ДП «Офіс-Центр», при цьому, суди надавалися виключно за погодженням президента концерну ОСОБА_18 . Зазначив, що у справі не допитані директор ТОВ «Український продюсерський центр» ОСОБА_19 та директор ЗАТ «Таврійські ігри» ОСОБА_20 , яким, за версією обвинувачення, ОСОБА_16 повідомив завідомо неправдиву інформацію, тобто, досудовим слідством вигадано вказану неправдиву інформацію, яку внесено в постанову про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_16 та обвинувальний висновок. Зауважив, що не встановлення на досудовому слідстві потерпілої особи, свідчить про відсутність ознак шахрайства і як наслідок про відсутність самої події злочину. Вважав, що органам досудового слідства необхідно шляхом проведення слідчих дій з`ясувати ряд обставин з метою усунення допущеної у справі неповноти та неправильності.

Підсудний ОСОБА_16 підтримав клопотання захисника та просив задовольнити його.

Прокурор вважав, що відсутні підстави для повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, оскільки досудове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, у справі з`ясовано всі обставини, які мають істотне значення для правильного її вирішення, а дії ОСОБА_16 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 КК України.

Представник цивільного позивача ОСОБА_14 заперечив щодо повернення кримінальної справи стосовно ОСОБА_16 на додаткове розслідування з огляду на те, що у справі достатньо доказів на підтвердження винуватості підсудного в заволодінні шахрайським шляхом грошовими коштами ДП «Офіс-Центр».

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його проведення всупереч вимогам ст. ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження або спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з`ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Статтею 22 КПК України 1960 року визначено, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України 1960 року, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Виходячи із вказаних норм процесуального закону, під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмету доказування, тобто, з`ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.

Пред`явлене особі обвинувачення, згідно зі ст. 132 КПК України 1960 року, має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. [а] ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно з якою, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

У випадку пред`явлення неконкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з підстав істотного порушення закону.

Разом з тим, дані, що містяться в матеріалах справи свідчать про те, що органами досудового слідства допущені неповнота й неправильність, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки під час досудового слідства належним чином не з`ясовані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як убачається зі змісту пред`явленого ОСОБА_16 обвинувачення, він, працюючи на посаді директора ТОВ «Нафта-Регіон» (код ЄДРПОУ 20071686), в період часу з 08 червня 2007 року по 09 листопада 2007 року з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вчинення шахрайських дій, заволодів грошовими коштами ДП «Офіс-Центр» (код ЄДРПОУ 31611537) у великих розмірах за наступних обставин.

Так, 22 серпня 2001 року ТОВ «Нафта-Регіон» (код ЄДРПОУ 20071686) заснувало ДП «Офіс-Центр» (код ЄДРПОУ 31611537), юридична адреса: м. Київ пр-т Оболонський № 23-А.

01 січня 2007 року ЗАТ БК «Содружество» надало в оренду офісні приміщення за адресою: м. Київ вул. Павлівська № 29, підприємствам ТОВ «Нафта-Регіон» в особі директора ОСОБА_16 загальною площею 467, 94 м2 та ДП «Офіс-Центр» в особі директора ОСОБА_21 загальною площею 570, 57 м2, які в свою чергу вказані приміщення здавали в суборенду іншим господарюючим суб`єктам.

01 квітня 2007 року між ДП «Офіс-Центр» в особі директора ОСОБА_21 та ТОВ «Український продюсерський центр» (код ЄДРПОУ 33405170) в особі директора ОСОБА_19 укладено договір оренди № 03/07 ОЦ від 01 квітня 2007 року. Згідно зазначеного договору, ДП «Офіс-Центр» передало ТОВ «Український продюсерський центр» в оренду приміщення за адресою: м. Київ вул. Павлівська № 29, 1-й поверх загальною площею 97, 60 м2 із щомісячною оплатою в сумі 12322 грн., які перераховувались на банківський рахунок ДП «Офіс-Центр». Однак, фактично ТОВ «Український продюсерський центр» орендувало в ДП «Офіс-Центр» приміщення за адресою: м. Київ вул. Павлівська № 29, загальною площею

256 м2.

У цей час, у ОСОБА_16 виник злочинний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами ДП «Офіс-Центр». Так, 01 квітня 2007 року ОСОБА_16 , реалізуючи свій злочинний умисел, повідомив директору ТОВ «Український продюсерський центр» ОСОБА_19 та директору ЗАТ «Таврійські Ігри» ОСОБА_20 завідомо неправдиву інформацію про те, що він є уповноваженим представником ДП «Офіс-Центр» та має право керувати діяльністю підприємства.

Після цього, не маючи відповідних повноважень, ОСОБА_16 підписав від імені директора ДП «Офіс-Центр» протокол щодо процедури оплати орендарем ТОВ «Український продюсерський центр» оренди приміщення загальною площею 256 м2 на вул. Павлівській № 29 в м. Києві. З іншої сторони вище вказаний протокол підписали директор ТОВ «Український продюсерський центр» ОСОБА_19 та директор ЗАТ «Таврійські Ігри» ОСОБА_20 , яких ОСОБА_16 ввів в оману.

Згідно умов даного протоколу, за оренду приміщення площею 97, 60 м2 ТОВ «Український продюсерський центр» зобов`язаний перераховувати на банківський рахунок ДП «Офіс-Центр» грошові кошти в сумі 12322 грн. щомісячно, а за оренду приміщень площею 158, 4 м2 ТОВ «Український продюсерський центр» з 18 травня 2007 року повинен щомісячно сплачувати готівкою особисто ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 20000 грн., хоча останній не мав жодних повноважень отримувати зазначені грошові кошти.

У подальшому, 01 вересня 2007 року ОСОБА_16 , продовжуючи свої злочинні дії направлені на заволодіння грошовими коштами ДП «Офіс-Центр» підписав від імені директора ДП «Офіс-Центр» протокол з ТОВ «Український продюсерський центр» та ЗАТ «Таврійські Ігри» щодо збільшення суми оплати за оренду приміщення загальною площею 256 м2, яке розташовано за адресою: м. Київ вул. Павлівська № 29. Згідно умов даного протоколу, за оренду приміщення площею 97, 60 м2 ТОВ «Український продюсерський центр» зобов`язувався перераховувати щомісячно на банківський рахунок ДП «Офіс-Центр» грошові кошти в сумі 13307 грн. 76 коп., а за оренду приміщення площею 158, 4 м2 ТОВ «Український продюсерський центр» зобов`язаний сплачувати щомісячно готівкою особисто ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 21597 грн. 84 коп.

Заволодівши у вказаний спосіб грошовими коштами ДП «Офіс-Центр», ОСОБА_16 вирішив використати їх на власний розсуд, а саме, погасити власні боргові зобов`язання. Так, згідно договору від 13 червня 2002 року з ТОВ «Нафта-Регіон», ОСОБА_16 вніс грошові кошти на банківський рахунок ТОВ «Нафта-Регіон» наступними платежами: 08 червня 2007 року згідно квитанції № 31 грошові кошти в сумі 15630 грн.; 16 липня 2007 року згідно квитанції № 41 грошові кошти в сумі 16000 грн.; 07 серпня 2007 року згідно квитанції № 3 грошові кошти в сумі 670 грн.; 14 серпня 2007 року згідно квитанції № 19 грошові кошти в сумі 20000 грн.; 06 листопада 2007 року згідно квитанції № 9 грошові кошти в сумі 5000 грн.; 10 жовтня 2007 року згідно квитанції № 8 грошові кошти в сумі 710 грн.; 16 жовтня 2007 року згідно квитанції № 2 грошові кошти в сумі 10000 грн.; 09 листопада 2007 року згідно квитанції № 2 грошові кошти в сумі 17000 грн.

Крім того, ОСОБА_16 погасив боргові зобов`язання за ОСОБА_21 та ОСОБА_22 перед ТОВ «Нафта-Регіон», вносячи грошові кошти ДП «Офіс-Центр», отримані шахрайським шляхом, на банківський рахунок ТОВ «Нафта-Регіон» наступними платежами: 14 серпня 2007 року згідно квитанції № 20 грошові кошти в сумі 6000 грн. за ОСОБА_21 ; 10 вересня 2007 року згідно квитанції № 33 грошові кошти в сумі 20000 грн. за ОСОБА_22 .

Всього ОСОБА_16 протягом часу з 08 червня 2007 року по 09 листопада 2007 року шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ДП «Офіс-Центр» на загальну суму 111010 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Таким чином, ОСОБА_16 шляхом обману заволодів чужим майном у великих розмірах (шахрайство), тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України.

Слідчий, пред`являючи обвинувачення ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому злочину, свій висновок мотивував зібраними у справі доказами.

Проте, даний висновок досудового слідства належним чином не обґрунтований, не в повній мірі відповідає матеріалам справи.

Аналізуючи пред`явлене досудовим слідством обвинувачення ОСОБА_16 , суд приходить до висновку, що воно викладене не конкретно, ґрунтується на припущеннях, досудове слідство по справі проведено однобічно, неповно, тобто з порушенням вимог ст. 22 КПК України 1960 року, обставини, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 64 КПК України взагалі не встановлені.

Так, об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

В результаті шахрайських дій потерпілий власник, володілець, особа у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій, є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_16 інкримінується заволодіння в період часу з 08 червня по 09 листопада 2007 року з метою власного збагачення грошовими коштами ДП «Офіс-Центр» у сумі 111010 грн., що є великим розміром, шляхом вчинення шахрайських дій.

У той же час, в обвинувальному висновку при викладенні обставин злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_16 , зазначено про те, що останній, маючи умисел направлений на заволодіння грошовими коштами ДП «Офіс-Центр», 01 квітня 2007 року повідомив директору ТОВ «Український продюсерський центр» ОСОБА_19 та директору ЗАТ «Таврійські Ігри» ОСОБА_20 завідомо неправдиву інформацію про те, що він є уповноваженим представником ДП «Офіс-Центр» та має право керувати діяльністю підприємства, ввівши останніх в оману.

Отже, обвинувачення ОСОБА_16 є неконкретним та суперечливим, оскільки з його змісту випливає, що останній, ввівши в оману директора ТОВ «Український продюсерський центр» ОСОБА_19 та директора ЗАТ «Таврійські Ігри» ОСОБА_20 , процесуальний статус яких у справі не визначено, заволодів шляхом шахрайства грошовими коштами ДП «Офіс-Центр», тоді як шахрайство відзначається тим, що особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, безпосередньо сама передає таке майно винному, тобто, добровільність та безпосередня участь потерпілого у передачі майна є обов`язковими ознаками шахрайства.

Таким чином, досудовим слідством не встановлено об`єкт злочинних посягань ОСОБА_16 .

Окрім того, згідно з обвинувальним висновком, ОСОБА_16 01 квітня 2007 року від імені директора ДП «Офіс-Центр» з однієї сторони та директори ТОВ «Український продюсерський центр» ОСОБА_19 і ЗАТ «Таврійські Ігри» ОСОБА_20 з іншої сторони підписали протокол щодо процедури оплати орендарем ТОВ «Український продюсерський центр» оренди приміщення загальною площею 256 м2 на вул. Павлівська № 29 в м. Києві, за умовами якого, за оренду приміщення площею 97, 60 м2 орендар зобов`язаний перераховувати на банківський рахунок ДП «Офіс-Центр» грошові кошти в сумі 12322 грн. щомісячно, а за оренду приміщень площею 158, 4 м2 орендар з 18 травня 2007 року повинен щомісячно сплачувати готівкою особисто ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 20000 грн. Аналогічний протокол вказаними сторонами був підписаний 01 вересня 2007 року, але за оренду вказаного приміщення орендар ТОВ «Український продюсерський центр» зобов`язаний щомісячно перераховувати на банківський рахунок ДП «Офіс-Центр» грошові кошти в сумі 13307 грн. 76 коп. та сплачувати готівкою особисто ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 21597 грн. 84 коп.

Далі в обвинувальному висновку йде мова про те, що ОСОБА_16 , заволодівши в такий спосіб грошовими коштами ДП «Офіс-Центр», без зазначення конкретної суми, використав їх на власний розсуд, а саме, погасив власні боргові зобов`язання, внісши на підставі договору від 13 червня 2002 року з ТОВ «Нафта-Регіон» грошові кошти на банківський рахунок згаданого товариства, а також ОСОБА_16 погасив боргові зобов`язання за ОСОБА_21 та ОСОБА_22 перед ТОВ «Нафта-Регіон», внісши грошові кошти ДП «Офіс-Центр», отримані шахрайським шляхом на банківський рахунок ТОВ «Нафта-Регіон».

Однак, в обвинувальному висновку не вказано, коли саме, де саме, ким саме та в яких саме сумах передавалися ОСОБА_16 грошові кошти ДП «Офіс-Центр», заволодіння якими шляхом шахрайства йому інкриміновано, при цьому, твердження слідства в обвинуваченні про заволодіння ОСОБА_16 грошовими коштами ДП «Оіфіс-Центр» саме в сумі 111010 грн. є не що інше як припущення.

Таким чином, не з`ясування органами досудового слідства належним чином усіх обставин інкримінованого ОСОБА_16 злочину, свідчить про допущену у справі неповноту і як наслідок пред`явлення ОСОБА_16 неконкретного обвинувачення, що є порушенням його права на захист.

Більше того, суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Психічне ставлення винного до завданої ним потерпілому шкоди може бути як умисним, так і необережним.

Натомість, з матеріалів справи та з пред`явленого ОСОБА_16 обвинувачення не вбачається, на підставі яких даних органи досудового слідства прийшли до висновку про наявність у ОСОБА_16 умислу на заволодіння шахрайським шляхом майном ДП «Офіс-Центр» та корисливого мотиву, при цьому, останній є обов`язковою ознакою шахрайства, оскільки без корисливого мотиву цього злочину не існує.

Так, згідно з обвинувальним висновком, ОСОБА_16 , заволодівши грошовими коштами ДП «Офіс-Центр», погасив ними боргові зобов`язання перед ТОВ «Нафта-Регіон» власні, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .

При цьому, в обвинувальному висновку не зазначено, які саме боргові зобов`язання перед ТОВ «Нафта-Регіон» були у ОСОБА_16 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , як і не вказано, якими мотивами керувався ОСОБА_16 , погашаючи боргові зобов`язання за себе, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .

З`ясування даних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки впливає на підставність притягнення ОСОБА_16 до кримінальної відповідальності, зокрема, наявності чи відсутності в нього умислу на заволодіння шахрайським шляхом чужим майном та корисливого мотиву.

Викладене в сукупності свідчить про грубе порушення на досудовому слідстві положень кримінально-процесуального закону, не виконання слідством завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України 1960 року та обов`язку встановленого ст. 4 КПК України 1960 року щодо вжиття передбачених законом заходів для встановлення події злочину, осіб винних у вчиненні злочину, тобто встановлення і відповідного процесуального закріплення всіх об`єктивних і суб`єктивних обставин справи. Усі вказані дії повинні здійснюватись у повному об`ємі та у суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону, оскільки згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що органами досудового слідства допущено неповноту та неправильність, які не може бути усунуто в судовому засіданні, оскільки належним чином не з`ясовано обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та пред`явлено ОСОБА_16 неконкретне обвинувачення, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а саме, порушенням його права на захист.

За змістом ч. 2 ст. 16-1 КПК України 1960 року, при розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну й ту ж особу.

Відповідно до ч. 3 ст. 16-1 КПК України 1960 року, державне обвинувачення у суді здійснює прокурор.

Суд, як убачається з ч. 6 ст. 16-1 КПК України 1960 року, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих прав.

При цьому, виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України 1960 року, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін, та судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

З урахуванням викладеного, а також того, що процесуальні можливості органів досудового слідства для встановлення вищенаведених та передбачених у ст. 64 КПК України 1960 року обставин не вичерпані, проте вони відсутні у суду, виходячи із завдань судової влади, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_16 підлягає направленню на додаткове розслідування, в ході якого необхідно встановити усі обставини інкримінованого останньому злочину, що мають істотне значення у справі, ретельним чином перевірити доводи захисту, провести необхідні процесуальні дії та за результатами повного і всебічного дослідження обставин справи, за наявності для цього законних підстав, пред`явити ОСОБА_16 обвинувачення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, давши правильну юридичну оцінку його діям.

Запобіжний захід ОСОБА_16 у вигляді підписки про невиїзд слід залишити без зміни, оскільки суд не знаходить підстав для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 281 КПК України 1960 року, п. 11 розділу XI «Перехідних положень КПК України», суд

п о с т а н о в и в :

кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, направити прокурору Шевченківського району м. Києва на додаткове розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_16 у вигляді підписки про невиїзд залишити без зміни.

На постанову протягом 7 (семи) діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд

м. Києва.

Суддя