Рішення

від 18.08.2014 по справі 914/2163/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2014 р. Справа № 914/2163/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава", м. Львів

До відповідача : Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські Солодощі», м. Львів

Про стягнення 18 893,50 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Мельник С.І. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубрава" до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські Солодощі» про стягнення 18 893,50 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.07.2014 р.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.

В судовому засіданні 03.07.2014 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.08.2014 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 18.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

20 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дубравка» (надалі Продавець) та Приватним підприємством «Виробничо - торгівельна компанія «Львівські солодощі» (надалі Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 2001/1.

На виконання п. 1.1 Договору № 2001/1 позивач за період 2014 року продав відповідачу Товар відповідно до видаткових накладних на загальну суму 222 358,25 грн., за який останній зобов'язувався провести оплату, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково заборгувавши позивачу 17 013,58 грн.

Згідно п. 3.1 Договору, оплата Покупцем поставленого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 14 календарних днів по факту поставки товару. Датою поставки вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 93,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1207,95 грн. Крім цього, відповідно до п.3.3 Договору № 2001/1 позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 578,28 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 2001/1 від 20.01.2014 року, позивач здійснив відповідачу продаж товару на загальну суму 222 358,25грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані та скріплені мокрими печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1 Договору, оплата Покупцем поставленого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 14 календарних днів по факту поставки товару. Датою поставки вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 17 013,58 грн. за поставлений товар.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 3.3 Договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 3.1 даного договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день протермінування.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, позивачем нарахована пеня за період з 10.04.2014 року по 16.06.2014 року (за 67 днів) в розмірі 578,28 грн., що підлягає до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 1 207,95 грн. та три відсотки річних в розмірі 93,69 грн., які підлягають до стягнення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати боргу з пред'явленням платіжних доручень станом на день розгляду справи не подав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо - торгівельна компанія «Львівські солодощі» (79058, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 273/28, код ЄДРПОУ 37693494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубрава» (79044, м.Львів, вул. Конотопська, 4/67, код ЄДРПОУ 20791920) - 17 013,58 грн. - основного боргу, 578,28 грн. - пені, 1 207,95 грн. - інфляційних втрат, 93,69 грн. - трьох відсотків річних та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.08.2014 року.

Суддя Березяк Н.Є.