Рішення

від 18.08.2014 по справі 922/2514/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 922/2514/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧернігівГазСпецСервіс", м. Чернігів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехніка-Плюс", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 35024,62 грн. за участю представників сторін :

не з"явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧернігівГазСпецСервіс", м. Чернігів, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехніка-Плюс", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 35024,62 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором поставки від 03.10.2013р. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 25 червня 2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.07.2014р. об 11:30 год.

Ухвалами господарського суду від 08.07.2014р., 05.08.2014р. розгляд справи відкладався, з метою виконання сторонами вимог ухвали господарського суду від 25.06.2014р.

У призначене судове засідання 18.08.2014р. представник позивача не з"явився, через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 28702), які долучені судом до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами (вх. № 28703), яке судом задовольняється.

Представник відповідача в судове засідання 18.08.2014р. не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Як свідчать матеріали справи, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 30.07.2014 року, про що свідчить відмітки про направлення ухвал господарського суду, які направлялись на адресу відповідача, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Як свідчать матеріали справи, ухвали суду від 25.06.2014р. та 08.07.2014р. повернулись на адресу суду з відміткою відділення зв"язку "за закінчення терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехніка-Плюс", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2014р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, а також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧернігівГазСпецСервіс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехніка-Плюс" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №1, відповідно до умов якого постачальник зобов"язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого зазначений в п. 1.1. договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна даного договору складається з ціни партій товару, зазначених в товарних документах або в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Форма оплати - безготівковий розрахунок на поточний рахунок постачальника (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.3. договору, порядок оплати визначається сторонами в товарних документах або в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ "ЧернігівГазСпецСервіс", як продавець за договором поставки, належним чином виконав свої зобов"язання, здійснивши покупцю (відповідачу) поставку товару, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-002598 від 11.10.2013р., РН-002621 від 04.11.2013р., РН-002645 від 27.11.2013р., РН-002653 від 17.12.2013р., та підписаними сторонами, скріпленими печатками, актами прийому-передачі.

Таким чином, за вищезазначеними накладними, покупець отримав товар на загальну суму 756643,27 грн., за який, всупереч умовам договору, розрахувався частково в сумі 721618,65 грн.

В зв"зку з несплатою відповідачем суми боргу в розмірі 35024,62 грн., позивачем на адресу ТОВ "Промтехніка-Плюс" 12.05.2014р. було направлено претензію № 2/14 про погашення зазначеної суми заборгованості.

Направлена на адресу відповідача претензія залишилась без відповідного реагування, сума заборгованості відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої суми заборгованості в розмірі 35024,62 грн. в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних №№ РН-002598 від 11.10.2013р., РН-002621 від 04.11.2013р., РН-002645 від 27.11.2013р., РН-002653 від 17.12.2013р., покупець отримав товар на загальну суму 756643,27 грн.

Проте, всупереч вимогам договору поставки від 03.10.2013р., відповідач свої зобов"язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі, розрахувався частково в сумі 721618,65 грн. та не надав суду доказів на підтверження оплати суми боргу в розмірі 35024,62 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором поставки від 03.10.2013р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 03.10.2013р. в сумі 35024,62 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 598, 599, 612, 626, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехніка-Плюс" (61082, м. Харків, вул. Харківських дивізій, б. 7/2, кв. 8, код ЄДРПОУ 33290000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧернігівГазСпецСервіс" (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 60-А, код ЄДРПОУ 30042448) заборгованість за договором від 03.10.2013р. в розмірі 35024,62 грн., судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.08.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2514/14