Рішення

від 20.08.2014 по справі 910/12366/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12366/14 20.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс»

про стягнення 140 932, 67 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Демченко М.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» про стягнення заборгованості за договором № 1113-3 від 18.11.2013 р. у розмірі 131 560, 00 грн., а також 7 615, 31 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання та 1 757, 36 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/12366/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані представником, що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.08.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» укладено договір № 1113-3 оренди кранів РДК-25, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийнти у строкове платне користування два крани РДК-25 для використання у повсякденній господарській діяльної, зокрема, на будівництві паркінгу аеропорту «Бориспіль».

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору крани, що орендуються вважаються переданими в оренду та повернутими з оренди з моменту підписання сторонами відповідного акут приймання-передачі крану на об'єкті оренди. Акт є невід'ємною частиною договору і є підставою для початку і закінчення нарахування орендної плати. Оренда оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за місяць.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що режим роботи кранів встановлюється не менше 10 годин (маш/год) на добу та 260 маш/год на місяць.

Відповідно до п. 3.1.,3.2. договору орендна плата при роботі 1-го крана становить 1 400, 00 грн. за 1 маш/зміну, відповідно при роботі 2-х кранів становить 2 800, 00 грн. за 1 маш/зміну. Вартість включає компенсацію заробітної плати кранів. В разі експлуатації кранів більше ніж 10 годи на добу, орендна плата нараховується за кожну понаднормово відпрацьовану машино-годину.

Згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору орендар здійснює оплату за оренду кранів двічі на місяць: за фактично надану оренду на 1 та 15 число кожного місяця оренди. Фактичні оплати за користування кранами РДК-25 відповідач здійснює на підсатаві рахунків позивача протягом 2-х робочих днів з дати їх отримання.

У відповідності до п. 3.7. договору розрахунковий період - календарний місяць. Договір являється підставою для здійснення всіх взаєморозрахунків між сторонами.

Відповідно до п.

Договір, відповідно до п. 9.1., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання своїх обов'язків сторонами.

За актами приймання-передачі № 1 та № 2 від 21.11.2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування 2 крани РДК-25 для використання його у повсякденній господарській діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 1113-3 від 18.11.2013 р. на загальну суму 357 120, 00 грн.

Також в матеріалах справи містяться виписки з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг», з яких вбачається що відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти за договором № 1113-3 від 18.11.2013 р. у розмірі 225 560, 00 грн.

У матеріалах справи містяться листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» про сплату заборгованості за договором № 1113-3 від 18.11.2013 р.

При цьому, з наданих позивачем повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що вказані листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс».

Однак, відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вищевказані листи або перерахування грошових коштів матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати оренди кранів за договором № 1113-3 від 18.11.2013 р. у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 131 560, 00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Нормами ст. 767 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 1113-3 від 18.11.2013 р. щодо строків оплати оренди кранів, приймаючи до уваги підписані сторонами та скріплені їх печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд дійшов висновку, що строк оплати за вказаним договором є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що наявними у справі документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 1113-3 від 18.11.2013 р. у розмірі 131 560, 00 грн., у зв'язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач простить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» 7 615, 31 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання та 1 757, 36 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки відповідачем допущено прострочення зобов'язань за договором № 1113-3 від 18.11.2013 р. та не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 10.12.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 20,06.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням здійснених позивачем часткових проплат розмір пені становить 7 615, 31 грн. та 1 757, 36 грн. - 3 % річних.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що він здійснений арифметично вірно та не перевищує нараховані судом суми.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська 1, оф. 519, код ЄДРПОУ 38343638), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» (03115, м. Київ, пр. Пересоги, 87, код ЄДРПОУ 33305300) заборгованість у розмірі 131 560, 00 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.) грн., 7 615, 31 (сім тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 31 коп.) грн. - пені, 1 757, 36 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім грн. 36 коп.) грн. - 3 % річних та 2 818, 65 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять грн. 65 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.08.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.