Рішення

від 18.08.2014 по справі 918/947/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2014 р. Справа № 918/947/14

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Остерський промкомбінат"

до відповідача Приватного підприємства "НІД"

про стягнення в сумі 164 527 грн. 26 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Панасенко Р.О. (довіреність №26 від 14.05.2014р.)

Від відповідача: Куліш В.С. (директор).

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Остерський промкомбінат" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до приватного підприємства "НІД", в якому просить стягнути з відповідача 155 672 грн. 88 коп. заборгованості, 7 439 грн. 83 коп. пені, 1 414 грн. 55 коп. 3% річних та 8 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою суду від 19.06.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 08.07.2014р.

Ухвалою суду від 08.07.2014р. розгляд справи відкладено на 24.07.2014р.

24.07.2014р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості укладення мирової угоди між сторонами. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 24.07.2014р. розгляд справи відкладено на 18.08.2014р.

В судовому засіданні 18.08.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві та додаткових поясненнях, а представник відповідача позовні вимоги визнав в частині стягнення основної суми заборгованості, однак заперечив проти стягнення пені.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Остерський промкомбінат" (постачальник) та приватним підприємством "НІД" (покупець) укладено Договір №279 (надалі - Договір; а.с. 16 - 17).

У відповідності до п. 1.1. Договору з метою організації довгострокового співробітництва між постачальником та покупцем встановлюється прямі тривалі відносини з питань постачання пакувальних та витратних матеріалів.

Згідно п. 2.1. Договору, постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, кількості та за цінами, вказаних у рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору.

За приписами п. 3.1. та 3.2. Договору, ціна на товар, що постачається, встановлюється в національній валюті України та вказується в накладних, які підписуються сторонами. Загальна вартість договору складається з суми всіх накладних до дійсного договору.

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору сторони погодили, що оплата товару покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у Договорі розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється з відстрочкою платежу. Оплата за поставлений товар повинна бути здійснена покупцем на протязі 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 816 553 грн. 73 коп., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи та оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 361 з контрагентом ПП "НІД" за період з 19.11.2012р. по 12.06.2014р. (а.с. 18-50, 76).

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та допустив прострочення оплати вартості поставленого товару в розмірі 155 672 грн. 88 коп.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі порушення термінів оплати, зазначених у п. 6.2., покупець сплачує пеню в розмірі 0,3% від вартості простроченої суми коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вказаних приписів Договору, ст. 625 ЦК України та враховуючи порушення відповідачем умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7 439 грн. 83 коп. та 3% річних в розмірі 1 414 грн. 55 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, що кореспондується із ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №279 від 19.11.2012р. є договором поставки.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 6.1. та 6.2. Договору, оплата товару покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у Договорі розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється з відстрочкою платежу. Оплата за поставлений товар повинна бути здійснена покупцем на протязі 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 816 553 грн. 73 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та оборотно-сальдовою відомістю з контрагентом ПП "НІД" за період з 19.11.2012р. по 12.06.2014р. (а.с. 18-50, 76).

При цьому, суд наголошує, що вказані накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань, лише частково оплатив вартість поставленого товару, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 155 672 грн. 88 коп.

В той же час, у відповідності до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судовому засіданні 18.08.2014р. представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості визнав повністю, при цьому, суд бере до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар по Договору №279 від 19.11.2012р. в сумі 155 672 грн. 88 коп. обґрунтовані, стверджується матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у поданій позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних. При прийнятті рішення в цій частині суд бере до уваги наступне.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частина 6 статті 231 ГК України встановлює, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. визначено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати, зазначених у п. 6.2., покупець сплачує пеню в розмірі 0,3% від вартості простроченої суми коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши правильність зробленого позивачем розрахунку пені та 3% річних, суд не погоджується з ним, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Згідно п. 1.12. Постанови №14 від 17.12.2013р., з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 ГПК господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За приписами п. 6.2. Договору, оплата товару здійснюється з відстрочкою платежу. Оплата за поставлений товар повинна бути здійснена покупцем на протязі 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання товару.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що часткова оплата товару відповідачем здійснена 21.02.2014р., то останнім днем нарахування пені та 3% річних на всю суму заборгованості буде 20.02.2014р., та, відповідно пеня складатиме 396 грн. 41 коп. та 3% річних - 91 грн. 48 коп.

Таким чином, перевіривши правильність зробленого позивачем розрахунку пені, стягненню підлягає пеня в розмірі 7 447 грн. 80 коп., однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовільняє пеню в розмірі 7 439 грн. 83 коп.

Щодо стягнення 3% річних, то перевіривши правильність розрахунків позивача в цій частині, суд задовільняє 3 % річних в розмірі 1 411 грн. 64 коп.

При цьому, суд бере до уваги, що ухвалами від 19.06.2014р. та 08.07.2014р. від позивача витребовувався уточнений, нормативно обґрунтований розрахунок штрафних санкцій. На виконання вимог ухвал суду, позивачем подано додаткове пояснення з аналогічними розрахунками, наданими у позовній заяві.

Також, у поданій позовній заяві, позивач просить суд стягнути 8 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. При прийнятті рішення в цій частині, суд бере до уваги наступне.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Між позивачем та адвокатським об'єднанням "АРС Вінценді" укладено адвокатський контракт №117 від 30.05.2014р. для надання комплексу послуг по захисту прав та інтересів ТОВ "Остерський промкомбінат" в господарському суді Рівненської області по даній страві (а.с 58-61).

У відповідності до вказаного контракту, вартість послуг становить 8 000 грн. 00 коп. Платіжним дорученням №1682 від 04.06.2014р. позивач сплатив на користь адвокатського об'єднання "АРС Вінценді" 8 000 грн. 00 коп. (а.с. 64).

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5 даної постанови передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини 5 статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на тривалість розгляду і складність даної справи, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також беручи до уваги, що представником позивача не надано акту виконаних робіт та не представлено доказів на підтвердження витрат адвоката, пов'язаних з розглядом справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000 грн. 00 коп. є неспіврозмірними та завищеними.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 6 000 грн. 00 коп.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 155 672 грн. 88 коп. заборгованості, 7 439 грн. 83 коп. пені, 1 414 грн. 55 коп. 3% річних та 8 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 155 672 грн. 88 коп. заборгованості, 7 439 грн. 83 коп. пені, 1 411 грн. 64 коп. 3% річних та 6 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

За приписами ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 3 451 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "НІД" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського, 77, офіс 501, код ЄДРПОУ 38370953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Остерський промкомбінат" (17044, Чернігівська обл., Козелецький район, м. Остер, вул. 1-го Травня, 41, код ЄДРПОУ 02972552) - 155 672 грн. 88 коп. заборгованості, 7 439 грн. 83 коп. пені, 1 411 грн. 64 коп. 3% річних, 6 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 3 451 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "21" серпня 2014р.

Суддя Горплюк А.М.