Рішення

від 23.06.2009 по справі 9/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/7

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.06.09 р.                                                                                                       Справа № 9/7                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пагода”, м. Київ

до відповідача: Спільного українсько-чеського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенстерпласт ГмбХ”, м. Донецьк

про: стягнення 16 324грн.66коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Пікуль А.Б. – представник (за довіреністю б/н від 14.05.2009р.);

від відповідача: Дмитриєва О.П. – головний бухгалтер (за довіреністю №9/7 від 23.06.2009р.)

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Пагода”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Спільного українсько-чеського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенстерпласт ГмбХ”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 16 324грн.66коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 475грн.54коп., 3% річних в розмірі 300грн.24коп. та інфляційних витрат в розмірі 1 548грн.88коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну №Р-0427 від 08.10.2008р., довіреність на отримання ТМЦ серії ЯПК №516838/81 від 07.10.2008р., претензію б/н від 08.05.2009р.

Відповідач, у судове засідання з'явився, проти позову не заперечує, суму основного боргу визнає в повному обсязі, відзив на позов не представив, тому згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 7-23-1304 та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АОО №741705 Спільне українсько-чеське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенстерпласт ГмбХ”, м. Донецьк в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстроване як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пагода”, м. Київ та Спільним українсько-чеським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенстерпласт ГмбХ”, м. Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

На виконання умов домовленості позивач поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 19 475грн.54коп., що підтверджується видатковою накладною №Р-0427 від 08.10.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Зазначена накладна підписана уповноваженими на те представниками сторін без заперечень, у зв`язку з чим, суд вважає, що продукція фактично прийнята відповідачем. Крім того, фактичне отримання відповідачем вказаної продукції також підтверджується довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПК №516838/81 від 07.10.2008р. на ім`я Першина Володимира Анатолійовича.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної видаткової накладної відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За твердженням позивача, 13.11.2008р. платіжним дорученням №48 відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 5 000грн.00коп., у зв`язку з чим сума боргу становила 14 475грн.54коп., зазначене підтверджується відповідним листом №24 від 18.05.2009р. (копія залучена до матеріалів справи)

08.05.2009р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія (вимога) б/н від 08.05.2009р. (докази направлення представлені в матеріалах справи) про погашення заборгованості за поставлений товар.

У відповідь на зазначену претензію відповідач листом №24 від 18.05.2009р. підтверджує наявність заборгованості. Однак сторонами не було досягнуто двосторонньої згоди щодо повернення товару або погашення заборгованості в будь-який спосіб.

Таким чином, на момент подання позовної заяви відповідач не оплатив повну вартість отриманої продукції, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 14 475грн.54коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги - претензії, тобто з урахуванням поштового обігу з 18.05.2009р.

За твердженням позивача, на момент подання позовної заяви, відповідачем не сплачена остаточна вартість отриманого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 14 475грн.54коп.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, яке виникло за домовленістю сторін. Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати продукції не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 14 475грн.54коп.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості у зазначеній сумі на час розгляду справи.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 14 475грн.54коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Пагода”, м. Київ в частині стягнення заборгованості в розмірі 14 475грн.54коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 300грн.24коп. та інфляційні витрати в розмірі 1 548грн.88коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 1 548грн.88коп. (за період з листопада 2008р. по квітень 2009р.) та 3% річних становлять суму в розмірі 300грн.24коп. за період з 13.11.2008р. по 18.05.2009р.

Наразі, суд не приймає посилання позивача, оскільки, як вище встановлено судом, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем стосовно оплати отриманого товару виникло з моменту пред`явлення позивачем претензії (тобто з урахуванням поштового обігу з 18.05.2009р.), а позивач здійснює нарахування суми індексу інфляції та 3% річних до 18.05.2009р., тому суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є необґрунтованим.

З огляду на зазначене, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми індексу інфляції та 3% річних суперечать вимогам чинного законодавства, а тому підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692, 625 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Пагода”, м. Київ до відповідача, Спільного українсько-чеського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенстерпласт ГмбХ”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 16 324грн.66коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 475грн.54коп., 3% річних в розмірі 300грн.24коп. та інфляційних витрат в розмірі 1 548грн.88коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Спільного українсько-чеського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенстерпласт ГмбХ” (за адресою: вул. Університетська, 25, м. Донецьк, 83055, р/р 26008301748686 в ГУ КБ „Промінвестбанк” у Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 24457632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пагода” (юридична адреса: вул. Оболонська, 7, м. Київ, 04071; фактична адреса: вул. Урицького, 1, 5 поверх, м. Київ, 03035; р/р 2600047010060 в Подільській філії ВАТ КБ „Хрещатик”, м. Київ, МФО 380139, код ЄДРПОУ 31170436) суму основного боргу в розмірі 14 475грн.54коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 144грн.76коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 277грн.10коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 53грн.93коп., перерахованого згідно платіжного доручення №ПП-0000057 від 07.04.2009р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 23.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

               Суддя                                                                                                            Марченко О.А.                               

Текст рішення підписано 24.06.2009р.