Рішення

від 18.08.2014 по справі 927/822/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

18.08.2014 Справа № 927/822/14

порушена за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс",

код ЄДРПОУ 31919788, юридична адреса: вул. Московська, 190, м. Кіровоград, 25018;

поштова адреса: вул. Мурманська, 29М, м. Кіровоград, 25018;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Оіл Трейд",

код ЄДРПОУ 37894806, вул. Шкільна, 14, с. Сираї, Козелецький район, Чернігівська область, 17081;

про стягнення 629 545,38грн

Суддя А.В.Романенко

за участю представників сторін від:

позивача: Г.В.Іванченко, довіреність № 155 від 01.01.2014, начальник юридичного відділу;

відповідача: Д.Ю.Іщенко, довіреність № б/н від 04.06.2014, представник (в судове засідання 18.08.2014 не з'явився).

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.08.2014 оголошувалась перерва до 18.08.2014.

У судовому засіданні 18.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою. відповідальністю "Агроресурс" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Оіл Трейд" про стягнення 583 504,50грн суми основного боргу та 37 408,22грн пені за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №231-юр від 12.07.2013, а також 8 632,66грн 3% річних та відповідного судового збору.

Відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 06.08.2014 про перерву у судовому засіданні до 18.08.2014 до 11:00, яку підписано Іщенко Д.Ю..

До початку судового засідання 06.08.2014:

Засобами поштового зв'язку від позивача надійшли заперечення б/н від 23.07.2014 по суті наданих відповідачем пояснень (з додатками на 6 аркушах).

Заперечення з додатками судом залучено до матеріалів справи.

Представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які прийнято судом, залучено до справи.

У судовому засіданні 06.08.2014:

Судом оголошено про перехід до розгляду по суті клопотання відповідача про припинення провадження у справі згідно п.1-1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Підставою припинення провадження у справі відповідачем зазначено направлену позивачу заяву від 15.07.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 74 000,00грн, як заборгованості за договором купівлі-продажу №230/I від 27.06.2013.

В усних поясненнях:

Представник позивача проти задоволення даної заяви заперечив посилаючись на обставини викладені у запереченнях по суті наданих відповідачем пояснень №б/н від 23.07.2014, зазначивши, зокрема, що про повне виконання позивачем зобов'язання за договором купівлі-продажу №230/I від 27.06.2013 у розмірі 74 000,00грн.

Представник відповідача в усних поясненнях відмовився від заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 74 000,00грн зазначивши про відсутність у позивача вказаного боргу перед відповідачем.

Також, в матеріалах справи наявні докази виконання позивачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №230/I від 27.06.2013, а саме копії товаротранспортних накладних від 02.07.2013 на суму 37 000,00грн та від 10.07.2013 на суму 37 000,00, а всього на загальну суму 74 000,00грн.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду по суті заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 74 000,00грн за договором купівлі-продажу №230/I від 27.06.2013.

В усних поясненнях представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти боргу не заперечував, натомість підтримав позицію щодо відсутності підстав для стягнення пені та 3% річних.

До початку судового засідання 18.08.2014

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке прийнято судом, залучено до справи.

У судовому засіданні 18.08.2014:

В усних поясненнях представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про оголошення в судовому засіданні перерви, підписаною представником Д.Ю.Іщенко.

Згідно п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (зі змінами внесеними Постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 №3) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.64 та ст.87 ГПК України.

Суд звертає увагу відповідача, що нормами ст.22 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно ними користуватися, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.

В силу вимог частини першої ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У свою чергу ст. 69 ГПК України унормовано, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Зокрема, нормами ст. 22 ГПК України окрім прав сторін визначено також і їхні обов`язки, а саме сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки представник відповідача наданим ст. 22 ГПК України правом не скористався, присутність повноважного представника відповідача обов`язковою судом не визнавалася і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов за наявними у справі документами на підставі ст.75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи та подані документи, з'ясувавши обставини які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

12.07.2013, між сторонами було укладено договір №321-юр купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (надалі - Договір).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов Договору продавець (відповідач) зобов'язався в порядку і на умовах. визначених цим Договором передати у власність покупцеві (позивачу) сільськогосподарську продукцію (зерно пшениці та соняшнику) (надалі іменується "товар"), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію.

Кількість, найменування, ціна, одиниці виміру, строки постачання товару визначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємним додатком до цього Договору (надалі іменується - специфікація).

Відповідно до розділу 2 Договору покупець оплачує товар по цінах, вказаних у специфікації, на підставі рахунку-фактури на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначених в п. 4.1. Договору.

Загальна сума Договору, що передається продавцем покупцю за цим Договором, визначається в специфікації до цього Договору.

У п. п. 3.1. та 4.1. Договору сторони визначили що товар повинен бути переданий покупцеві згідно строку, вказаному у специфікації до цього Договору.

Покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти за товар на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України (гривні) не пізніше 22.07.2013 року в розмірі 100% загальної суми Договору, визначеної в п. 2.2. Договору. Сторони домовилися, що можлива оплата частинами.

Відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до Договору) сторони визначили вартість, кількість та строки поставки, а саме:

- зерно соняшнику у кількості 97,25075 тон, загальною вартістю 291 752,25грн зі строком поставки 10.09.2013;

- зерно соняшнику у кількості 97,25075 тон, загальною вартістю 291 752,25грн зі строком поставки 10.10.2013.

На виконання умов п.4.1. Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти за платіжними дорученнями: №2315 від 19.07.2013 на суму 291 752,25грн, №2383 від 25.07.2013 на суму 11 752,25грн та №2382 від 25.07.2013 на суму 280 000,00грн. Всього на загальну суму 583 504,50грн /копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи/.

Факт перерахування вищевказаних сум також підтверджується наявною в матеріалах справи банківською довідкою №84-686/1-309 від 26.06.2014, згідно якої в період з 19.07.2013 по 25.07.2013 позивачем на рахунок відповідача перераховано грошові кошти у сумі 583 504,50грн.

Натомість, відповідачем у порушення договірних зобов`язань та специфікації №1 товар позивачу у визначені терміни поставлено не було.

Відповідно до п.4.4. Договору у випадку, якщо продавець не проведе передачу товару покупцю у вказаний в п.3.1. термін або відмовиться від постачання покупцю замовленої продукції, продавець повинен повернути покупцю раніше отримані кошти в наступному порядку:

- суму в розмірі 291 752 (двісті дев'яносто одна тисяча сімсот п'ятдесят дві)грн 25 коп. у тому числі ПДВ до 20.09.2013;

- суму в розмірі 291 752 (двісті дев'яносто одна тисяча сімсот п'ятдесят дві)грн 25 коп. у тому числі ПДВ до 20.10.2013.

Однак зобов'язання про повернення покупцю коштів відповідно до п. 4.4. Договору відповідачем виконано не було.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст.ст. 32-34, 36 ГПК України визначено, зокрема, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки відповідачем не подано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України щодо належного виконання ним зобов'язань за спірним Договором, як то поставки товару або повернення сплачених позивачем сум попередньої оплати, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 583 504,50грн.

Одночасно, посилаючись на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем нараховано пеню у період з 21.09.2013 по 19.03.2014 у сумі 18 704,11грн та у період з 21.10.2013 по 18.04.2014 у сумі 18 704,11грн. Всього у сумі 37 408,22грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У свою чергу спірним Договором не встановлено забезпечення у вигляді нарахування пені у разі невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення коштів попередньої оплати.

Зокрема, розділом 5 Договору встановлено лише відповідальність покупця (позивача) у вигляді сплати пені у разі порушення строків розрахунку з продавцем (відповідачем).

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у період з 21.09.2013 по 19.03.2014 у сумі 18 704,11грн та у період з 21.10.2013 по 18.04.2014 у сумі 18 704,11грн, всього у сумі 37 408,22грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Одночасно, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних у період з 21.09.2013 по 19.03.2014 у сумі 4 316,33грн та у період з 21.10.2013 по 18.04.2014 у сумі 4 316,33грн. Всього у сумі 8 632,66грн.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Натомість повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням.

Така позиція установлена Верховним Судом України у постанові від 15.10.2013 у справі №3-30гс13, за якою застосування судами ч. 2. ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та 3% річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 ЦК України.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 17.04.2014 у справі №511-69/17898-2012.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення 3% річних у період з 21.09.2013 по 19.03.2014 у сумі 4 316,33грн та у період з 21.10.2013 по 18.04.2014 у сумі 4 316,33грн, всього у сумі 8 632,66грн є необґрунтованою, задоволенню не підлягає.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково - у сумі 583 504,50грн основного боргу.

Відповідно до ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 670,09грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Оіл Трейд", код ЄДРПОУ 37894806, вул. Шкільна, 14, с. Сираї, Козелецький район, Чернігівська область, 17081 (р/р 26009352047 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс", код ЄДРПОУ 31919788, вул. Московська, 190, м. Кіровоград, 25018 (р/р 26005411465 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) 583 504,50грн основного боргу та 11 670,09грн судових витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2014.

Суддя А.В.Романенко

. thtrh