Рішення

від 18.08.2014 по справі 910/10415/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10415/14 18.08.14 За позовом Прокуратура Дарницького району м. Києва

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Колективне мале підприємство "ДІЗА"

третя особа на стороні відповідача КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва"

про стягнення 15 484,51 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратури Гаркавий І.С. (посв. № 026086 )

Від позивача Ємець Ю.В. (дов. № 07 від 27.02.14)

Від відповідача не прибув

Від третьої особи Вербовецька Я.І. (дов. № 03 від 08.01.14)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокуратур Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості до Державного бюджету України в розмірі 15 484,51 грн. у зв`язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна № 257 від 21.03.2001.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2014 порушено провадження у справі №910/10415/14 та призначено до розгляду на 17.06.2014.

В судове засідання 17.06.2014 прибули прокурор, представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі. Судом було оголошено перерву під час розгляду справи на 01.07.2014.

В судове засідання 01.07.2014 прибули прокурор, представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

В судовому засідання 01.07.2014 представник відповідача подав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача КП "Дирекцію по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (02068, м. Київ, вул. Кошиця,11).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.07.2014 залучено третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача КП "Дирекцію по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва", розгляд справи відкладено на 17.07.2014.

В судове засідання 17.07.2014 прибули прокурор, представники позивача, третьої особи надали пояснення по суті справи та подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача в судове засідання 17.07.2014 не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча по час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.07.2014 продовжено строк розгляду справи № 910/10415/14 на п`ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 18.08.2014.

У судове засідання 18.08.2014 прибули прокурор, представники позивача, третьої особи надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 18.08.2014 не прибув, однак через канцелярію суду 12.08.2014 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвала суду від 17.07.2014 отримана відповідачем 29.07.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 02088 02574533 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач-1 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтями 121 Конституції України, ст.ст. 35, 36-1 Закону України „Про прокуратуру", захист і представництво інтересів держави покладено на органи прокуратури.

Згідно з ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, крім інших заходів прокурорського реагування, звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно з Законом України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснення прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами цього представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч. 1 ст.36-1). Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних або інших інтересів держави внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою (ч. 2 ст. 36-1). Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом (ч. 5 ст. 36-1).

Згідно ст. 37 Закону України „Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), міжрайонним прокурорам, прокурорам міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх першим заступникам і заступникам.

Враховуючи те, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань призводить до ненадходження коштів до державного бюджету, спричиняє шкоду інтересам держави, є достатні підстави для представництва прокуратурою району інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву шляхом звернення до суду з позовом.

Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.

21.03.2001 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву(далі позивач, орендодавець) та Колективним малим підприємством «Діза» (надалі - відповідач, орендар), укладено договір оренди № 257 нерухомого майна, що належить до державної власності(далі договір), а саме: нерухоме майно площею 160,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дяченка, 12 на першому поверсі 5-ти поверхового будинку для надання побутових послуг (ремонт взуття, ремонт та виготовлення швейних виробів) - 80,0 кв.м. та торгівлю продовольчими товарами (без підакцизної групи) - 80,0 кв.м., терміном на три роки - з 21.03.2001 по 21.03.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору орендодавець 21.03.2001 передав, а відповідач прийняв у користування об'єкт оренди, а саме: державне нерухоме майно, площею 160,0 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дяченка, 12 на першому поверсі 5-ти поверхового будинку, про що складено акт прийняття-передачі приміщення(в матеріалах справи).

Додатковою угодою від 01.05.2001 внесено зміни до пункту 1.1. договору оренди нежитлового приміщення № 257 від 21.03.2001, якою збільшено загальну площу, що передається в оренду до 256,2 кв.м. для надання побутових послуг - 135, /5 кв.м. під торгівлю продовольчими товарами (без права продажу товарів підакцизної групи) - 110, 7 кв.м. під торгівлю товарами підакцизної групи - 10,0 кв.м.

01.05.2001 орендодавцем передано, а орендарем прийнято у користування об'єкт оренди, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 256,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дяченка, 12 на першому поверсі 5-ти поверхового будинку, про що складено акт прийняття-передачі приміщення(в матеріалах справи).

В подальшому, додатковим договором № 1 від 07.05.2007 внесено зміни до договору оренди № 257 від 21.03.2001, а саме п.1.1, щодо мети передачі в оренду, згідно яких майно передається в оренду з метою розміщення перукарні 135, 5 кв.м., під торгівлю продовольчими товарами (без права продажу товарів підакцизної групи).

Відповідно до п.2 додаткової угоди від 01.05.2001, до розділу 3 договору перерахування здійснюється орендарем до 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати (426,04 грн.) перераховується орендарем до державного бюджету, 30% орендної плати (182,59) перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п. 3.3 договору).

Отже, додатковим договором № 1 від 07.05.2007, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку - січень 2007 року 1259, 37 грн. (п.3.1), шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 (п.3.2).

Згідно п. 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.01.2014 за № 87 складено акт приймання-передачі приміщення по вул. Дяченка 12-в в комунальну власність територіальної громади м. Києва та до сфери управління Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до п. 5.2 договору, орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач зобов'язання за договором щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів належним чином не виконує, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 14 395,71 грн. з березня 2013 по січень 2014 року.

21.11.2013 Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву на адресу відповідача надіслало лист №30-05/13001 щодо погашення заборгованості з орендної плати по договору оренди № 257 від 21.03.2001 (копія додається).

Однак, як встановлено судом, відповідач, відповіді на даний лист не надав, а борг не сплатив.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму(ст. 815 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Факт наявності основного боргу у відповідача перед орендодавцем в сумі 14 395,71 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги прокуратури та позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 14 395,71 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в сумі 262,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, інфляційні збитки складають 262,82 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також прокуратура та позивач просять стягнути з відповідача пеню в сумі 825,98 грн.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу у відповідності з п. 3.5 договору.

Пунктом 3.5 договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету та Балансоутримувачу відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за орендовані приміщення, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 3.5. договору, яка складає 825,98 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 825,98 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Доводи відповідача про те, що його третя особа КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" зобов`язувала у спірний період оренду плату вносити, що він робив, на їх розрахунковий рахунок, судом не приймаються у зв`язку з наступним:

Київською міською радою 16.02.2012 ухвалено рішення №107/7444 про прийняття гуртожитку на вул. Дяченка,12, який не увійшов до статутного капіталу ВАТ "Північукргеологія", до комунальної власності території громади міста та передачу його до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 15.12.2011 № 844/7080 " Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду, гуртожитків, інженерних мереж та об`єктів соціальної інфраструктури" - районним в міcті Києві державним адміністраціям делеговано право визначати балансоутримувачів відомчих житлових будинків (в т.ч. гуртожитків).

На виконання вищезазначених рішень Київської міської ради, з метою здійснення приймання-передачі гуртожитку на вул. Дяченка,12 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією підготовленно розпорядження від 09.04.2012 № 151 " Про визначенння балансоутримувача будівлі гуртожитку на вул. Дяченка,12".

Законодавством встановлена процедура передачі майна з державної в комунальну власність. Майно вважається переданим на баланс з моменту підписання акту прийому-передачі, підписаного 29.11.2013,та затверженого розпорядженням КМДА № 87 від 25.01.2014.

Фактично до 25.01.2014 балансоутримувачем гуртожитком за адресою : м. Київ, вул. Дяченка,12, згідно з договору оренди № 257 від 21.11.2013 було регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Таким чином, на думку суду, до 25.01.2014 балансоутримувачем спірного нежитлового фонду було регіональне відділення Фонду державного майна України, яке і повинно було отримувати орендну плату від КМП "Діза".

Суд вважає, що КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва" неправомірно і незаконно отримувало орендну плату від КМП "Діза" за орендовані нежитлове приміщення площею 256,2 кв.м., розміщеного за адресою м. Київ, вул. Дяченка,12 на першому поверсі 5-ти поверхового будинку в період з березня 2013 по січень 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокуратури Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з колективного малого підприємства "ДІЗА" (02088, м. Київ, вул. Дяченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 24250807) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, МСП, 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) до державного бюджету України на рахунок № 31111094700011 в ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, основну заборгованість в розмірі 14 395 (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 71 коп., інфляційні збитки в сумі 262 (двісті шістдесят дві) грн. 82 коп., пеню в сумі 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 98 коп.

3. Стягнути з колективного малого підприємства "ДІЗА" (02088, м. Київ, вул. Дяченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 24250807) в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Повний текст рішення складено 22.08.2014

Суддя Л.Д. Головатюк