Постанова

від 11.08.2014 по справі 802/2372/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 серпня 2014 р. Справа № 802/2372/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представника позивача: Данилюка В.М.,

представника відповідача: Сербинівської Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Продукт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( далі - Фонд ) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Продукт" (далі - ТОВ "Поділля-Продукт") про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що, в порушення приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", відповідач у 2013 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості 1 особа, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та, посилаючись на обставини, викладенні в позовній заяві, та пояснення, надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо заявлених позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позову, при цьому не заперечуючи того, що в 2013 році на підприємстві не створювались робочі місця для працевлаштування інвалідів та підприємством не подавався до центру зайнятості звіт за формою 3 - ПН. Обгрунтовуючи свою позицію представник відповідача посилалась на важке фінансове становище підприємства, скорочення обсягів прибутку в 2013 році та відсутність посад, на яких можуть працювати інваліди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно звіту "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік" форми №10-ПІ, поданого ТОВ "Поділля-Продукт" 30.05.2014 року, на підприємстві протягом 2013 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 10 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2013 році складав 192600,00 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила у 2013 році 19260,00 грн.

Також відповідачем самостійно у звіті (рядок 06 звіту) розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік в сумі 9630,00 грн. (а.с. 4), про що свідчить підпис бухгалтера відповідача Стасюк Н.С., яка подавала звіт.

Таким чином, Фонд вважає, що оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особа, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме санкції в сумі 9630,00 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати вищезазначених санкцій ТОВ "Поділля-Продукт" зобов'язане сплатити пеню в сумі 208,08 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2014 року, по день звернення до суду з цим позовом, тобто по 26.06.2014 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України ( частина 4 ст. 20 Закону ).

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини 3 статті 18-1 цього Закону, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України " Про зайнятість населення " від 05.07.2012 року, роботодавці зобов"язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Визначаючись щодо позовних вимог, судом враховано той факт, що листом Ленінського районного центру зайнятості від 13.06.2014 року № 01-31/1064 (а.с. 7) повідомлено відділення Фонду, що відповідач протягом 2013 року звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до центру зайнятості не подавав.

З цього приводу представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що зазначений звіт протягом 2013 року дійсно не подавався, оскільки підприємство знаходилось в скрутному фінансовому становищі, в 2013 році мало місце скорочення обсягів прибутку підприємства, в зв"язку з чим нові працівники не приймались на роботу та були відсутні роботи та посади, на яких можуть працювати інваліди.

Проте, суд зауважує, що обов"язок подання вище зазначеної звітності, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 50 Законом України "Про зайнятість населення", не ставиться в залежність від фінансового стану підприємства та інших подібних чинників.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу наведених положень випливає, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів, а у разі недотримання вимог чинного законодавства сплачувати адміністративно-господарські санкції.

При цьому судом враховується правова позиція Верховного Суду України, наведена в постанові від 08.04.2014 року, відповідно до якої неподання звітності форми 3-ПН розглядається як невжиття відповідачем необхідних заходів, направлених на працевлаштування інвалідів. Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалася й у інших судових рішеннях, прийнятих Верховним Судом України.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у 2013 році відповідачем не виконано обов'язку інформувати державну службу зайнятості про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, не створено таких робочих місць, чим порушено вимоги чинного законодавства України та внаслідок чого ТОВ "Поділля-Продукт" нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 9630,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак, станом на час розгляду справи в суді, сума заборгованості до Державного бюджету не була сплачена відповідачем.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 208,08 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем ТОВ "Поділля-Продукт" не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Продукт" ( код ЄДРПОУ 31679857 ) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Вінниці, р/р 31214230700002, код 38054707, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2013 рік") кошти в сумі 9838,08 грн. (дев'ять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 08 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна