Рішення

від 05.08.2014 по справі 911/2361/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. Справа № 911/2361/14

за позовом Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання";

про визнання договору недійсним та повернення майна.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Шиленко М.В. (посвідчення № 010663 від 22.10.2012 року);

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Рабокляч Р.Л. (протокол №1 від 22.07.2013року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Прокурора Яготинського району Київської області (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання" (далі-відповідач) про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішення Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області № 180-41-VI від 29.10.2013 року про передачу в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідної мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання», не відповідає вимогам чинного законодавства, Договір, який укладений між Жоравською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яготинводопостачання" на підставі вищезазначеного незаконного рішення, № 180-41-VI від 29.10.2013 року про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, не містить істотних умов договору концесії. У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Жоравської сільської ради № 180-41-VI від 29.10.2013 року, визнати недійсним Договір про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування № 5/13 від 01.11.2013 року та зобов'язати відповідача повернути Жоравській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням вартістю 382995,00 грн., одержані за спірним Договором № 5/13 від 01.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2361/14 і призначено справу до розгляду на 08.07.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 08.07.2014 року, прокурор не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2014 року не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 05.08.2014 року.

В судовому засіданні 05.08.2014 року прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в ході розгляду спору позовні вимоги по суті не заперечував та не спростував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

За наслідками проведеної (згідно постанови від 06.03.2014 року № 45-вих.) Прокуратурою Яготинського району перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів в діяльності Жоравської сільської ради, було встановлено, що 29.10.2013 року Жоравською сільською радою прийнято рішення № 180-41-VI, яким передано в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідну мережу з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання».

На виконання вищезазначеного рішення 01.11.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 5/13 про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування (далі-Договір), відповідно до умов якого Жоравська сільська рада (Замовник) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання» (Підрядник) приймає в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням (далі-об'єкт експлуатації).

Згідно з п. 1.2 Договору основні фонди, що передаються Підряднику в технічну експлуатацію вказані в акті прийому-передачі, який додається до даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору метою договору є технічна експлуатація та обслуговування об'єктів за прямим господарським призначенням та відпуск води громадянам, евакуйованим та потерпілим від аварії на ЧАЕС та іншим споживачам.

Передача-приймання об'єктів експлуатації проводиться відповідними спеціалістами сторін по акту (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору Сторони погодили, що об'єкти експлуатації вважаються переданими Замовнику з моменту підписання даного Договору та акту прийому-передачі.

В п. 7.1 Договору визначено, що оплата за спожиту воду здійснюється Підряднику: бюджетними організаціями (школа, дитячий садок, ФАН та інші) по договору згідно калькуляції, яка затверджується виконкомом сільської ради; населенням, іншим організаціях та установам (об'єкти торгівлі, громадського харчування , с/г підприємства) згідно окремих договорів самостійно по фактичних показниках лічильника, а разі відсутності лічильна по нормах споживання згідно БНиИ 2.04.01-85.

Строк дії договору один рік, по закінченні терміну дії якщо одна із сторін не заявила про розірвання договору, він автоматично продовжується на новий термін (п. 4.2Договору).

На виконання умов Договору 01.11.2013 року Сторони підписали та скріпили своїми печатками Акт приймання-передачі, яким погодили кількість та балансову вартість основних фондів, переданих в тимчасове користування відповідачу на суму 382995,00 грн. (копія наявна матеріалах справи).

Прокуратурою Яготинського району Київської області подано позов про скасування рішення Жоравської сільської ради № 180-41-VI від 29.10.2013 року, як такого, що прийняте з порушенням чинного законодавства, відтак укладений, на підставі зазначеного рішення Договір порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить Закону України «Про концесію» та Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають комунальній власності», тому повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п. 30 ст. 26 Закону).

До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю належить підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна (п. 4 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Статтею 1 Закону України «Про концесії» визначено, що концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

У концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями): водопостачання та водовідведення у порядку, визначеному Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем (ст. 6 Закону України «Про концесії»).

Відносини щодо надання в концесію об'єктів права державної чи комунальної власності регулюються концесійним договором, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Спеціальними законами можуть визначатися особливості здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарської діяльності (ст. 5 Закону України «Про концесії»).

Відповідно до п. п. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про концесії» затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад. Рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування.

Пунктам 1, 2, 4 ст. 5 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" передбачено спеціальний порядок передачі об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію, який здійснюється за ініціативою фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями чи концесіонерами відповідно до цього Закону, або виконавчих органів сільських, селищних, міських рад чи місцевих органів виконавчої влади.

Заяву (подання), в якій міститься ініціатива щодо передачі об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію, заінтересовані особи (органи) подають відповідній раді, визначеній статтею 3 цього Закону, для розгляду на черговій сесії ради. За результатами розгляду заяви (подання) рада приймає рішення про пропозицію передачі об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення в оренду чи концесію або про відмову в його передачі в оренду чи концесію.

У разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об'єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об'єкта в оренду чи концесію.

Орган, уповноважений управляти комунальним майном, погоджує умови конкурсу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Умови договору, що укладається з переможцем конкурсу, не повинні відрізнятися від тих умов конкурсу, які стали підставою для визнання його переможцем.

Однак, рішення Жоравської сільської ради № 180-41-VI 29.10.2013 року про передачу в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідної мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання» прийнято без попереднього прийняття рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об'єкта у сфері водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, без здійснення організаційно-технічної підготовки цього об'єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію та без оголошення конкурсу на право отримання об'єкта в оренду чи концесію та погодження його умов з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства, що є порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки, судом встановлено, що рішення Жоравської сільської ради № 180-41-VI 29.10.2013 року про передачу в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідної мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання» прийнято з порушенням норм законодавства, суд вважає, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування вказаного рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом пунктів 3, 6 та 7 Договору, Жоравською сільською радою передавалось в технічну експлуатацію комунальне майно для використання за цільовим призначенням, а саме для надання послуг з водопостачанню бюджетним організаціям, населенню, іншим організаціям, установам, підприємствам за окремими договорами, з отриманням плати з водокористувачів, тобто для здійсненні господарської діяльності з водопостачання з метою отримання прибутку.

Однак, будь-якої оплати на користь Жоравської сільської ради за використання комунального майна Договором не визначено та не здійснюється.

Згідно із положеннями п.5 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності (які мають цільове спрямування згідно із законом).

Всупереч наведених вимог закону та ст.ст. 9, 10 Закону України «Про концесії», ст.ст. 8, 17 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, перебувають у комунальній власності», сторонами при укладені Договору №5/13 від 01.11.12 не дотримано конкурсного порядку щодо передачі вказаного майна в концесію, не дотримано обов'язку обов'язкової державної реєстрації та нотаріального посвідчення вказаного Договору концесії (склад і вартість майна), умов встановлення, зміни цін (тарифів), строк дії договору концесії, умов та обсягів поліпшення об'єкта концесії та порядку компенсації зазначених поліпшень, умов, розмірів і порядку внесення концесійних платежів, порядку використання амортизаційних відрахувань, відновлення об'єкт концесії та умов його повернення, відповідальність за невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що випливають з концесійного договору, страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію, порядку внесення змін та розірвання договору, порядку вирішення спорів між сторонами, права на отримання інформації та проведення перевірки виконання умов договору, порядку та умов передачі, у тому числі з наданням гарантії кредиторам, прав і зобов'язань, що випливають з концесійного договору, порядку та умов списання (виведення експлуатації) майна в складі об'єкта концесії, обов'язку сторін договору щодо забезпечення збереження переданого в концесію об'єкта водопостачання, обов'язку щодо утримання об'єкта концесії згідно з вимогами державних стандартів, норм та правил, що діють у відповідній сфері діяльності, максимального розміру витрат енергоресурсів на одиницю виробленої продукції (послуг) та максимально допустимі обсяги втрат і технологічних витрат питної води на одиницю продукції (послуг).

Також, згідно ст. 9 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" договори оренди об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, укладені на строк більш як три роки, а також договори концесії таких об'єктів незалежно від строку, на який вони укладені, підлягають нотаріальному посвідченню у встановленому порядку.

Укладені договори оренди чи концесії об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення реєструються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Реєстрація є повідомною і проводиться безоплатно.

Таким чином, Договір порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, щ порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» такими, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають за суспільні економічні та соціальні основи держави, зокрема:правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної власності. Наслідки вчинення правочину що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Водночас за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, п.2.5.2 Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнана правочинів (господарських договорів) недійсними», попри те, що нікчемний правочин є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене та те, що позовна вимога про визнання недійсним Договору № 5/13 від 01.11.2013 року про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування є похідною від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Жоравської сільської ради № 180-41-VI 29.10.2013 року, що прийняте з порушенням норм законодавства та задоволення судом вказаної позовної вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору № 5/13 від 01.11.2013 року про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, оскільки відсутні визначені законодавством підстави для укладення спірного договору концесії, крім того, сторони при укладанні Договору порушили вимоги щодо істотних умов договору концесії та порядок його укладення, що завдає шкоди інтересам держави.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про зобов'язання повернути Жоравській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням вартістю 382995,00 грн., одержані за Договором № 5/13 від 01.11.2013 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем по суті не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п.п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (Згідно п.п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно п.п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Прокурором заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру (про визнання незаконним та скасування рішення Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області № 180-41-VI від 29.10.2013 року про передачу в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідної мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання» та визнання недійсним Договору № 180-41-VI від 29.10.2013 року про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, та 1 вимогу майнового характеру (про зобов'язання повернути Жоравській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням вартістю 382995,00 грн., одержані за спірним Договором № 5/13 від 01.11.2013 року) за подання яких підлягає сплаті 10095,90 грн. судового збору (2 436,00 грн. судового збору за пред'явлення 2 вимог немайнового характеру та 7659,90 грн. судового збору за пред'явлення майнової вимоги).

Згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення Жоравської сільської ради № 180-41-VI 29.10.2013 року про передачу в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідної мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання».

3.Визнати недійсним Договір № 5/13 від 01.11.2013 року про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування.

4.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання» (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Шевченка, 204, код 38784844) повернути Жоравській сільській раді (07741, Київська обл., Яготинський р-н, с. Жоравка, вул. Шкільна, 3, код 02043835) водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням вартістю 382995,00 грн., одержані за Договором № 5/13 від 01.11.2013 року.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинводопостачання» (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Шевченка, 204, код 38784844) в доход Державного бюджету України 10095,90 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.08.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.