Рішення

від 21.08.2014 по справі 925/1257/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 925/1257/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Калмазан А.В. - за довіреністю, відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 12 200 грн. 61 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 12 200 грн. 61 коп., зокрема 10 948 грн. 34 коп. боргу за договором на відпуск нафтопродуктів № 114В від 23.11.2012, 722 грн. 59 коп. пені та 529 грн. 68 коп. індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідач не з'явилася у судове засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача та її представника, без відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 23.07.2014, 07.08.2014 надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та рекомендованим листом за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони чи неподання витребуваних документів. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності відзиву на позов. Неявка відповідача чи її представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.08.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача у судовому засіданні, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" (позивач у справі, Постачальник за договором) та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (відповідач у справі, Споживач за договором) уклали Договір на відпуск нафтопродуктів № 114В від 23 листопада 2012 року, далі - Договір, відповідно до якого Постачальник зобов'язався здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт Споживача згідно з відомостями на заправній станції за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 а Споживач зобов'язалася проводити оплату за нафтопродукти, які відпускатимуться Постачальником, згідно з Договором, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Договором встановлено, зокрема, наступне.

- Споживач зобов'язується проводити звірку взаєморозрахунків за одержані в поточному місяці нафтопродукти не пізніше 5-го числа наступного місяця (п. 2.2 Договору);

- у разі виявлення заборгованості за розрахунками Споживач не пізніше 5 днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.3);

- за несвоєчасну оплату заборгованості Споживач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки (п. 3.1);

- термін дії Договору до 31 грудня 2012 року. Якщо ні одна зі сторін до закінчення терміну дії договору не заявила про розрив взаємовідносин, в такому разі договір автоматично продовжується на наступний рік (п. 5.1).

За доводами позивача відповідно до умов Договору він забезпечував відповідача нафтопродуктами, які вона частково оплачувала. Однак, за надані відповідачу нафтопродукти по видаткових накладних № ПР-1823 від 30.06.2013, № ПР-2166 від 31.07.2013, № ПР-2646 від 31.08.2013, № ПР-2960 від 30.09.2013 на загальну суму 20 442 грн. 96 коп. відповідач розрахувалася лише частково в сумі 9 494 грн. 62 коп., у зв'язку з чим створився борг в сумі 10 948 грн. 34 коп., який станом на день прийняття рішення відповідачем не оплачений. Дана сума заборгованості вказана у підписаних сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом на 30 квітня 2014 року, у акті звірки за період з 01.07.13- 31.05.13.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманих нафтопродуктів позивач надіслав на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення грошову вимогу № 26/06-1 від 26.06.2014 про сплату заборгованості в сумі 10 948 грн. 34 коп., однак відповідач залишила дану вимогу без задоволення, тому позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача вказаної суми боргу та нарахованого на неї індексу інфляції і пені за прострочення сплати цього боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

Договір на відпуск нафтопродуктів № 114В від 23.11.2012, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Вказаний Договір містить всі істотні умови для договорів даного виду. Він підписаний повноважним представником позивача і особисто відповідачем - підприємцем ОСОБА_2 та їх підписи скріплені печатками. Факт підписання та виконання Договору позивачем відповідачем не заперечено.

Виходячи із умови пункту 5.1 Договору та враховуючи відсутність доказів повідомлення позивачу про припинення Договору, суд вважає, що дія Договору була продовжена на 2013 рік і заправка нафтопродуктами автотранспорту відповідача відбувалася відповідно до вказаного Договору.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалося, пунктом 2.3. Договору встановлений обов'язок відповідача здійснити оплату за поставлений товар не пізніше 5 днів після проведення звірки розрахунків.

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено і відповідачем не спростовано, що позивач поставив відповідачу відповідно до Договору, а остання отримала нафтопродукти по видаткових накладних № ПР-1823 від 30.06.2013 на суму 7 362 грн. 96 коп., № ПР-2166 від 31.07.2013 на суму 4 296 грн. 59 коп., № ПР-2646 від 31.08.2013 на суму 6 544 грн. 58 коп., № ПР-2960 від 30.09.2013 на суму 2 238 грн. 83 коп., а всього на загальну суму 20 442 грн. 96 коп. Вказані накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками. Відсутність у накладних номера і дати договору та те, що позивач у накладних називає його договором "купівлі-продажу", не спростовує вказаного висновку. За доводами позивача, не спростованими відповідачем, інші договори між цими сторонами не укладалися, у виписках із банківського рахунку в підставі платежу вказані рахунки та відсутнє посилання на будь-які договори, тому зазначення у акті звірки на 30.04.2014 інших реквізитів договорів не має значення для даного спору.

Відповідачкою підписано і скріплено печаткою акт звірки взаєморозрахунків станом на 30 квітня 2014 року, згідно якого підтверджується її заборгованість перед позивачем в сумі 10 948 грн. 34 коп. та наявність цієї ж суми заборгованості підтверджено у акті звірки розрахунків на 31.05.2014.

Із вказаних актів звірки розрахунків вбачається, що при перерахуванні відповідачем коштів на рахунок позивача вони направлялися на погашення попередньої заборгованості, тому із фактично перерахованих відповідачем коштів відбулося часткове погашення заборгованості в сумі 9 494 грн. 62 коп. за нафтопродукти, отримані у вказаних в позові видаткових накладних, при цьому залишок боргу відповідача склав суму 10 948 грн. 34 коп. Ця сума заборгованості відповідача є незмінною станом на момент прийняття рішення відповідно до довідки позивача від 20.08.2014.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростувала та не довела суду належними і допустимими доказами належного виконання нею своїх зобов'язань за Договором на відпуск нафтопродуктів № 114В від 23.11.2012.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладені вище обставини та подані суду докази, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10 948 грн. 34 коп. боргу за надані відповідачу нафтопродукти є законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тому є підлягаючою до задоволення.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, яка відповідно до статті 546 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

За приписом частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 722 грн. 59 коп. за 66 днів прострочення за період з 05 травня 2014 року по 10 липня 2014 року відповідно до п. 3.1 Договору, згідно якого за несвоєчасну оплату заборгованості Споживач сплачує пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки. Пред'явлення позивачем до стягнення пені відповідає праву позивача, встановленому законом та Договором, однак, розрахунок пені виконано позивачем невірно, виходячи з такого.

В пункті 6 статті 231 ГК України зазначається, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначається, що пеня за невиконання грошового зобов'язання сплачується у розмірі, встановленому за згодою сторін, але згідно статті 3 Закону обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. З огляду на викладене, встановлений договором розмір пені повинен обмежуватися подвійною обліковою ставкою НБУ. Виходячи із умови пункту 2.3. Договору, відповідач зобов'язана була сплатити вказану в акті звірки на 30.04.2014 суму боргу 10 948,34 грн. не пізніше 05.05.2014, отже, прострочення сплати настало з 06.05.2014, що у вказаний позивачем період (по 10.07.2014) складає 66 днів. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення пені підлягає до частково задоволення в сумі 376 грн. 14 коп.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає законною і обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 529 грн. 68 коп. індексу інфляції за травень - червень 2014 року відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення відповідачем проведення розрахунку в установлений строк, тому вказана вимога підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 775 грн. 12 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( 18006, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" (18052, м. Черкаси, вул. Рябоконя, 148, ідентифікаційний код 30629648) - 10 948 грн. 34 коп. (десять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 34 копійки) боргу, 376 грн. 14 коп. (триста сімдесят шість гривень 14 копійок) пені, 529 грн. 68 коп. (п'ятсот двадцять дев'ять гривень 68 копійок) інфляційних втрат, 1 775 грн. 12 коп. (одну тисячу сімсот сімдесят п'ять гривень 12 копійок) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 26.08.2014 (перший робочий день після вихідних).

Суддя А.Д. Пащенко