Постанова

від 31.07.2014 по справі 813/3508/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року м. Львів № 813/3508/14

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства творче об'єднання «Галицька ліга», представник - Приймак Т.М. доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів, представник - Іванський В.І. провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2013 року № 0001092210

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство творче об'єднання «Галицька ліга» (далі - ПП ТО «Галицька ліга») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова), у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 року № 0001092210.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що в 2011 році проводив фінансово-господарські операції з TOВ «Бері-Мор». Зокрема, в жовтні 2011 році ТОВ «Бері-Мор» здійснило поставку позивачу ТМЦ на загальну суму 260049,42 грн (в т.ч. ПДВ 43341,57 грн), на підставі чого позивачем було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 43341,57 грн в декларації з податку на додану вартість. Однак, поставлені ТМЦ в жовтні 2011 року не відповідали по якості та кількості, зазначеній в видаткових накладних, а в податковій накладній була виявлена помилка, у зв'язку з чим позивач повернув ТМЦ продавцю та на підставі п. 50.1 ст. 50 ПК України подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, яким знято суму податкового кредиту в розмірі 43341,57 грн. З посиланням на положення п.п. 50.1, 50.2. ст. 50 ПК України позивач зазначає, що не був обмежений у праві уточнити помилкові відомості до проведення документальної перевірки та уточнивши їх таким чином, не порушував вимог п. 50.2 ст. 50 та відповідно п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6. ст. 198 ПК України , на порушення яких посилається відповідач в акті перевірки. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішенням про донарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість є безпідставним та таким, що прийняте всупереч чинному законодавству України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Вказав, що при перевірці використано акт перевірки ДПІ Печерському районі м. Києва ДПС від 06.04.2012 року № 715/22-03/37505972 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСТОРІЯ ГРУП» (ТОВ «Бері-Мор»), код за ЄДРПОУ 37505972 щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року», яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Отже відсутнє підтвердження здійснення господарської діяльності та фактичного придбання ТМЦ (послуг) у ТОВ «Бері-Мор» (код ЄДРПОУ 37505972), у загальній сумі 260049,42 грн (в т. ч. ПДВ 43341,57 грн) та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу податкового кредиту по податку на додану вартість. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами визначеними податковим законодавством. Окрім того, зазначив, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також зазначив, що позивач згідно ст. 192 ПК України мав подати додаток № 1 до декларації з ПДВ та відобразити в декларації в рядку 6.1 стосовно повернення відповідних товарів чи коштів, що ним зроблено не було.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 04.03.2013 року № 198 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП ТО «Галицька ліга» (код ЄДРПОУ 35563420).

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 23.03.2013 року № 741/22-10/355563420 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП ТО «Галицька ліга» (код ЄДРПОУ 35563420) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Єврокомфорт Ком» (код ЄДРПОУ 35059152) за період з 01.09.2011 року по 31. 12.2011 року, ТОВ «Бері-Мор» (код ЄДРПОУ 37505972) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року всього у сумі 43341,57 грн, у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 43341,57 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова 13.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001092210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43341,57 грн і застосовано штрафні санкції в розмірі 10835,39 грн.

Не погодившись із вказаним повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи при перевірці використано акт перевірки ДПІ Печерському районі м. Києва ДПС від 06.04.2012 року № 715/22-03/37505972 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСТОРІЯ ГРУП», код за ЄДРПОУ 37505972 щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року», податкову декларацію з податку на додану вартість за період з вересень-грудень 2011 року, АРМ «система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Додатки № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до Декларації з ПДВ, електроні копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних .

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за період за жовтень 2011 року згідно з якою позивачем задекларовано обсяг постачання 260049,42 грн, ПДВ - 43341,57 грн по операціях з ТОВ «Бері-Мор».

Позивачем у лютому 2013 року року подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та подано Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ. Звітний період - лютий 2013 року, звітний період, за який виправляються помилки - жовтень 2011 року.

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка додана до Уточнюючого розрахунку позивачем зменшено податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Бері-Мор» на 43341,57 грн (період виписки податкових накладних - жовтень 2013 року) та збільшено податковий кредит по господарських відносинах з ТОВ «Гео» (код за ЄДРПОУ 138032713051) на 43341,57 грн (період виписки податкових накладних - жовтень 2013 року).

В підтвердження направлення уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додатку № 5) позивачем надана Квитанція № 2.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Водночас, слід зазначити, що згідно з п. 50.1 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При цьому, п. 50.2 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за період з вересень-грудень 2011 року та сформовано спірну суму податкового кредиту з помилковим зазначенням та до початку проведення перевірки подано уточнюючий розрахунок, яким, відповідно до фактичної дати виписки вищевказаної податкової накладної, уточнено у додатку № 5 контрагента, що не призвело до змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку, як і не спростовано обставини своєчасності його подання.

При цьому, як вбачається з Акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова не були досліджені господарські операції з уточненим контрагентом позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не допущено порушень норм ПК України у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку.

Уточнюючим розрахунком позивачем усунуто помилку щодо господарських операцій з TOВ «Бері-Мор» у жовтні 2011 року, що не призвело до завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань та не призвело до втрат бюджету, що, крім іншого, виключає нарахування штрафних санкцій.

Відтак, суд вважає, що висновки ДПІ, викладені в акті перевірки щодо заниження податкових зобов'язань, не враховують зазначених фактичних обставин та не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а відтак не можуть бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань, у т.ч. штрафних санкцій.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивач згідно ст. 192 ПК України мав подати додаток № 1 до декларації з ПДВ та відобразити в декларації в рядку 6.1 стосовно повернення відповідних товарів чи коштів, що ним зроблено не було, суд звертає увагу, що дані дії не ставляться у вину позивача в акті перевірки та не покладені в основу оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вимог ст. 71 КАС України, обставини щодо неправомірності дій позивача при формуванні показників податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень, які б давали підстави для висновку про необґрунтованість формування спірних сум податкового кредиту та для донарахування у зв'язку з цим штрафних санкцій, а відтак ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

У ході судового розгляду спростовано докази, на які покликався відповідач при проведенні перевірки позивача та в письмових запереченнях.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги приватного підприємства Творчого об'єднання «Галицька ліга» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від від 13.05.2013 року № 0001092210, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167, 256 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 13.05.2013 року № 0001092210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства Творчого об'єднання «Галицька ліга» (ЄДРПОУ 35563420, вул. Кульпарківська, 128/20, м. Львів) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 05.08.2014 року.

Суддя Кедик М.В.