Рішення

від 15.06.2009 по справі 17/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "15" червня 2009 р.Справа №  17/62

  Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С.В. Таран, розглянувши матеріали справи №17/62

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СевКабельЕлектро", м. Черкаси  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір",               м. Кіровоград     

про стягнення 25719,63 грн.  

Представники:

від позивача - директор Катренко А.В., на підставі наказу №1 від 03.05.2009р.;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СевКабельЕлектро" подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір" заборгованості в розмірі 23984,84 грн. та пені в сумі 1734,79 грн.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 269929 від 03.06.2009 р.(а.с.28); позов не заперечив, витребувані  господарським судом документи не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "СевКабельЕлектро" та  товариством   з  обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір" існували цивільно-правові відносини, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №ВнСК-012701 від 27.01.2009 року та довіреністю  серії ЯПР № 221500 від 26.01.2009 року (а.с.9-10).

Відповідно до вказаних документів відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 51000 грн.

Згідно пункту 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дані дії сторін свідчать про виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язання з купівлі-продажу, в силу яких одна сторона (позивач) зобов'язується передати товар у власність іншій стороні, а інша сторона (відповідач) зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, сторони договір купівлі-продажу не уклали, але їх дії свідчать про те, що між ними виникли зобов'язання з купівлі-продажу. Видача відповідачем довіреності серії ЯПР № 221500 від 26.01.2009 року  (а.с.10-11), підписаної керівником підприємства та скріпленої печаткою, свідчить про те, що відповідач взяв на себе зобов'язання по прийому товару та сплати за нього відповідних коштів.

Підпис на накладній №ВнСК-012701 від 27.01.2009 року (а.с.9), уповноваженої за довіреністю особи відповідача свідчить про отримання ним товару  та про виникнення у відповідача обов'язку по оплаті його вартості.

Таким чином, позивач свою частину зобов'язань виконав в повному обсязі.

Проте, відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 27 015,16 грн., про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача (а.с.20-25).

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість в розмірі 23 984,84 грн. відповідачем погашена не була, позивач звернувся до нього з письмовою претензією, що містить вимогу про сплату заборгованості (а.с. 12).

Вказана претензія відповідачем отримана 16.04.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №9087036 від 16.04.2009 р. (а.с. 15).

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 23 984,84 грн., на вимогу суду відповідачем - не надані, а тому  позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 23984,84 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1734,79 грн. за неналежне виконання зобов'язання.

У відповідності до приписів частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до правил статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи викладені норми, а також те, що сторони не обумовили в письмовій формі порядок та умови забезпечення виконання зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1734,79 грн. за період з 27.01.2009 року по 18.05.2009 року заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                                 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір" (25031,                    м. Кіровоград, проспект Університетський, 25, р/р № 26007035303202 АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, відділення № 638, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31400427) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СевКабельЕлектро" (18000, м. Черкаси, вул. Луценка, 12, р/р № 26009064491201 у ЧВ ВАТ "Сведбанк" у м. Києві, МФО 300164, код ЄДРПОУ 34337950) - 23 984,84 грн. заборгованості, 239,84 грн. державного мита та 290,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                                                                                           С.В. Таран