Рішення

від 19.08.2014 по справі 918/1127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2014 р. Справа № 918/1127/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд" с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" м. Рівне

про стягнення 86208 грн. 62 коп., з яких 75 660 грн. 71коп. - основного боргу, 4 821 грн. 50 коп. - пені, 5 726 грн. 41 коп. - 20% річних

Представники сторін:

від позивача Черниш О.В. - за довіреністю №182/9 від 02.01.2013 року;

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ухвалою суду від 01.08.2014р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 19.08.2014р.

Ухвала суду від 01.08.2014р. про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та внесену до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України - м. Рівне, вул. С. Петлюри, 14, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута до суду з відміткою "за адресою не значиться".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на наведене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з абз. 1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене та те, що відповідач своїми процесуальними правами не скористався, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору:

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог. Просять суд стягнути з відповідача 86208 грн. 62 коп., з яких 75660 грн. 71коп. - основного боргу, 4 821 грн. 50 коп. - пені, 5 726 грн. 41 коп. - 20% річних. В обґрунтування позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №11085/13 від 04.11.2013р. Наголошують, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором поставки №11085/13 від 04.11.2013р., накладними-специфікаціями №43272 від 20.01.2014р., №43943 від 27.01.2014р., №44089 від 28.01.2014р., №44090 від 28.01.2014р., №44091 від 28.01.2014р., №44772 від 05.02.2014р., №44773 від 05.02.2014р., №44800 від 05.02.2014р., №44914 від 06.02.2014р., претензією №68 від 31.03.2014 року, виписками по банківському рахунку, довідкою про заборгованість відповідача №11085/13 від 18.08.2014р.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

04.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" (Замовник) укладено договір поставки №11085/13.

За умовами договору Постачальник зобов'язується здійснювати поставки виробів медичного призначення та лікарських засобів (надалі-Товар), що належить йому на праві власності, а Замовник приймати у свою власність та здійснювати оплату Товару за цінами, кількістю, асортиментом та в порядку, визначеними умовами Договору (п. 1.1 договору) .

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна, кількість та асортимент Товару визначаються та узгоджуються Сторонами на кожну партію Товару окремо у накладних-специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору.

Згідно п. 2.2 договору загальна орієнтовна вартість Товару, що підлягає поставці за даним Договором, визначається Сторонами у розмірі 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. Остаточна загальна вартість Товару поставленого за даним Договором визначається за сумою усіх належним чином оформлених накладних-специфікацій на поставку Товару за даним Договором у період його дії.

Відповідно до п. 3.4 договору Право власності на Товар переходить від Постачальника до Замовника з моменту відвантаження Товару зі складу Постачальника, датою переходу права власності на Товар є дата виписки Постачальником накладної-специфікації. Ризики випадкової втрати або пошкодження Товару переходять від Постачальника до Замовника з моменту фактичної передачі Товару Замовнику.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунок за кожну партію Товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії Товару, визначеної у накладній-специфікації на поточний рахунок Постачальника. На вимогу Постачальника або за бажанням Замовника допускається здійснення повної або часткової попередньої оплати партії Товару.

За умовами п.4.4 договору у платіжному дорученні на здійснення оплати за партію Товару Замовник зобов'язаний зазначити номер та дату накладної-специфікації за якою було поставлено Товар або рахунку за яким було здійснено попередню оплату. У випадку якщо у Замовника наявна заборгованість за попередні поставки, оплата в першу чергу зараховується у погашення заборгованості, що виникла раніше, незалежно від призначення платежу вказаного Замовником.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що дата і факт передачі Товару підтверджуються накладними-специфікаціями та довіреністю або іншими документами які підтверджують відправлення та прийняття Товару, підписаними представниками Сторін. Якщо накладна-специфікація на партію Товару скріплена печаткою Замовника, то такий документ Сторони також визнають як належний доказ передачі Товару Замовнику. Сторони домовились, що весь поставлений у період дії даного Договору Товар, незалежно від посилання у накладній-специфікації на даний Договір, вважається поставленим за цим Договором.

Згідно п. 7.2 договору у разі прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої партії Товару Замовник виплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3 договору якщо прострочення оплати триває більше ніж 10 (десять) календарних днів Замовник, поряд з штрафними санкціями передбаченими п. 7.2. даного Договору, на підставі ст.ст. 625, 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний повернути Постачальникові суму боргу, а також 20% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами Постачальника за увесь час прострочення.

За умовами п. 10.5 договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору. В разі якщо жодна зі Сторін не пізніше ніж за 15 днів до припинення дії Договору не повідомить письмово про припинення дії Договору, він вважається продовженим на один рік на тих же умовах.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивач, відповідно до накладних-специфікацій №43272 від 20.01.2014р., №43943 від 27.01.2014р., №44089 від 28.01.2014р., №44090 від 28.01.2014р., №44091 від 28.01.2014р., №44772 від 05.02.2014р., № 44773 від 05.02.2014р., №44800 від 05.02.2014р., №44914 від 06.02.2014р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 75705 грн. 71 коп.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару згідно зазначених накладних в повному обсязі не виконав, що підтверджується наданими позивачем виписками по банківському рахунку, довідкою про заборгованість відповідача №11085/13 від 18.08.2014р.

Позивачем було направлено відповідачу претензію вих. №68 від 31.03.2014 року з вимогою сплатити залишок заборгованості, яка відповідачем залишена без відповіді та відповідного реагування.

На час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий згідно договору №11085/13 від 04.11.2013 року товар становить 75 660 грн. 71 коп.

За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивачем, відповідно до п.7.2 договору нараховано відповідачу 4 821 грн. 50 коп. - пені та відповідно до п.7.3 договору, ст.625 Цивільного кодексу України 5726 грн. 41 коп. - 20% річних.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: накладними-специфікаціями, виписками по банківському рахунку, довідкою про заборгованість відповідача №11085/13 від 18.08.2014р.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 75 660 грн. 71 коп. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 4 821 грн. 50 коп. - пені та 5 726 грн. 41 коп. - 20% річних нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань судом враховується.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України ). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ч. 624 Цивільного кодексу України , якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої партії замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору укладеного між сторонами договору визначено, що якщо прострочення оплати триває більше ніж 10 (десять) календарних днів Замовник сплачує Постачальникові 20% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами Постачальника за увесь час прострочення.

Враховуючи наведені правові приписи, зважаючи на визначені умовами договору строки оплати поставленого товару, заявлені у позовній заяві періоди нарахування та перевіривши вірність розрахунків заявлених до стягнення сум, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 4 810 грн. 42 коп. - пені, 5 726 грн. 41 коп. - 20% річних за користування чужими грошовим коштами, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. У решті заявленої до стягнення пені у розмірі 11 грн. 08 коп. у позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд" с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" м. Рівне про стягнення 86208 грн. 62 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне - Фарма" (м. Рівне, вул. С. Петлюри, 14, код 38909184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Трейд" (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 18, код 38010921) 75 660 грн. 71коп. (сімдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят гривень 71 коп.) - боргу за поставлений товар, 5 726 грн. 41 коп. (п'ять тисяч сімсот двадцять шість гривень 41 коп.) - 20% річних, 4 810 грн. 42коп. (чотири тисячі вісімсот десять гривень 42коп.) - пені, 1 826 грн. 82 коп. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 82 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.08.2014р.

Суддя Кочергіна В.О.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 18);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 14).