Постанова

від 19.08.2014 по справі 821/2797/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2797/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до приватної фірми "Полімер" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках боржника,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду з позовом до приватної фірми "Полімер"(далі - відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках боржника.

Адміністративний позов мотивований тим, що за результатами фінансово-господарської діяльності за відповідачем станом на 15 липня 2014 року обліковується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 227013 грн. 61 коп., який не сплачено приватною фірмою "Полімер" в добровільному порядку. В результаті вжиття позивачем заходів щодо погашення суми боргу збоку боржника, встановлено відсутність у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення. Згідно бази даних ДПІ, приватна фірма "Полімер" має відкриті розрахункові рахунки у АТ "УкрСиббанк", тому позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку відповідача з метою погашення податкового боргу в розмірі 227013 грн. 61 коп.

19 серпня 2014 року представником позивача подана заява щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься серед матеріалів справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.20.1.33. п. 20.1.ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) контролюючі органи мають право:звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.п.14.1.175. п.14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено судом з огляду письмових доказів, у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 227013 грн. 61 коп. , а саме:

- податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 108712 грн.35 коп., який виник 30 квітня 2014 року в результаті несплати узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого згідно акту перевірки від 18 липня 2013 року №64/21-03-22-05/25645815 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПФ "Полімер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за 2010-2012 роки", податкового повідомлення-рішення (форми "Р") №0005132200 від 24 липня 2013 року на суму 94500 грн., нарахованої пені за несвоєчасну сплату податкового боргу в сумі 16815 грн. 30 коп. Таким чином, з урахуванням переплати в сумі 2602 грн. 95 коп., сума податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств становить 108712 грн. 35 коп.;

- податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 118301 грн. 26 коп., який виник 30 квітня 2014 року в результаті несплати узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого згідно вищевказаного акту перевірки, за результатами якого прийнято податкове повідомлення - рішення (форми "Р") від 24 липня 2013 року №0005142200 на суму 108000 грн.Крім того, декларацій від 21 квітня 2014 року № 9022148090 в розмірі 339 грн., від 16 травня 2014 року № 9027819122 на суму 42 грн., акту перевірки від 09 квітня 2014 року № 144/21-03-15-02/25645815 "Про результати перевірки ПФ "Полімер" з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2013 року" та податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року № 0001371502 на суму 339 грн. 30 коп., нарахованої пені за несвоєчасну сплату податкового боргу в розмірі 10211 грн. 18 коп. Отже, з урахуванням переплати, сума податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) складає 118301 грн. 26 коп.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України(далі - ПКУ). Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПКУ. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 ПКУ, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПКУ.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПКУ, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПКУ (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПКУ є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПКУ не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПКУ визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПКУ регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направлено запит до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області. Згідно відомостей інспекції від 16 червня 2014 року №05-11/3161/3656 сільськогосподарська техніка за боржником не зареєстрована. Крім того, у порядку положення статті 59 ПКУ відповідачеві вручено податкову вимогу від 05 травня 2014 року №5669-25 на суму 226632 грн. 31 коп. 06 травня 2014 року ДПІ винесено рішення про опис майна приватної фірми "Полімер" у податкову заставу за № 344. 23 травня 2014 року складено акт опису майна, на яке відповідач набуде право власності у майбутньому.

З огляду вказаних доказів, судом встановлено відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг на загальну суму 227013 грн. 61 коп.

Постановою Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Відповідно до пункту 10.2 Інструкції арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Згідно з пунктом 10.3 Інструкції арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Пунктом 10.10 Інструкції визначено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

За приписами пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 Інструкції банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження)

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

Таким чином, у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

У порядку ч. 1 ст. 71 КАС України доказів сплати податкового боргу відповідачем суду не надано. Водночас, позивачем надано письмові докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

З урахуванням вищевикладеного та зважаючи на непред'явлення до суду доказів добровільної сплати відповідачем податкового боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться у банках та належать приватній фірмі "Полімер", яка має несплачений податковий борг в розмірі 227013 грн. 61 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності приватної фірми "Полімер" (код ЄДРПОУ 25645815) в розмірі 227013 (двісті двадцять сім тисяч тринадцять) грн. 61 коп. з метою погашення податкового боргу з:

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 118301(сто вісімнадцять тисяч триста одна) грн. 26 коп.,

- податку на прибуток приватних підприємств на суму 108712 (сто вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 35 коп.,

що знаходяться на наступних рахунках у банках:

1) АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р № 26005219350802;

2) АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р №26006219350801;

3) АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р № 26007219350800;

4) АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р № 26052219350800.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 8.2.2