Рішення

від 20.08.2014 по справі 918/1040/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р. Справа № 918/1040/14

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов Релігійної громади Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви с. Селище Сарненського району до Селищенської сільської ради Cарненського району Рівненської області про визнання права власності

За участю:

Від позивача: Полюхович Д.Д. (указ № 3 від 10.02.2003 р.);

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Релігійна громада Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви (далі - Позивач) звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Селищенської сільської ради (далі - Відповідач) про визнання права власності на житловий будинок загальною площею 100, 9 кв. м., що розташований за адресою: с. Селище, Сарненського району, Рівненської області, вул. Шевченка, буд. 16, житловий будинок загальною площею 93, 6 кв. м., що розташований за адресою: с. Селище, Сарненського район, Рівненської області, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 3, земельну ділянку загальною площею 0, 25 га, що розташована за адресою: Селище, Сарненського району, Рівненської області, вул. Шевченка, буд. 16 та земельну ділянку загальною площею 0, 25 га, що розташована за адресою: Селище, Сарненського район, Рівненської області, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 3.

Ухвалою господарського суду від 11 липня 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1040/14 розгляд якої призначено на 30.07.2014 р.

30 липня 2014 р. Відповідачем подано заяву в якій просить суд провести судове засідання без його участі, а також задоволити позов за умови покладення судового збору на Позивача.

Ухвалою господарського суду від 30 липня 2014 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 12 серпня 2014 року.

7 серпня 2014 року від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у заяві Позивач просить визнати за Релігійною громадою Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви право власності на житловий будинок загальною площею 100, 9 кв. м., що розташований за адресою: с. Селище, Сарненського району, Рівненської області, вул. Шевченка, буд. 16 та право власності на житловий будинок загальною площею 93, 6 кв. м., що розташований за адресою: с. Селище, Сарненського району, Рівненської області, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 3.

В судовому засіданні 12 серпня 2014 року Відповідач ознайомився із заявою про зменшення розміру позовних вимог, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 12 серпня 2014 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 20 серпня 2014 року.

18 серпня 2014 року від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі з доказами на підтвердження викладених пояснень.

19 серпня 2014 року від Відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі прдеставника Відповідача в якій Відповідач зазначає про визнання позову в повному обсязі.

20 серпня 2014 року від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 20 серпня 2014 року Позивач підтримав заявлені вимоги з урахування поданої заяви в повному обсязі.

Враховуючи те, що нез'явлення Відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.08.2014 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

З 1902 року Позивач добросовісно володів нерухомим майном, а саме житловим будинком № 16, загальною площею 100, 9 кв. м., що розташований за адресою: с. Селище, Сарненського району, Рівненської області, вул. Шевченка та з 1938 року житловим будинком № 3, загальною площею 93, 6 кв. м., що розташований за адресою: с. Селище, Сарненського району, Рівненської області, вул. 40-річчя Перемоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що зазначені будівлі є власністю Релігійної громади Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви та були передані як приміщення сільського клубу під час державної політики радянської влади щодо релігії та церкви.

Рішенням виконавчого комітету Селищенської сільскої ради народних депутатів № 16 від 11 березня 1992 року приміщення старого сільського клубу було повернуто Селищенській церковній общині, правонаступником якої є Позивач у справі (а. с. 13), однак, з часу побудови зазначених приміщень документи, що підтверджують право власності Позивача на них не збереглися.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується Селищенською сільською радою, з 1992 року і по даний час, тобто протягом більш як двадцяти двох років, Позивач безперешкодно, відкрито, безперервно володіє та користується вказаними вище житловими будівлями.

В будівлях проживають священники та церковнослужителі, що підтверджується, зокрема, копією паспорту із штампом місця прописки настоятеля Свято-Василівського Храма с. Селище, Полюховича Д.Д.

Указом Єпископа Сарненського і Поліського Української православної церкви Анатолія №3 від 10 лютого 2003 року Священника Дмитрія Полюховича призначено настоятелем Свято-Василівського Храма с. Селище, Сарненського району, Рівненської області.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, пояснень Позивача, спірні будівлі обслуговувалися та обслуговуються настоятелями, які від імені Релігійної громади Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви несуть витрати на його утримання та ремонт, що підтверджується, зокрема, договорами про користування електричною енергією за березнь 2001 року та жовтень 2005 року,

Разом з тим, настоятелем Релігійної громади Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви спірне майно було застаховане, про що свідчать Договори страхування № 0021121 від січня 2009 року, № 0060338 від січня 2011 року, № 0109496 від січня 2012 року, № 0159639 від січня 2013 року, №0203102 від січня 2014 року.

Факт існування та належності спірних будівель Позивачу підтверджується також церковними відомостями станом на 1935 р., а саме Кліровою відомістю в п. 18 якої зазначено "дома для священно та церковнослужителів на церковній садибній землі збудовані тщанієм Синоду в 1902 році є вланістю Церкви" .

Як вбачається з облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, копія якої надана суду відповідачем, будинки в с. Селище, вул. Шевченка, 16 та 40-річчя Перемоги, 3 побудовані у 1902 та 1938 роках відповідно та знаходяться у власності Свято-Василівської церкви.

Зазначене також підтверджується довідкою Селищенської сілької ради №2094 від 14.04.2014 р. про належність будинку №16 по вул. Шевченка в с. Селище та будинку №3 по вул. 40-річчя Перемоги в с. Селище Позивачу.

Крім того, в матеріалах справи містяться також технічні паспорти з планами будинків, експлікаціями на житлові будинки, виготовлені 12 травня 2009 року комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради". В паспортах вказано власником будинку №16 по вул. Шевченка та №3 та будинку по вул. 40-річчя Перемоги - Релігійну громаду Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви с. Селище.

Стаття 16 ЦК України передбачає перелік способів, у який позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, серед яких, зокрема, передбачено право особи на звернення до суду з вимогою про визнання права.

За змістом норм ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В контексті вищенаведених правових норм позивачем за позовом про визнання права власності може бути законний власник, який повинен підтвердити своє право власності, надавши відповідні правовстановлюючі документи або інші докази, що підтверджують набуття ним права власності на правомірних підставах згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Так, право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Право користування - юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження - юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як зазначено в ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Релігійна громада Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви є законним та правомірним власником будівель, щодо яких заявлено вимоги про визнання права власності.

Таким чином, заслухавши пояснення сторін, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Релігійною громадою Свято-Василівської парафії Сарненської епархії Української православної церкви с. Селище Сарненського району (34552, Рівненська область, Сарненський район, с. Селище, вул. Шевченка, 29, код 22576172) право власності на житловий будинок загальною площею 100, 9 кв. м., що розташований за адресою: с. Селище, Сарненського району, Рівненської області, вул. Шевченка, буд. 16 та житловий будинок загальною площею 93, 6 кв. м., що розташований за адресою: с. Селище, Сарненського району, Рівненської області, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 3.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 26.08.2014 року.

Суддя Гудзенко Я.О.