Рішення

від 21.08.2014 по справі 914/2192/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2014 р. Справа № 914/2192/14

За позовом: Приватного підприємства «Мітакс», м.Новодністровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка», м. Дрогобич

про стягнення 97 980 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Н. Кривка

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: Цюх І.Т.

Суть спору:

Позов подано приватним підприємством «Мітакс», м.Новодністровськ до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка», м. Дрогобич про стягнення 97980 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.08.2014 року.

07.08.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 21.08.2014р. представник позивача не з"явився. Вимоги ухвали суду від 23.06.2014р. виконав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав повністю з підстав, викладених у відзиві на позов. Виникнення заборгованості пояснив важким фінансовим становищем.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

05.12.2011р. між приватним підприємством «Мітакс» (позивач, за договором - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № 225 П.

Відповідно до п. 1.2 даного договору, позивач зобов"язався поставляти і передавати у власність відповідачу товар - продукцію виробничо-технічного призначення, відповідно до специфікації, а відповідач зобов"язався приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах згідно договору.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна на товар є договірною, визначається згідно домовленостей сторін та вказується в специфікаціях, які є невід"ємною частиною даного договору.

В силу п.3.1 договору, оплата за товар здійснюється згідно рахунків-фактур на умовах передоплати.

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем було здійснено поставку товару, що підтверджується накладною № 0129 від 07.12.2011р., рахунком на оплату №0142/А від 07.12.2011р. на загальну суму 97980,00 грн. (в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що всупереч умовам договору, 100% передоплата відповідачем проведена не була. Відтак, суд керується ст. 692 ЦК України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак, свій обов"язок щодо оплати за отриманий товар відповідач не здійснив, доказів поставки товару неналежної якості суду не представив.

З метою досудового врегулювання спору, 25.12.2014р. позивачем на адресу відповідача направлялось попередження №79 про сплату заборгованості. Листом від 30.01.2014р. №12/136 відповідач, визнавши заборгованість за договором №225 П, повідомив позивача про скрутне фінансове становище товариства.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання (п. 1 ст.625 ЦК України).

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в сумі 5000, 00 грн. на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси позивача в суді при розгляді даної справи на підставі договору № 1/06-14 про надання правової допомоги від 11.06.2014р. Понесені витрати підтверджені квитанцією про сплату № 17NA55117 від 11.06.2014р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612,625, 629 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Унівесальна бурова техніка», м. Дрогобич, вул. Тураша, 20 (код ЄДРПОУ 37349178) на користь приватного підприємства «Мітакс», Чернівецька область, м.Новодністровськ, М-Н «Сонячний», буд.1 кв.1 (код ЄДРПОУ 34519013) - 97980, 00 грн. заборгованості, 5000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката , 1959,60 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 22.08.2014р.

Суддя Мороз Н.В.