Ухвала

від 26.08.2014 по справі 820/9780/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 р.Справа № 820/9780/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Тітова І.Б.

представника відповідача Супрун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/9780/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПРА-СОФТ"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення частково,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІПРА-СОФТ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.04.2014 року № 0000292200 в частині донарахування зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2013 р., в розмірі 341425,00 грн. - за основними зобов'язаннями та 85356,25 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення рішення, винесене Індустріальною ОДПІ м. Харкова на підставі акту перевірки від 24.03.2014 р. № 710/20-36-22-01-06/32566370, яким, зокрема, зроблено висновок про неможливість підтвердження реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України між позивачем та платником податків ТОВ "Спектртехсоюз", оскільки за результатами проведеної перевірки останнього встановлено, що зазначений платник податків відсутній за місцем знаходження, і на запит ОДПІ про надання пояснень та первинних документів щодо фінансово-господарських відносин з контрагентами відповіді не надано. За таких обставин, зважаючи на відсутність відповіді на запит про надання інформації та акт перевірки ТОВ "Спектртехсоюз" з висновками, контролюючим органом зроблено висновок про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності між підприємствами.

Таким чином, на думку позивача, фактично надано висновку з акту преюдиціального значення і саме з цього мотиву було досягнуто власного судження про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ "Іпра-Софт", та про нереальність проведених на виконання цих правочинів господарських операцій.

На підставі цього податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством позивача, зокрема, вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого, на думку перевіряючих податкового органу, підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у серпні 2013 року в розмірі 341425,00 грн.

Позивач не згоден з зазначеними вище висновкам акту перевірки, вважає що Індустріальною ОДПІ не дотримано вимог діючого законодавства при проведенні документальної планової виїзної перевірки позивача, документація по взаємовідносинам ТОВ "Іпра-Софт" з його контрагентом належним чином не досліджувалася, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПРА-СОФТ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення частково задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.04.2014 року № 0000292200 в частині донарахування зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2013 року в розмірі 341425,00 грн. - за основними зобов'язаннями та 85356,25 грн. - за штрафними санкціями, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПРА-СОФТ".

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ТОВ "Іпра-Софт", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32566370, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі направлень та згідно наказу Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.02.2014 р. №322, проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпра-Софт", код за ЄДРПОУ 32566370 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки № 710/20-36-22-01-06/32566370 від 24.03.2014 р. (а.с. 99-138).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені наступні порушення: п. 138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138, п. 139.1, ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. встановлено заниження податку всього в сумі 7765 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 року в сумі 7765 грн.; п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., з урахуванням змін та доповнень встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 391077 грн., у т.ч. за травень 2012 року в сумі 20523 грн., за липень 2012 року в сумі 17765 грн., за серпень 2012 року в сумі 9920 грн., за грудень 2012 року в сумі 1444 грн., за серпень 2013 року в сумі 341425 грн.; п. 239.1, п. 239.2 ст. 239 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., встановлено заниження суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу в сумі 85,91 грн., несвоєчасне надання розрахунку збору за першу реєстрацію транспортного засобу України.

На підставі акту перевірки № 710/20-36-22-01-06/32566370 від 24.03.2014 р. Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000292200 від 07.04.2014 р., яким збільшеного суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 488846,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000282200 від 07.04.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 9706,25 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та користуючись правом, наданим ст. 56 Податкового кодексу України, підприємство позивача оскаржило зазначені рішення податкового органу до контролюючого органу вищого рівня: 25.04.2014 р. до Головного управління Міндоходів у Харківській області ТОВ "Іпра-Софт" через канцелярію подано скаргу на податкові повідомлення-рішення №0000292200 від 07.04.2014 р. та № 0000282200 від 07.04.2014 р. За результатами розгляду скарги на адресу товариства направлено рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу директора - без задоволення.

Індустріальна ОДПІ посилається на фіктивний характер господарських операцій між ТОВ "Спектртехсоюз" та підприємством позивача. На думку відповідача, актом перевірки встановлена відсутність у названого контрагента об'єктивної можливості виконати зобов'язання з поставки товарів позивачу в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних ресурсів; крім того, ДПІ зазначає про непредставлення позивачем, передбачених діючим законодавством України, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від постачальників, зокрема, ТОВ "Спектртехсоюз" до позивача. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано до перевірки будь-яких первинних документів, отриманих від ТОВ "Спектртехсоюз" (а.с. 35 зворот) та підтвердження розрахункових документів та інших відомостей щодо фактичних витрат, понесених позивачем.

Наведені обставини розцінюються відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних ним правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Фактичною підставою для таких висновків стали: отриманий акт перевірки від 30.01.2014р. №95/20-38-2201-04/36223618 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Спектртехсоюз" (код ЄДРПОУ 36223618) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період серпень 2013 р.", складений фахівцями Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області.

Саме на підставі зазначеного акту податковим органом зроблений висновок, що у ТОВ "Спектртехсоюз" були відсутні фізичні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій з позивачем в період: серпень 2013 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2014 року № 0000292200 в частині донарахування зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2013 року в розмірі 341425,00 грн. - за основними зобов'язаннями та 85356,25 грн. - за штрафними санкціями порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Згідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Порядок проведення органами державної податкової служби України документальних планових перевірок унормований ст. 77 Податкового кодексу України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (далі - Порядок). Згідно п. 3 розділу 1 зазначеного Порядку визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В п. 4-6 розділу 1 Порядку, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2 розділу 2 Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, податковий орган у разі виявлення під час перевірки порушення податкового, валютного та іншого законодавства, повинен в акті перевірки чітко визначити зміст порушення та зазначити первинний документ, на підставі якого було встановлено порушення.

Колегією суддів з'ясовано, що посадовими особами Індустріальної ОДПІ зроблено висновок, що ТОВ "Іпра-Софт" по взаємовідносинам із ТОВ "Спектртехсоюз" безпідставно включило до складу податкового кредиту у серпні 2013 року суму ПДВ у розмірі 341425, 00 грн. та як докази наводять фактично лише акт від 30.01.2014 р. №95/20-38-2201-04/36223618 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Спектртехсоюз" (код ЄДРПОУ 36223618) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період серпень 2013 р.", складений фахівцями іншого податкового органу.

Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про нікчемність укладених позивачем договорів, є виключно непредставлення позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі отримання товару та висновки складених іншими органами державної податкової служби України актів перевірок діяльності суб'єктів господарювання які співпрацювали з позивачем, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати зазначеними вище суб'єктами господарювання реальну господарську діяльність. Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено, будь яких інших доказів ДПІ в акті перевірки не наведено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи, підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Спектртехсоюз" у серпні 2013 року.

Основним видом діяльності ТОВ "Іпра-Софт" є комп'ютерне програмування: чисельність працюючих у 2013 році складає 52 особи.

Між ТОВ "Іпра-Софт" та ТОВ "Спектртехсоюз" укладались договори № 15/07-13 від 15.07.2013 року, № 05/08 від 05.08.2013 та № 07/08 від 07.08.2013 року. За умовами яких, ТОВ "Іпра-Софт" придбавало у ТОВ "Спектртехсоюз": модеми (а.с. 40-43), датчики (а.с. 44-46), розробки спеціалізованих портативних приладів для забезпечення безпеки на залізничній дорозі (а.с.48-51).

На виконання умов укладених договорів контрагентом позивача виписувались приходні накладні, оформлялись акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, суми по яким віднесено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2013 року на суму 341425,0 грн.

На підтвердження здійснення розрахунків за договорами з контрагентами було надано платіжні доручення та банківські виписки з відміткою банку, які засвідчують факт виконання ТОВ "Іпра-Софт" за спірними правочинами зобов'язань, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату підприємством права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до ТОВ "Іпра-Софт", наявності у нього та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Іпра-Софт" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в ході перевірки не виявлено та в акті перевірки не зафіксовано.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" доцільним є висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою Державою спосіб - через банківські установи. Наявні документи, надані в ході перевірки, засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до ТОВ "Іпра-Софт", наявності у Товариства та вказаного в акті перевірки контрагента товариства спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в акті перевірки немає.

Отже, вірним є твердження про те, що дані, які містяться в виписках за банківськими рахунками та платіжними дорученнями про рух безготівкових коштів, є належними та допустимими доказами реальності вчинених між ТОВ "Іпра-Софт" та його контрагентом фінансово-господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладення договорів між ТОВ "Іпра-Софт" та ТОВ "Спектртехсоюз" останнє було платником податку на додану вартість і відповідно до даних, які містились в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, товариство не перебувало в стані реорганізації чи припинення, дані про себе підтвердило в повному обсязі. На сьогоднішній день в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців даних про відсутність підприємства за реєстрацією чи про не підтвердженість даних про себе відсутня.

Наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" № 1588 від 09.12.2011 року (надалі - Наказ) визначена єдина методика обліку платників податків та зборів в органах державної податкової служби. У вказаному наказі на законодавчому рівні була визначена загальна обов'язкова модель проведення обліку та реєстрації платників податків та зборів на усій території України. Метою створення зазначеної моделі була не лише раціоналізації обліку, а й організація його єдиного ведення, як одного з способів податкового контролю з боку держави.

Для реалізації вказаних завдань з боку держави ОДПІ надано право на проведення перевірок з метою співставлення даних між зареєстрованим та фактичним місцезнаходженням платника.

Так, в п. 12.1 Наказу "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" закріплено, що з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів, підрозділи органів державної податкової служби, до функцій яких входить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців органами державної податкової служби після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до реєстраційних чи установчих документів.

Вказані положення свідчать про обов'язок здійснення контролю та фіксації порушень у разі їх виявлення.

Відповідно до п. 12.4 Наказу щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Ч. 12 ст. 19 Законому України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, на законодавчому рівні чітко визначено порядок внесення даних про відсутність юридичної особи (платника податків) за місцезнаходженням. З огляду на викладені положенням законодавства і їх аналіз, єдиним правильним і можливим підтвердженням відсутності за зареєстрованим місцезнаходження є не що інше, як наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за зареєстрованою адресою. Відсутність вказаного запису в Єдиному державному реєстрі щодо ТОВ "Спекттехсоюз" свідчить про невідповідність даних, зазначених в акті перевірки, та фактичним обставинам.

В цей період зазначене товариство надавало ТОВ "Іпра-Софт" певні послуги та поставило продукцію. Вказані взаємовідносини були оформлені відповідним чином, а саме: укладено договори, маються усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, акти виконаних робіт.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, з урахуванням наявних документів бухгалтерського обліку доцільно зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В документах первинного бухгалтерського обліку (договорах, актах виконаних робіт, реєстрах отриманих та наданих накладних та самих накладних) містяться підписи керівника ТОВ "Іпра-Софт" з контрагентом, скріплені печатками, в них зазначено відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Фактичне виконання договорів підтверджується належним чином складеними актами приймання виконаних робіт, які були надані в ході перевірки.

Колегія суддів зазначає, що порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 187.1 статті 187 Податковим кодексом України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податковим кодексом України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податковим кодексом України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідність відображення господарських операцій первинними документами закріплено пунктом 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством Фінансів України від 24 травня 1995 року. Згідно пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Колегія суддів зазначає, що в спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ТОВ "Іпра-Софт" дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договорами, укладеними між підприємством позивача та ТОВ "Спектртехсоюз".

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України). Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

На час отримання позивачем податкових накладних свідоцтво платника ПДВ щодо ТОВ "Спекттехсоюз" не було анульованим, на час здійснення господарських операцій контрагент позивача, був включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та мало статус платників податку на додану вартість.

Висновки посадових осіб Індустріальної ОДПІ щодо порушення ТОВ "Іпра-Софт" положень Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у складі вартості поставленого товару від ТОВ "Спектртехсоюз" ґрунтуються на припущеннях та спростовуються документами наявними у позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, відповідно до ст. 1 цього Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. При цьому, договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обов'язки у сторін, а накладні (видаткова, податкова, товарно-транспортна), акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

Колегією суддів з'ясовано, що усі первинні документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючим суб'єктом господарювання та підписані уповноваженими на те особами, тим самим підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Іпра-Софт" по взаємовідносинах з ТОВ "Спектртехсоюз".

Колегія суддів також зазначає, що, наявність будь-яких Актів стосовно ТОВ "Спектртехсоюз" не може бути належним доказом жодних порушень в діях самого позивача, адже позивач не відповідає за діяльність інших підприємств, в т.ч. ТОВ "Спектртехсоюз". Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим. Крім того, законом на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання постачальником вимог податкового чи іншого законодавства. Отже, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника на формування податкового кредиту від податкового стану іншої особи.

Згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних ДПС про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація. Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно вищезазначених положень законодавства в акті про неможливість проведення зустрічної звірки в ТОВ "Спектртехсоюз" органами податкової служби не могли бути зроблені висновки про будь-які порушення даного суб'єкта господарювання.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України"). Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені доказами.

Доказів отримання позивачем товару від іншого суб'єкта господарювання, ніж у контрагента у спірних правовідносинах ТОВ "Спектртехсоюз" або отримання таких послуг власними силами в акті перевірки не міститься.

Також є підтвердженим і достовірно встановленим факт використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності. Податковим органом, в свою чергу, не наведено достатньо переконливих доводів про те, що відомості, які містяться у цих документах, є недостовірними, суперечливими. Податкова інспекція не довела неможливості виконання ТОВ "Спектртехсоюз" перед позивачем своїх зобов'язань в заявлених обсягах наявними у них силами та засобами.

Стосовно посилань ДПІ на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. А відтак слід надати відповідну правову оцінку обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту за спірними операціями та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі оформлення чи не оформлення товарно-транспортної накладної не свідчить про факт отримання товару, а лише може підтверджувати факт перевезення товару для подальшого віднесення до валових витрат підприємства безпосередні витрати на перевезення товарно-матеріальних цінностей, для їх обліку та шляху їх переміщення, а також на розрахунки за перевезення вантажів та для обліку використаної роботи (вказане підтверджується позицією ВАСУ України, що викладена в ухвалі від 27.04.2011 р. по справі № К/9991/8140/11, в котрій зазначено, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ).

Відповідно до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012р. №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за №2135/22447; далі за текстом - Порядок №1236), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального здійснення операцій або невідповідності закону вчинених господарських операцій.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції на підставі п.123.1 та п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у ТОВ "Іпра-Софт", колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи (кримінального провадження) відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Між тим, судовим розглядом з'ясовано, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні спірних договорів та у відсутності факту поставки товару за укладеними правочинами та відсутності факту подальшого використання закупленого товару в межах господарської діяльності позивача.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами, податковим органом не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного договору, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторони за правочинами. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент - ТОВ "Спектртехсоюз" - є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним договором, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином було відображено лише в документообігу, а фактично господарські операції не відбувались і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірного правочину - відповідач до суду не подав.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, якими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність винесених спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.06.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/9780/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлено 26.08.14 р.